АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

V. Зміст навчального матеріалу для студентів

Обстеження пацієнта і вибір опорних зубів для фіксації часткового знімного протеза.

Для того, щоб спланувати конструкцію часткового знімного протезу ми повинні враховувати слідуючи фактори:

- кількість зубів, що залишилися в порожнині рота;

- стан пародонту зубів;

- анатомічну форму зубів;

- анатомо-фізіологічні особливості альвеолярних відростків та слизової оболонки порожнини рота.

Після вибору опорних зубів ми повинні провести їх обстеження, тобто потрібно з'ясувати чи відповідають ці зуби вимогам, які ставляться для опорних зубів при кламерній фіксації, а саме:

- зуби повинні бути достатньо стійкими;

- опорні зуби не повинні мати хронічних патологічних змін в периапікальних тканинах;

- опорні зуби повинні мати виражену анатомічну форму;

- враховувати взаємовідносини опорного зуба із антагоністами.

Ці умови не єдині вимоги для правильного розміщення кламерів, Важливе значення має розміщення кламерів в залежності із кламерними лініями.

Кламерна лінія - це уявна лінія, яка проходить через опорні зуби. Вона може проходити в поперечному (трансверзальному), косому (діагональному), передньозадньому (сагітальному) направленнях.

Укріплення протезів в порожнині рота може бути крапковим (коли один опорний зуб), лінійним (два опорних зуба) і площинним (коли три опорних зуба, розташовані в різних ділянках).

Кламер - це пристрій, що охоплює власний зуб і таким чином утримує протез. Кламери в залежності від функції можуть бути утримуючими, опірними та опірно-утримуючими.

З метою механічної фіксації та для підвищення стабілізації знімних пластинчатих протезів частіше всього застосовують утримуючі кламери.

Утримуючі кламери бувають:

по формі - круглими, напівкруглими та стрічковими, по методу виготовлення - гнуті та суцільнолиті. по конструкції - проволочні одноплечі, двоплечі, петлеподібні.

Найпоширеніший одноплечий утримуючий кламер - складається з плеча, тіла та паростка.

Плече охоплює зуб з губної або щічної сторони.

Паросток служить для укріплення кламера в базисі протезу.

Тіло з'єднує плече та паросток між собою.

Плече кламера повинно лежати безпосередньо за лінією найбільшої випуклості зуба, яку називають екватором, охоплюючи приблизно 2/3 об'єму коронки. Таке розміщення плеча кламера подовжує його, підвищуючи тим самим його еластичність, та сприяє кращій стабілізації протеза.

Тіло кламера повинне знаходитися на екваторі зуба з апроксимальної його сторони

Паросток повинен бути відігнутий в сторону штучних зубів(або загнутий навколо опірного зуба у вигляді кільця), а не піднебінної або язичної частини, де він може спричинити перелом протеза.

Техніка виготовлення утримуючого одноплечего кламера.

Практично при визначенні лінії екватора з апроксимальної сторони зуба поступають так: простір між шийкою та найбільш випуклою його частиною заливають воском, роблячи цю поверхню вертикальною, після чого переходять до виготовлення кламера. Потім цей простір заповниться пластмасою, яка випилюється по мірі необхідності під час фіксації готового протеза.

Кламер вигинають з проволоки товщиною 0,5-0,8 мм. Беруть відрізок проволоки довжиною 2-3 см. Утримуючи кінець її великим та вказівним пальцями лівої руки, починають вигинати щипцями плече кламера, доки воно не прийме необхідну форму.

Тіло кламера для премоляра та моляра повинне мати два згини - в області вестибулярної та язикової (піднебінної). Перший згин (вестибулярний) розміщують на екваторі зуба, а другий (язиковий) - відводять від зуба та направляють в товщу базису.

Для різців та ікол можливий тільки один згин, який повинен бути на екваторі завдяки невеликій площі апроксимальних стінок цих зубів. Для отримання згинів щічки щипців переміщують на відповідні ділянки проволоки.

Паросток вигинають з допомогою двох пар щипців, роблячи один згин в напрямку до моделі, а другий - в сторону штучних зубів. З метою кращого закріплення паростка в базисі кінець його слід розплющити та зазубрити.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 612 | Нарушение авторских прав