АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЕНДОКРИННИХ ОРГАНІВ

Для діагностики захворювань органів ендокринної системи використовують всі доступні методи: збір анамнезу, клінічне обстеження, спостереження, проведення загального аналізу крові і сечі, біохімічне дослідження крові, молока і інших біологічних рідин, визначення вмісту гормонів в крові, використання УЗІ і ін.

При зборі анамнезу виключають або підтверджують зону ендемії, забрудненість місцевості радіоактивними ізотопами або техногенними чинниками, проводять ретельний аналіз раціонів тварин, звертаючи особливу увагу на вміст в них мікроелементів, кальцію, рослин, що містять тіоцінати, (рапс, капуста, листя буряка, брукви і ін.). Оскільки ендокринні хвороби розвиваються поволі, мають хронічний перебіг, враховують дані аналізу годівлі тварин не менше як за 2...3 міс до виявлення захворювання.

При клінічному обстеженні звертають увагу на стан шерстного покриву, шкіри і очі, вгодованість. Дисфункція щитовидної залози, наднирників супроводжується алопецією, грубістю шерстного покриву, потовщенням і складчастістю шкіри, екзофтальмом або ендофтальмом. Для недостатності секреції СТГ характерні недорозвиненість, відставання в рості, для дефіциту паратгормона — тетанія, для цукрового діабету — сухість слизистих оболонок, посилена спрага, підвищений діурез. Недостатній синтез кортикостероїдів супроводжується м'язевою слабкістю, брадикардією, а надлишок в крові призводить до ожиріння, міопатії, стоншування шкіри і її гіперпігментації, алопеції. При гіпогонадизмі у самців відзначають недорозвиненість сім’яників, відставання в рості і розвитку, відсутність або слабо виражені статеві ознаки.

Важливе місце в діагностиці ендокринних хвороб займають лабораторні дослідження. Проводять загальний клінічний аналіз крові і сечі. Використовують загальнодоступні методи оцінки стану білкового, вуглеводного, ліпідного, мінерального і водно-електролітного обміну, кислотно-лужної рівноваги. Оцінюють активність деяких ферментів, ставлять білково-осадкові проби [70]. При хворобах ендокринних органів істотно змінюються біохімічні показники крові, сечі, молока і інших біологічних рідин, оскільки гормони роблять істотний вплив на обмін речовин. Наприклад, при цукровому діабеті зростає концентрація цукру в крові і сечі, наголошується гіперліпідемія, а у важких випадках — кетоацидоз, негативний азотистий баланс, збільшення гематокритного числа і так далі При дифузному токсичному зобі знижується вміст холестерину в сироватці крові, помірна гіперглікемія. Для гіпотиріозу характерне зниження в сироватці крові йоду, пов'язаного з білком (СБЙ), для тиреоїдиту — нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення СОЕ, для ендемічного зобу — зниження концентрації СБЙ в крові і молоці. Гіпопаратиріоз характеризується вираженою гіпокальциемією і гіперфосфотемією, а також нерідко гіперпротеїнемією, позитивною печінковою пробою, при гіперпаратиріозі,навпаки, відзначають гіперкальціємію і гіпофосфотемію. При синдромі Кушинга, обумовленому порушенням гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, спостерігається зниження рівня калію в плазмі крові, еритроцитах, зниження активності лужної фосфатази.

Безумовно, в діагностиці ендокринних захворювань обов'язкове визначення гормонів в крові та сечі. Гормональна діагностика у ветеринарії недостатньо розроблена, відсутні нормативи добової динаміки концентрації гормонів в плазмі (сироватці), крові і сечі, проте не варто недооцінювати цей метод. Достовірність призначеної терапії можлива при динамічному дослідженні концентрації гормонів в біологічних рідинах. Аналізи сечі у ряді випадків більш практичні, проте рівень гормонів в крові точніше відображає швидкість їх секреції, добову динаміку.

Існують біологічні, хімічні і сатураційні методи визначення гормонів. Перевага віддається сатураційним методам, заснованим на витісненні міченого гормону із специфічного зв'язку з білками-носіями, рецепторами або антитілами природним гормоном, що міститься у досліджуваній пробі. У ряді випадків визначення гормонів проводять в умовах специфічних навантажень, одночасно знаходять концентрацію основного гормону і його визначеного параметра. Порівнюють з вмістом його фізіологічного регулятора, наприклад при визначенні тироксина і ТТГ.

Ультразвуковий метод (УЗІ) застосований для морфологічної оцінки паращитовидной, підшлунковою залоз, наднирників у дрібних тварин.

Для діагностики пухлини гіпофіза, наднирників у собак за кордоном використовують метод томоденситометрії з попереднім внутрішньовенним введенням контрастного йодованого продукту [21].

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 734 | Нарушение авторских прав