АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Парагрип

Парагрип — гостра інфекційна хвороба, що спричиняється ві­русом парагрипу, передається повітряно-краплинним шляхом, ха­рактеризується гарячкою, помірною інтоксикацією і симптомами ураження слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, переваж­но гортані (несправжній круп) і трахеї. Можливе епідемічне по­ширення серед дітей.

Історичні дані. У 1956 р. И. СЬапоск виділив від двох дітей, хворих на стенозуючий ларинготрахеїт, СА-вірус (Сгоираввосіаіесі). Відкривши цю групу вірусів, И. СЬапоск зі співавт., В. М. Жданов у 1959 р. запропонували назву нової інфекційної хвороби — парагрип.

Етіологія. Вірус парагрипу людини (ВПГЛ) належить до роди­ни Рагатухоуігісіае, вважається одним з найбільших' РНК-вмісних вірусів (150—200 нм). Відзначається антигенною стабільністю. Сферичної форми віріони містять однониткову РНК. Відомо п’ять типів ВПГЛ, що диференціюються за антигенним складом (гема­глютинін, нейрамінідаза) і біологічними властивостями: особли­вістю репродукції в культурах клітин, аглютинацією і гемолізом еритроцитів різних видів. На відміну від вірусу грипу, ВПГЛ не розмножується в курячих ембріонах. Малостійкий щодо факторів зовнішнього середовища, чутливий до ефіру. Усі дезинфікуючі за­соби швидко і ефективно знешкоджують вірус.

Епідеміологія. Джерело інфекції — хвора людина. Найбільша заразливість хворих зазначається в останній день інкубації і пер­ші (1—3-й) дні хвороби. Вірус передається тільки повітряно-крап- линним шляхом. Хворіють переважно діти, серед дорослих пара­грип не має значного поширення. Носійство не встановлене. Вва­жається, що в міжепідемічний щодо грипу період на парагрип припадає 16—18 % усіх випадків ГРВІ. Захворюваність на пара­грип спостерігається протягом усього року, підвищення її зазна­чається в осінньо-зимовий період, але описані епідемічні спалахи у весняні і навіть літні місяці.

Патогенез і патоморфологія. Розмноження вірусу відбувається в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Деструк­ція клітин внаслідок масивної репродукції вірусу призводить до запальної реакції, вірусемії. Загальний токсикоз, на відміну від грипу, менш значний. Характерним є переважаюче ураження сли­зової оболонки гортані і трахеї. Запальний процес, як наслідок репродукції вірусу, призводить до приєднання вторинної бактерій­ної інфекції •— частіше спостерігається трахеобронхіт, інтерстиці- альна пневмонія. Імунітет після перенесеної хвороби доволі стійкий.

Запалення дихальних шляхів має катаральний характер, спо­стерігається десквамація епітелію, виражена перибронхіальна лім- фоїдна інфільтрація. Анатомо-фізіологічні особливості гортані і трахеї у маленьких дітей (підвищена гідрофільність тканин, від­носно менший діаметр) і тропізм вірусу до епітелію цих органів призводять до частого стенозування. Важливо, що механічне по­дразнення сухим повітрям посилює набряк і може бути причиною появи плівок, які при ларингоскопії часто приймають за дифте­рійні.

Клініка. Інкубаційний період триває 3—4 дні (від 2 до 7). У більшості випадків хвороба починається поступово — субфеб- рильна температура тіла, нежить з незначними серозними виділен­нями, сухий кашель, помірний біль у горлі, за грудиною, захрип­лість голосу. Під час огляду виявляється незначна гіперемія м’яко­го піднебіння, задньої стінки глотки. У легенях особливих змін не спостерігається. При парагрипі, на відміну від грипу, не виникає тяжкої інтоксикації і тяжких ускладнень. \

У дітей тяжкість перебігу і наслідки великою мірою визнача­ються віком. Уже протягом першої доби хвороби можуть розвину­тись ознаки стенозу гортані (неспокій, гавкаючий кашель,, утруд­нення видиху, шумне дихання, стенозування). Закономірно розви­вається гіпоксія. Розрізняють чотири ступені стенозу гортані і, відповідно, гіпоксії. У разі стенозу І ступеня дихальної недостат­ності, гіпоксії і стенотичного дихання в спокої не спостерігається. Стеноз гортані II ступеня характеризується стенотичним диханням у спокої, задишкою, блідістю і ціанозом носо-губного трикутника. Хвора дитина зі стенозом III ступеня неспокійна, голосне стено- тичне дихання чути на відстані, загальний ціаноз посилюється на очах, спостерігається втягування під час вдиху міжреберних про­міжків і яремної ямки. Стеноз IV ступеня межує з асфіксією, з’яв­ляється тотальний ціаноз, хворий втрачає свідомість, задишка змі­нюється на дихання за типом Чейна—Стокса.

При дослідженні крові виявляється помірна лейкопенія, в пе­ріод видужування можливий лейкоцитоз, ШОЕ в нормі.

У випадку неускладненого перебігу хвороба закінчується виду­жанням через 7—9 днів. Нежить і незначний кашель можуть спо­стерігатись протягом двох тижнів.

Ускладнення. Практично єдиним ускладненням парагрипу є пневмонія, яка найчастіше розвивається внаслідок тяжкого ларин­готрахеїту.

Діагноз. Підозра на парагрип може виникнути при розвитку гострої гарячкової хвороби з катаральними проявами і синдрому крупу.

Специфічна діагностика. За допомогою імунофлюоресцентного методу виявляють антигени вірусу. Виділення вірусу в культурах клітин є тривалим дослідженням, тому в практиці не використо­вується. Застосовуються серологічні реакції — РГГА, РЗК з пар­ними сироватками крові, які отримують з інтервалом 8—12 днів.

Диференціальний діагноз. Диференціювати грип з парагрипом доволі важко. Слід ураховувати більшу інтенсивність катаральних проявів, гавкаючий кашель уже на початку хвороби, субфебриль- ну температуру тіла і менш виражені ознаки інтоксикації, відсут­ність, на відміну від грипу, нейротоксикозу. У разі виникнення епідемічного спалаху серед дітей, під час якого фіксуються ви­падки стенозуючого ларинготрахеїту, слід думати про парагрип.

Початковий період кору іноді важко відрізнити від парагрипу, але ранні симптоми кору (плями Бєльського—Філатова—Копліка, кон’юнктивіт, енантема на м’якому піднебінні тоїцд) дозволяють виключити парагрип. ГРВІ іншої етіології (аденовірусна, ринові- русна) відзначаються меншою гостротою перебігу і''значним не­житем (ринореею).

Відповідальним моментом діагностики є диференціація симп­томів стенозу гортані з дифтерійним крупом. Не слід забувати про стеноз при бронхіальній астмі і можливість попадання сторонньо­го тіла в дихальні шляхи.

Лікування, як правило, симптоматичне, спрямоване на змен­шення інтоксикації, катаральних проявів, кашлю. Застосовують тепле пиття, гірчичники, гаряче молоко з натрію гідрокарбонатом, відхаркувальні і протикашльові засоби. Рекомендується призна­чення димедролу, кальцію глюконату, ацетилсаліцилової кислоти.

Важливим моментом у лікуванні хворих зі стенозом гортані є створення максимально спокійної обстановки, застосування, якщо потрібно, седативних і снотворних засобів. У разі стенозу гортані І ступеня достатньо гірчичників на литкові м’язи, гірчичної ванни або укутування, парової содової інгаляції (температура не пере­вищує 42 °С). Діти з ознаками стенозу гортані II—III ступеня під­лягають негайній госпіталізації. Хворим зі стенозом II ступеня, крім наведених засобів, потрібно додавати в інгаляційну суміш бронхорозширювальні засоби (солутан, ефедрин або еуфелін), вво­дити внутрішньом’язово кальцію глюконат, димедрол, аміназин. У разі стенозу III ступеня лікування бажано проводити у відді­леннях реанімації та інтенсивної терапії і крім згаданих заходів застосовувати кисневу терапію (кисневі палатки) з розпиленням інгаляційної суміші, до складу якої входить гідрокортизон або преднізолон. Показані внутрішньовенне введення еуфіліну, гідро­кортизону, серцевих глікозидів, а також призначення антибіоти­ків. При стенозі IV ступеня негайним заходом є інтубація або тра- хеостомія. Інтенсивна медикаментозна терапія охоплює наведений комплекс.

Профілактика. Рекомендується ізоляція хворого в окремій кім­наті (при амбулаторному лікуванні), вологе прибирання, провіт­рювання, марлеві маски під час догляду за хворим. Засоби специ­фічної профілактики не розроблені.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 878 | Нарушение авторских прав