АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЕКЗЕМА ШКІРИ

Екзема шкіри (Eczema) (від греч. есzеmа — запалення на шкірі) — запалення поверхневих шарів шкіри, що характеризується поліморфними висипаннями, утворенням бульбашок, намокання, сильним свербінням.

Етіологія і патогенез. Екзему можуть викликати різноманітні подразники ендогенного і екзогенного походження. Можливою причиною екземи може бути поїдання картопляної барды, пророслої картоплі, великої кількості конюшини, люцерни.

У етіології екземи велике місце належить різним хімічним речовинам, що впливають на шкіру безпосередньо (контактно) або через органи травлення. Реальну загрозу представляють скипидар, фенол, формалін, інсектициди, хімічні добрива, токсини грибів і ін.

У розвитку екземи велика роль нервової системи. Для екзематозного процесу необхідна наявність невротичного стану і екзогенних подразників. Симетричність висипів, сильне свербіння при незначних гістопатологічних змінах, а також сприятливі результати при використанні засобів, що впливають на нервову систему, підтверджують роль нервової системи в розвитку цього захворювання.

У виникненні екземи велике значення алергічної перебудови організму. Розвиток екзематозної сенсибілізації пов'язують з численними ендогенними і екзогенними чинниками. Під впливом цих чинників формуються гіперчутливість шкіри, імунологічні відхилення, аутоаллергія. Реакція частіше розвивається за сповільненим типом із збільшенням IgС і IgЕ.

У патогенезі алергічної екземи велика роль відводиться біологічно активним речовинам — ацетилхоліну, гістаміну, серотоніну, брадикініну, рівень яких в крові підвищується. З цими медіаторами пов'язана поява свербіння — типової ознаки екземи.

Розвиток екземи яскравіше виявляється при порушенні обміну речовин, хворобах шлунково-кишкового тракту, ендокринних і інших органів, глистової інвазії, коли шкіра стає чутливіша до алергенів.

Симптоми. Незалежно від етіологічного чинника клінічні ознаки екземи бувають схожими. За перебігом процесу розрізняють гостру, хронічну екзему, мокнучу і суху, обмежену і дифузну. Виділяють екзему вимені екзогенного (антисанітарні умови утримання) і ендогенного походження. Екзема вушної раковини розвивається в результаті забруднення зовнішнього слухового проходу подразниками, зокрема ексудатом при гнійному запаленні зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. Екзема в області путового суглоба («мокрець») — наслідок поганого догляду за копитами, неповноцінної годівлі. Екзема морди овець і великої рогатої худоби (фаціальна екзема) виникає як наслідок дії токсичних грибів, паразитуючих на рослинах. Фаціальна екзема характеризується загальною дистрофією, запаленням жовчних шляхів, світлочутливістю, ексудативним діатезом з некрозом шкіри морди і інших ділянок тіла.

Характерними загальними ознаками гострої екземи є швидка зміна стадій запального процесу. Спочатку шкіра червоніє, стає набряклою — розвивається еритематозна стадія хвороби. На еритематозному, злегка набряклому полі з'являється висипання найдрібніших бульбашок, розкриваючись, бульбашки перетворюються на точкові ерозії, покриті серозним ексудатом. Частина бульбашок підсихає з утворенням кірочок. В результаті випотівання ексудату і розтину бульбашок поверхня пошкодженої ділянки буває мокнучою (мокнуча екзема). Перетворення вузликів на дрібні бульбашки називають везикульозною стадією екземи, в яку найяскравіше виявляється алергічний процес. Везикулізація і помокріння є класичними ознаками екземи. Незалежно від клінічної форми, екзема рано чи пізно повторює свою характерну ознаку — помокріння. Надалі ексудат зсихається, на тлі червоності, що збереглася, утворюються кірки, наступає наступна стадія хвороби — кіркова. У міру відпадання кірок захворювання переходить в стадію лущення, що завершується. Екзема може ускладнюватися вторинною інфекцією з утворенням пустул і гнійних кірок (мікробна екзема). Характерною ознакою екземи є свербіння. Тварини сильно розчісують шкіру, додатково ушкоджують її, в результаті створюються умови для розвитку піодермії. Свербіння при екземі посилюється в період утворення везикул.

Гостра екзема продовжується декілька тижнів і при відповідному лікуванні закінчується одужанням.

Часто розвивається хронічна екзема, яка схильна до рецидивів і загострень. Відзначають помірну червоність, інфільтрацію, лущення і сильне свербіння. На місці ураження шкіра стає щільнішою, намокання може бути відсутнім. Хронічна екзема має тривалий циклічний перебіг.

Діагностика. Діагноз встановлюють по характерних клінічних ознаках: поліморфізм висипань, мікровезикули, намокання, червоність, сильне свербіння, стадійність розвитку, схильність до рецидивів і загострень, тривалий перебіг, відсутність чітких меж, симетричне розташування екзематозних вогнищ.

Лікування. Необхідно по можливості усунути дію передбачуваних алергенів. Для цього використовують засоби, нормалізуючі функцію шлунково-кишкового тракту, нервової системи (препарати брому, настоянка пустирника, настоянка валеріани).

Призначають десенсибілізуючі засоби: натрію тіосульфат (внутрішньовенно 30%-й розчин: коням, КРС 10...50 мл, собакам 0,1 мл/кг, або всередину: коням, КРС 50...60 міліграму/кг, вівцям, козам, свиням 100...200 міліграм/кг, собакам 150...300 міліграм/кг), гексаметилентетрамін (40%-й розчин внутрішньовенно: коням, КРС 20...40 міліграм/кг, собакам 50...100 міліграм/кг, або всередину в тих же дозах), кальцію хлорид або кальцію глюконат (всередину: коням, КРС 60... 100 міліграм/кг, свиням, вівцям, козам 30...40 міліграм/кг, собакам 60...80 міліграм/кг 2 рази на добу або внутрішньовенно 10%-й розчин: коням, КРС 40...50 міліграму/кг, вівцям, козам 20...30 міліграм/кг, собакам 40...50 міліграм/кг 1 раз на добу або з інтервалом 48 ч).

Аутогемотерапію проводять 2 рази на тиждень, застосовують невеликі дози.

Особливе місце в комплексній терапії займають антигистаминні препарати — дипразин, тавегіл, супрастин, діазолін і ін.(див. розділ 2.4.1) в комплексі з кальцію глюконатом, кальцію пантотенатом всередину, міліграм/кг: коням, КРС 1,5...2, свиням, вівцям, козам 2...4, собакам 4...8 3 рази на добу.

Антиалергічну і протизапальну дію надає етимізол. Цей препарат відноситься до дихальних аналептиків, стимулює дихання, надаючи пряму дію на дихальний центр. Крім центральних ефектів етимізол володіє протизапальною і протиалергічною дією, яка обумовлена стимуляцією адренокортикотропної активності гіпофіза, підвищенням рівня глюкокортикоїдів в плазмі крові. Призначають всередину: великим тваринам 1 1,5 міліграм/кг, свиням, вівцям, козам 1,2...1,7, собакам і кішкам 1,5...2 міліграм/кг 1...2 разу на добу після годівлі. Ін'єктують внутрішньом'язово: великим тваринам— 0,6...0,8 міліграм/кг; свиням, вівцям, козам— 0,7...0,9, собакам, кішкам— 0,5... 1 міліграм/кг 1...2 разу на добу. Випускають пігулки по 0,1 г, 1,5%-й розчин в ампулах по 3 мл.

З імуномодуляторів призначають метилуроцил (всередину великим тваринам 0,8...1,2 міліграм/кг; свиням, вівцям, козам 1 1,5, собакам, кішкам 1,2...2 міліграм/кг 3 рази на добу з кормом), тактивін (підшкірно або внутрішньом'язово всім видам тварин по 1...2 мкг/кг 1 раз на добу протягом 5... 14 діб), тимолін (внутрішньом'язово всім видам тварин по 0,3...0,5 мкг/кг 1 раз на добу протягом 5...7сут), натрію нуклеінат (всередину коням, КРС 3...5 міліграм/кг, свиням, вівцям, козам 5...7, собакам, кішкам 7...9 міліграм/кг 3 рази на добу протягом 15...20 діб), продигізан (внутрішньом'язово собакам, кішкам 1...1,5 мкг/кг, вівцям, козам, свиням 0,5...1 мкг/кг одна ін'єкція в 4...7 сут, всього 3...6 ін'єкцій 0,005%-го розчину).

Для лікування мікробної екземи застосовують антибіотики і сульфаниламідні препарати. Показані: лінкоміцина гідрохлорид (внутрішньом'язово всім видам тварин 10 міліграм/кг з інтервалом 12 год, всередину всім видам тварин по 25 міліграм/кг 1 раз на добу), цефалексин (всередину коням, КРС 10...15 міліграму/кг, вівцям, козам, свиням 8...12 міліграм/кг, собакам..12 міліграм/кг 3 рази на добу протягом 7... 14 діб), еритроміцин (всередину коням, КРС 3...5 міліграм/кг, свиням, вівцям, козам 5...10 міліграм/кг; собакам 10...20 міліграм/кг 2...3 разу на добу), амоксицилін 15 % (підшкірно, внутрішньом'язово ВРХ, вівцям, козам, свиням по I мл/кг, собакам, кішкам по 2 мл на 10 кг маси тіла тварини, повторюють через 2 доби).

Специфічну імунотерапію при мікробній екземі проводять анатоксином стафілококовим очищеним, антистафілококовий гамма-глобулин. При мікробній екземі з варікозним симптомокомплексом, трофічними виразками можна використовувати ксантинола нікотинат (всередину коням, КРС 2...4 міліграм/кг, свиням, вівцям, козам 3...5, собакам 7...8 міліграм/кг 3 рази на добу після годування), пармідин (всередину коням, КРС 5...8 міліграм/кг, свиням, вівцям, козам 10...12, собакам 13...15 міліграм/кг 3 рази на добу), дипрофен (всередину коням, КРС 4...5 мг/кт, свиням, вівцям, козам 5...6, собакам 7...8 міліграм/кг 2...3 разу на добу). Антибіотики і імуномодулятори необхідно поєднувати з антигістамінними або десенсибілізуючими препаратами з метою зняття алергічного компоненту.

У випадках наполегливого, важкого перебігу екземи можна призначати протягом 2...3 тиж преднізолон, кортизону ацетат, дексаметазон, починаючи з максимальної дози, поступово знижуючи її до мінімальної (див. розділ 2.4). Корисно використовувати рибофлавін, біотин, піридокальцифосфат, кальцію пантотенат, аскорбінову кислоту.

Зовнішньо при гострій формі екземи використовують аерозолі з кортикостероїдами, примочки або вологовисихаючі пов'язки з протизапальними, антибактеріальними, розчинами в невеликій концентрації. Для примочок використовують рідину Бурова (1 столова ложка на стакан води), 2%-й розчин борної кислоти, 0,25%-й розчин таніну, 3%-й розчин натрію тетраборату, 0,25%-й розчин цинку сульфату. При мікробних процесах застосовують 2...5%-й розчин резорцину, 0,05...0,5%-й розчин етакридиналактата, 0,02%-й розчин фурациліна, 0,01...0,1%-й розчин калія перманганату. Примочки використовують до зникнення промокання. При мікробній екземі показані на короткий період пов'язки із стафілококовим бактеріофагом.

Після зняття гострого запалення, усунення лусочок і кірок застосовують пасти і мазі — 5 % борово-нафталінову, 3 % іхтіолову, 5...10 % нафталінову, 2...5 % висмутіхтіолову, 5...10% дігтярно-нафталінову, 2...5...10% Асд-іхтіолнафталіновую. Застосовують мазі, що містять сірку, іхтіол, дьоготь, АСД (5... 10 %) і ін. Глюкокортікоїдні препарати застосовують у формі мазей, кремів, суспензій (0,5 % преднізолонова, 1.1.2,5 % гідрокортизон, синорлан, синалар і ін.). Глюкокортікоїдні мазі використовують з антибіотиками.

Профілактика. Виключають недоброякісні корми, в помірних кількостях згодовують барду, дробину і інші нетрадиційні корми (див. Кормова алергія). Підтримка в належному санітарному стані приміщення для тварин, вигульні майданчики. Своєчасне лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози і інших органів, не допускають імунних дефіцитів, гіповітамінозу.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 763 | Нарушение авторских прав