АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про СНІД. Збудник СНІДу

Прочитайте:
  1. Антибактерійна терапія при відомому збуднику ГКІ
  2. Визначення поняття «пацієнт». Права пацієнта
  3. ВІЛ-інфікований пацієнт періодично обстежується з метою виявлення ознак - активізації процесу. Назвіть найбільш суттєву ознаку, що вказує на перехід ВІЛ-інфекції у СНІД.
  4. Диференціальні ознаки збудника сибірки і грунтових бацил
  5. Диференціація збудників чуми, псевдотуберкульозу і кишкового ієрсиніозу
  6. Диференціюючі ознаки біоварів збудника дифтерії
  7. Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
  8. І. Поняття валюти та валютних операцій
  9. І. Поняття державних видатків, особливості відносин у галузі видатків
  10. Історична довідка про СНІД.

Синдром набутого імунодефіциту – хронічне інфекційне захво­рювання, яке зумовлює порушення діяльності імунної системи, внаслідок чого організм втрачає здатність до захисту від патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів, і характеризується комплексом клінічних проявів.

У 1983 р. Л.Монтаньє (Франція) і в 1984 р. Р.Галло (США) виділили у хворих на СНІД та їх статевих партнерів вірус, який вибірково вражав лімфоцити людини. Вірус було знайдено в крові та спермі обстежених.

Збудник СНІДу – ретровірус, який у 1986 р. дістав назву ВІЛ(вірус імунодефіциту людини). Він має складну будову та хімічний склад, чутливий до фізичних і хімічних факторів. У зовнішньому середовищі при 250 С вірус зберігає здатність до зараження протягом 15 діб, при 370 С – 11 діб. Нагрівання вірусовмісних рідин при температурі 500 С протягом 30 хв. знешкоджує ВІЛ, але він легко переносить температуру нижче нуля (до –700 С). Часткова інактивація вірусу відбувається під впливом іонізуючого й ультрафіолетового випромінювання. Збудник гине від дії ацетону, ефіру, 20% етилового спирту та деяких інших дезінфікуючих речовин.

ВІЛ характеризується високою генетичною варіабель­ністю: виявлено два основних штами – ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Останній менш патогенний і розповсюджений у регіонах Західної Африки. Збудник має багато варіантів структурних білків, що різняться рядом властивостей: одні штами пошкоджують Т-лімфоцити, інші – мак­ро­фаги.

В організмі однієї й тієї ж людини, зараженої вірусом, може бути одночасно декілька штамів вірусу, дуже схожих між собою за генетичною структурою. В міжнародній генетичній базі даних нако­пичено інформацію про 75000 різних геномів ВІЛ.

Клінічна картина хвороби, викликаної ВІЛ-1 і ВІЛ-2 подібна.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.045 сек.)