АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАГАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ ЕНДОКРИННИХ ОРГАНІВ

Під контролем для гіпоталамо-гипофиз-наднирникової системи, щитовидної, околощитовидной залоз знаходяться обмін речовин в організмі тварини і функції різних органів. Певний вплив на обмін речовин має підшлункова залоза, яєчники у самок і сім’яників у самців.

В той же час функція ендокринних органів багато в чому залежить від стану обміну речовин, забезпеченості організму енергією, протеїном, мінеральними речовинами, вітамінами, тобто від повноцінної годівлі. Повноцінна годівля складає основу профілактики неінфекційних хвороб тварин, у тому числі і захворювань ендокринних органів. Певний вплив на ендокринні органи має якість кормів і води, а також умови утримання тварин.

Під повноцінною годівлею у ветеринарній медицині розуміють таку годівлю, яка забезпечує здоров'я тварин, високу продуктивність і репродуктивну функцію. Збалансовані раціони включають певний набір кормів (структуру), повністю забезпечують потребу тварин в обмінній енергії, перетравному протеїні, макро- і мікроелементах, вітамінах. У збалансованих раціонах для конкретних груп тварин повинні міститися оптимальна кількість сухої речовини, клітковина для свиней, крім того, лізину, метіоніну + цистину; для великої рогатої худоби — цукру і крохмалю. Всі корми повинні бути якісними.

8.1. Структура раціонів. Дотримання оптимальної структури раціонів — найважливіша ланка профілактики хвороб ендокринних органів, як і інших неінфекційних хвороб. Під структурою раціону розуміють процентне співвідношення кормів за вмістом енергії (ЕКЕ, корм, од.) або по сухій речовині. Не допускається однотипне висококонцентратна, силосно-сінажна, бардяна годівля. Висококонцентратна годівля корів і телиць призводить до порушення функції щитовидної, околощитовидних, статевих залоз, розвиваються ожиріння, кетоз, гіпофункція яєчників, безпліддя і яловість [33, 52, 53]. При силосно-жомовій відгодівлі молодняка великої рогатої худоби вражається щитовидна залоза. Однотипна висококонцентратна годівля свиноматок призводить до гипо- і агалактій, а у хряків— до зниження сперматогенезу. Вміст корів і нетелей на силосно-сінажних раціонах без сіна або з малою його кількістю обумовлює зниження репродуктивної функції, подовження сервіс - періоду, часті ановуляторні цикли.

При проведенні дослідів по корекції раціонів високоудійних корів (продуктивність понад 6000 кг молока) у напрямі збільшення споживання сіна відмічено значне скорочення міжготельного періоду, тобто підвищення репродуктивної функції. Кетоз і вторинну остеодистрофію у високопродуктивних корів профілактують включенням в повноцінні раціони стійлового періоду 6...8 кг сіна хорошої якості (І. П. Кондрахин). Концентровані корми в структурі раціонів високопродуктивних корів перші 100 діб лактації складали 40...45 %, або 400...500 г на 1кг молока: з концентрованих кормів достатня кількість припадала на ячмінну дерть, що містить багато крохмалю, — основного джерела глюкози в організмі тварин. З пониженням інтенсивності лактації норму концентрованих кормів скорочували до мінімуму. У фермерських і селянських господарствах сухостійних корів в стійловий період можна утримувати на одному сіні і лише за два тижні до отелення включати в раціон концентровані корми.

В результаті проведених експериментів на коровах з надоєм 5000...7000 кг молока встановлено, що високий рівень обміну речовин, народження повноцінного приплоду, стійкого до синдрому діареї досягаються при вмісті тільних сухостойних корів і нетелей протягом 50...60 діб до отелення на збалансованих раціонах, в яких сіно складає 30...35 %, сінаж хорошої якості — 25...33, концентрати — 25...35 %. При такій структурі раціонів досягається їх збалансуваність по основних елементах живлення, макро- і мікроелементам, вітамінам. Сіно як найбільш цінний в біологічному відношенні корм повинні обов'язково бути в раціонах стійлового періоду великої рогатої худоби, овець, кіз і коней, а сінне різання — в раціонах свиней. У літній період слід максимально використовувати зелені корми у вигляді пасовищ і зеленої підгодівлі [109].

Відповідно до офіційних зоотехнічних норм рекомендується наступна річна структура споживаних кормів:

для корів з надоєм 3000...4000 кг молока: сіно — 7... 12 %, сінаж і силос— 25...36, концентрати —18... 24, зелені корми — 28...42%;

для корів з надоєм 5000...6000 кг молока: сіно — 5...8 %, сінаж і силос — 17...18, концентрати — 38...39, зелені корми — 26...33 %;

для биків: у стійловий період: грубі корми — 25...40 %, соковиті — 20...30, концентрати — 40...45 %; у літній період: трава — 35...40 %, грубі корми — 15...20, концентрати — 35...40 %;

для баранів-пробників: у стійловий період: сіно (злаковий боб) — 35...40 %, концентрати — 40...45, соковиті — 20...25 %; у пасовищний період: сіно — 15...20 %, соковиті корми —15...20, концентрати— 40...45, корма тваринного походження — 5...10%;

для жеребців: концентрати— 40...65 %, грубі— 10...45, соковиті — 5...15 %;

для кобил: концентрати— 20...65 %, грубі —30...50, соковиті — 3...30 %. Трава пасовищ, зелена маса в літній період в структурі раціонів жеребців може складати 25...60 %, кобил — 75...80%;

для свиноматок і кабанів: концентровані корми —70...75 %, зелені корми —5...7, соковиті — 12...15, сінне різання —4...5, молочний-2 відвійок...3%.

В даний час в годівлі молочних корів і інших тварин широко використовують монокорм, що є сумішшю подрібнених грубих, соковитих кормів, зерна, макухи і шроту. При приготуванні монокорму також дотримуются оптимального співвідношення його компонентів.

8.2. Клітковина. Важливим компонентом повноцінного раціону є клітковина. Клітковину можна збалансувати в раціонах тільки за рахунок природних кормів; вона відсутня в добавках і преміксах. Клітковина в певній кількості забезпечує нормальне травлення в передшлунках і кишечнику, створює оптимальні умови для діяльності корисної мікрофлори шлунково-кишкового тракту. Недостатній вміст в раціоні легкозасвоюваної клітковини супроводжується порушенням травлення і обміну речовин, зниженням синтезу вітамінів групи В, порушенням функції підшлункової залози і інших органів, появою ацидозу і паракератозу рубця, системної кісткової дистрофії, колагенозу, сечокам'яної хвороби і ін. Надмірний вміст клітковини в раціонах знижує перетравність і ефективність використання тваринами поживних речовин.

Оптимальний рівень клітковини в сухій речовині раціону для сухостійних корів складає 25...28 %, для лактуючих корів з надоєм до 10 кг —28, з надоєм 11...20 кг — 27...24, з надоєм 21...30 кг — 23...19, а більше 30 кг— 18 %. Для коней оптимальний рівень клітковини складає 16 % сухої речовини раціону, для свиноматок в першу половину поросності і кабанів —6...8, для поросят-відємишей — 4, молодняка на відгодівлі—5...6; для дорослих овець — 27, ягнят у віці до 6 мес — не більше 13, а для молодняка у віці 15... 17 мес — 25; для собак — 4...5 %.

При оцінці повноцінності годівлі в раціонах жуйних тварин враховують сахаропротеїнове і сахарокрахмально-протеїнове відношення. У раціонах корів сахаропротеїнове відношення 0,8...1,2, сахарокрахмально-протеїнове відношення 1,7...2,4. Дефіцит цукру і крохмалю усувають шляхом збільшення споживання ячмінної дерті, кормової патоки, коренеплодів, картоплі.

8.3. Недостатнє або надмірне енергетичне живлення. Недостатнє енергетичне живлення. Недолік енергії веде до поганого засвоєння поживних речовин корму, розвитку аліментарної дистрофії, кетозу молочних корів і суягних вівцематок і інших хвороб. Недолік жиру в раціоні веде до розладу репродуктивної функції, погіршення засвоєння жиророзчинних вітамінів, ураження шкірного покриву (дефіцит лінолевої кислоти), зниження природної резистентності організму.

Для усунення дефіциту енергії в раціон вводять злакові концентрати, мелясу, коренеплоди, картоплю, жири тваринного і рослинного походження. Як енергетична добавка частіше використовують жир яловичий, баранячий, свинячий жир-сирець, кістковий жир, жир тваринний кормовий (суміш яловичого, свинячого і баранячого жиру), фосфатиди, соапсток (продукт переробки рослинних олій і саломасів). Жирові добавки в раціон корів вводять в дозі 300...500 г, молоднякові великої рогатої худоби при вирощуванні — 80... 100 г, при відгодівлі — 200...400 р.

У раціони свиней кормові жири вводять від 2... 10 до 15 % до маси концентрованих кормів. У збагачених жирами комбікормах або кормосумішах для свиней збільшують вміст мінеральних речовин на 10... 15 %; сирий протеїн повинен складати 16... 18 %. У збалансованих раціонах молочних корів вміст жиру складає 2...4 % і телят — 5...8, кабанів і маток — 2,5...3, поросят — 3...4 %. Для тварин використовують тільки доброякісні жирові добавки, згірклий жир викликає дистрофію печінки і інші хвороби.

Надмірне енергетичне живлення. Надлишок енергії веде до розвитку ожиріння, цукрового діабету, зниження репродуктивної функції. Виникає переважно у сухостійних корів, холостих і поросних свиноматок, кабанів-плідників при ненормованому згодовуванні силосу, сінажу, концентрованих і інших кормів, часто ожиріння відзначають у собак і кішок.

При недостатності в раціонах енергії і зниженні вгодованості у тварин норми годівлі підвищують на 10... 15 % і більш, при надмірній енергетичній годівлі і наявності тварин норми годівлі, що ожиріли, скорочують на 10-20 %.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 718 | Нарушение авторских прав