АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Неспецифічна профілактика СНІДу

Прочитайте:
  1. Анафілактичний тип алергії: алергени, періоди і механізм розвитку, клінічні прояви, профілактика.
  2. Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
  3. ЗАГАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ ЕНДОКРИННИХ ОРГАНІВ
  4. Імунопрофілактика
  5. ІМУНОПРОФІЛАКТИКА ТА ІМУНОТЕРАПІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
  6. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб
  7. Лептоспіри і їх характеристика,класифікація.патогенез,імунітет і мб.діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
  8. Лікування та профілактика спадкових хворіб і хворіб зі спадковою схильністю
  9. Малярійний плазмодій,характеристика.Патогенез малярії.Мікробіог.діагностика.Профілактика і терапія.

В умовах відсутності спеціальних засобів профілактики і лікування дуже важливе значення мають заходи неспецифічної профілактики СНІДу такі, як:

– санітарно-освітня робота, в процесі якої слід інформувати населення про шляхи і фактори поширення інфекції, основні ознаки хвороби, підвищення грамотності населення щодо небезпеки СНІДу;

– пропаганда здорового способу життя серед різних верств населення;

– інформування населення щодо небезпеки випадкових стате­вих стосунків, що має базуватися на знаннях про шляхи розпов­сюд­ження вірусу;

– наполеглива боротьба з проституцією і наркоманією;

– обов’язкове використання презервативів при випадкових статевих контактах, хоча це не забезпечує цілковитого захисту від вірусної інфекції;

– обстеження осіб групи ризику: наркоманів, повій, гомосек­суалістів і бісексуалів, хворих на гемофілію, інші хвороби крові та венеричні захворювання;

– своєчасне виявлення інфікованих осіб серед різних верств населення (донори; вагітні; особи, що готуються до операції, перебувають на стаціонарному лікуванні; медичні працівники; персонал дитячих закладів та інші);

– використання одноразового медичного інструментарію, суворе дотримання умов стерилізації медичних інструментів багаторазового використання;

– обов’язкове тестування всіх донорів крові, плазми, сперми, орга­­­нів і тканин;

– запобігання вагітності інфікованих жінок і народженню ВІЛ-інфікованих дітей;

– забезпечення в перші 1,5 року життя обов’язкового повного обстеження дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками;

– дотримання правил особистої гігієни, а саме: користування індивідуальними лезами для гоління, зубними щітками, манікюрним приладдям, що можуть бути забруднені кров’ю або іншими виділеннями інфікованих;

– обов’язкова дезінфекція інструментарію в перукарнях і косметичних кабінетах, а також використання одноразових стерильних інструментів;

– правильне статеве виховання дітей і підлітків, пропаганда безпечної статевої поведінки, особливо серед безпритульних дітей, учнів спецшкіл та інтернатів;

– обов’язкове обстеження іноземців, особливо тих, що прибули з країн епідемічних щодо СНІДу, та осіб, що повернулися з тривалих відряджень з-за кордону;

– організація і поширення діяльності “кабінетів довіри” – своєрідних структурних підрозділів закладів охорони здоров’я, які надають консультацію і обстеження на ВІЛ за умов анонімності або конфіденційності;

– неухильне виконання норм законодавства, і особливо Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту та соціальний захист населення”, де встановлена юридична відповідальність громадян і організацій за попередження розповсюдження цієї хвороби.

У разі виникнення невідкладного стану при захворюваннях, отруєннях, травмах та нещасних випадках та наданні першої медичної допомоги при різних видах кровотеч (легеневих, кишково-шлункових, носових, ротових, маткових, травматичних, відкритих пораненнях, переломах), необхідно дотримуватись суворих гігієнічних вимог:

– користуватися латексними або вініловими рукавичками;

– якщо їх немає, - слідкувати за збереженням цілісності шкіри;

– ушкодження шкіри потребують негайної обробки дезінфікую­чим розчином з подальшим накладанням пластиру або пов’язки. Мож­на ретельно помити милом з теплою водою, а якщо вода недоступна – протерти серветкою з антисептичним розчином;

– кров на підлозі та інших місцях повинна бути оброблена хлор­ним вапном.

У червні 2001 р. на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН 182 держави визнали ВІЛ/СНІД глобальною пандемією. Ініціатива скликання спеціальної сесії ООН належала Україні. Була визнана необхідність концентрації міжнародних зусиль для боротьби зі СНІДом та мобілізації необхідних для цього ресурсів.

Слід зазначити: найбільш ефективним методом індивідуаль­ної безпеки і профілактики СНІДу є дотримання правил попе­редження інфікування ВІЛ, що базується на обізнаності населення в питаннях, пов'язаних з цією проблемою.

Запам’ятайте:

20 травня – день пам’яті померлих від СНІДу;

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Повернутися до Змісту


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)