АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

А. Вплив зовнішніх чинників

Прочитайте:
  1. Відкриття Л.Пастера та їх роль в розвитку медичної науки. Роботи Р.Коха та їх вплив на прогрес мікробіології.
  2. Вплив взяття крові на організм донора, протипоказання до донорства крові
  3. Вплив деяких факторів на розплавлення й відволожування сумішей лікарських речовин
  4. Загальне вчення про хворобу. Етіологія та патогенез. Вплив іонізуючого випромінювання.
  5. Засоби, що впливають на імунні процеси (імунотропні засоби)
  6. Засоби, що впливають на моторику шлунка.
  7. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
  8. Засоби, що впливають на систему зсідання крові
  9. Засоби, що впливають на систему крові

Апоптоз може регулюватися дією багатьох зовнішніх чинників, які призводять до пошкодження ДНК. При невідновному пошкодженні ДНК шляхом апоптозу відбувається елімінація потенційно небезпечних для організму клітин. У даному процесі значну роль відіграє ген супресії пухлин р53. До активації апоптозу також призводять вірусні інфекції, порушення регулювання клітинного росту, пошкодження клітини і втрата контакту з навколишніми тканинами або основною речовиною тканини. Апоптоз – це захист організму від персистенції пошкоджених клітин, які можуть виявитися потенційно небезпечними для багатоклітинного організму.

При стимуляції тканин яким-небудь мітогеном її клітини переходять у стан підвищеної мітотичної активності, що обов’язково супроводжується деякою активацією апоптозу. Доля дочірніх клітин (виживуть вони або попадуть під вплив апоптозу) залежить від співвідношення активаторів та інгібіторів апоптозу:

- інгібітори включають фактори росту, клітинний матрикс, статеві стероїди, деякі вірусні білки;

- активатори включають нестачу факторів росту, втрату зв’язку з матриксом, глюкокортикоїди, деякі віруси, вільні радикали, іонізуючу радіацію.

При дії активаторів або відсутності інгібіторів відбувається активація ендогенних протеаз і ендонуклеаз. Це призводить до руйнування цитоскелета, фрагментації ДНК і порушення функціонування мітохондрій. Клітина зморщується, але клітинна мембрана залишається інтактною, однак пошкодження її призводить до активації фагоцитозу. Відмерлі клітини розпадаються на невеликі, оточені мембраною, фрагменти, які позначені як апоптотичні тільця. Запальна реакція на апоптотичні клітини не виникає.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 513 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)