АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аутоіммунні маловивчені дерматози

З маловивчених аутоіммунних захворювань шкіри описані захворювання, що супроводжуються ураженням волосяних фолікулів (пелад, псевдопелад, атипова форма вульгарного пемфігуса), і захворювання, що виявляється ураженям базальних каротиноцитів (шкірні форми вовчаку, вульгарний пемфігус в області носа), бульозний пемфигоїд, лінійний дерматоз на рівні IgА, пемфігоїд слизових оболонок, буллеозна вовчанка.

Пелад характеризується опосередковою втратою волосяного покриву. Цей синдром зареєстрований у собак, коней, великої рогатої худоби, приматів. З різних порід собак частіше хворіють такси. У людини цей синдром називають гніздною, або кругоподібною плішивістю.

Етіологія і патогенез. Появу осередкової плішивості у людини пов'язують з генетичною схильністю, астенічним станом організму, органоспецифічною аутоіммунною реакцією, емоційним стресом. За зарубіжними даними, пелад у людини представляє аутоіммунне захворювання, оскільки в крові виявляють аутоантитіла, специфічні до білків волосяних фолікулів алергічної етіології. Аналогічні результати отримані при дослідженні крові собак. У них теж виявлені циркулюючі в крові антитіла до кератину волосяного покриву, а також до трихогіалину, протеїну, що локалізується в епітелії внутрішньої піхви волосяного фолікула.

Симптоми. Частіше хворіють дорослі собаки. Характерною ознакою захворювання у собак є алопеція, що протікає із запаленням, але без формування рубців. Окрім алопеції часто відзначають гіперпігментацію. Ділянки облисіння (алопеції) кубляться на морді, у основи вух. Потім можуть з'явитися на інших ділянках тіла тварини, розташовуючись симетрично.

У людини характерна поява декілька округлих алопеції, зазвичай на волосистій частині голови. На початку захворювання вогнища алопеції еритематозні і набряклі. Потім шкіра в уражених очах стає яскравою, набуваючи кольору слонячої кістки. Вогнища облисіння схильні до зростання і злиття.

При гістоморфологічному дослідженні шкіри виявляють ділянки інфільтрації знаявністю Т-лімфоцитів, макрофагів, дистрофії стрижньової частини волосся.

Діагностика. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак, результатів імунологічного дослідження сироватки крові (наявність аутоантитіл і імунних комплексів), гістологічних досліджень уражених ділянок шкіри.

При постановці діагнозу слід мати на увазі інші хвороби шкіри.

Лікування. При аутоіммунних захворюваннях шкіри призначають імунодепресивні препарати. Собакам всередину дають азатиаприн (імуран) в дозі 2,2 міліграм/кг на добу щодня або через день спільно з глюкортикостероїдами — преднізолоном всередину 1...2 міліграма/кг або дексаметазоном в дозі 0,08...0,1 міліграм/кг 2 рази на добу протягом 14 діб. Зовнішньо на шкіру 2 рази на добу.наносят мазі «Фторокорт», «Целестодерм» замість глюкокортикостероїдів.

При аутоіммунному дерматиті в медицині використовують полікомпонентну вакцину «ІММУНОВАК-ВП-4».

Рекомендована література.

1. Болезни молодняка сельскохозяйственных животны: Справочник / В.П.Литвин, В.И.Береза, В.Г.Скибицкий и др. – К.: Урожай, 1992. – 168 с.

2. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, М.О.Судаков та ін.; За ред. В.І.Левченка. – Біла Церква, 1999. – Ч.1.-376 с.

3. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, В.В. Влізло та ін.; За ред. В.І. Левченка. – Біла церква, 2001. – Ч.2. – 544 с.

4. Загальна терапія і профілактика внутрышніх хвороб тварин: Практикум / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, Л.М.Богатко та ін.; За ред. В.І.Левченка. – Біла Церква, 2000. – 224 с.

5. Карпуть И.М. Иммунология и иммунопатология болезней молодняка. – Минск: Ураджай, 1993 – 288 с.

6. Кузовкін Є.М., Канюка О.І., Васильєв С.І. Довідник сучасних лікарських препаратів у ветеринарній медицині. – Харків: Еспада, 2002. – 448 с.

7. Федоров Ю.Н., Верховский О.А. Иммунодефициты домашних животных М.: 1996. – 95 с.

8. Кондрахин И.П. Эндокринные, аллергические и аутоиммунные болезни животных: Справочник. – М.: КолосС, 2007. – 251 с.

9. Практикум по внутренним незаразным болезням животных / В.М. Данилевский, И.П. Кондрахин, А.В. Коробов и др.; Под ред. В.М. Данилевского, И.П. Кондрахина.- М.: Колос, 1992. - 271 с.

10. Хмельницький Г.О., Хоменко B.C., Канюка 0.1. Ветеринарна фармакологія.- Харків: Паритет, 1995.-480 с.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 614 | Нарушение авторских прав