АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування. Лікування хворих на правець складається із специ­фічного, протисудомного, допоміжного і хірур-

Лікування хворих на правець складається із специ­фічного, протисудомного, допоміжного і хірур-

гічного.

1. Специфічне лікування — це введення проти­правцевої сироватки (ППС) 100—150 тис.АО на добу внутрішньом'язово для дорослих і 20—30 тис.АО для дітей, а при тяжкому перебігу захворювання і внутрішньовенно. Перед введенням лікувальної дози здійснюють внутрішньошкірну і підшкірну проби. Якщо реакція позитивна, сироватку вводять під наркозом. У зв'язку з тим, що сироватка нейтралізує лише вільно циркулюючий в крові токсин, її вводять протягом перших 2—З днів.

Перед введенням лікувальної дози проводять внутрішньошкірну і підшкірну проби за Безредко. Спочатку вводять 0,1 мл розведеної (1:100) сироватки внутрішньошкірно. Через 20 хвилин — 0,1 мл нерозведеної— підшкірно. При від'ємній пробі (діаметр папули не перевищує 0,9 см) решту підігрітої сироватки вводять внутрішньом'язово і внутрішньо­венно (половину дози сироватки вводять крапельне внутрішньовенно у розведенні на фізіологічному розчині хлориду натрію 1:10, другу половину — одномоментно внутрішньом'язово).

Протиправцева сироватка, особливо при повторних введеннях, може викликати алергічні реакції, у тому числі й анафілактичний шок. У зв'язку з цим деякі автори рекомендують заміняти її протиправцевим людським імуноглобуліном (ППЛІ) 5—8 тис. АО або правцевим ана­токсином 3 рази по 1 мл.

В літературі вказується на сприятливий лікувальний ефект гомологічного антитоксину тобто сироватки крові, гама-глобуліну одержаних від донорів імунізованих або гіперімунізованих анатокси­ном. Застосування гомологічного антитоксину дозволяє уникнути алергічних реакцій, меншими дозами створити в крові більш високий антитоксичний титр, добитися тривалої циркуляції антитоксину в крові.

Введення антитоксину необхідно поєднувати з антибіотико-терапією (внутрішньом'язово або внутрішньовенно) та ректальним введенням у вигляді свічок 1 г метранідазолу через кожні 8 годин, що знищує всі живі мікроорганізми та запобігає подальшому виробленню токсину.

2. Важливе місце в комплексному лікуванні хворих на правець займає активне протисудомне лікування. При легких формах захворю­вання з інкубаційним періодом понад 2 тижні, рідкими приступами судом, добрий терапевтичний ефект дає введення нейроплегічних

засобів, застосування клізм з хлоралгідратом, 25% розчину сірчаної магнезії 20—30 мл внутрішньом'язово.

За середнього ступеня тяжкості правця з частими сильними судомами, розладами дихання показано введення великих доз нейроплегічних засобів (аміназин), антигістамінних (димедрол, супрастин) у поєднанні з барбітуратами (тіопентал-натрій) або клізмами з хлоралгідратом.

При тяжкій формі правця, вираженому порушенні дихання, яке загрожує асфіксією, частими болючими судомами, показано застосу­вання міорелаксантів із штучною вентиляцією легень. Хворого інтубують, вводять міорелаксанти, підключають апарат штучного дихання і здійснюють поверховий наркоз закисом азоту. Якщо потрібно продовжувати таку терапію тривалий час, показана трахеостомія.

3. Допоміжне лікування — це застосування антибактеріальних засобів, антибіотиків (пеніцилін 10—40 млн. ОД), корекція білкового, водно-електролітного балансу, кислотно-лужної рівноваги.

Певну роль у лікуванні правця відіграє гіпербарична оксигенація.

Догляд за хворим на правець ставить перед медичним персоналом підвищені вимоги. Хворий має перебувати в ізольованій кімнаті, в якій немає звукових і світлових подразників. Харчування хворих здійсню­ється через назогастральний зонд або парентерально. У разі затримки випорожнень — очисні клізми, утруднення сечовиділення — катетери­зація сечового міхура. Для поліпшення функції серця показано введення камфори, кордіаміну, корглікону, 40 % розчину глюкози з вітамінами.

4. Хірургічне лікування хворих на правець полягає в широкому розкритті рани, висіченні некротизованих тканин, забезпеченні доброго відтоку ранового секрету, місцевому введенні антибіотиків. У випадку значних уражень кінцівок з масивним розміжченням тканин показана їх ампутація.

Незважаючи на застосування сучасних методів лікування хворих на правець смертність при цьому захворюванні ще досить велика. Певну роль в її зниженні має відіграти правильна організація лікування таких хворих у спеціалізованих реанімаційних відділеннях, куди їх слід доставляти санітарною авіацією у супроводі анестезіолога-реаніматолога.

Нетранспортабельність хворих на правець сьогодні переглянена. Під прикриттям потенціованого барбітурованого наркозу у більшості хворих настає виражена релаксація без пригнічення кровообігу і дихання. У такому стані хворого у відповідному супроводі можна перевозити вертольотом, літаком, автомобілем обладнаними реаніма­ційною апаратурою.

З епідеміологічної точки зору хворі на правець не заразні і небезпеки для оточення не представляють.

На відміну від інших інфекційних захворювань люди і тварини, які перехворіли на правець не мають післяінфекційного імунітету.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 477 | Нарушение авторских прав