АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Недостатнє або надмірне протеїнове живлення

Недостатнє протеїнове живлення або його неповноцінність по амінокислотному складу викликають зниження функції сім’яників, порушення обміну речовин і розвиток гіпогалактії, імунних дефіцитів.

Свині дуже чутливі до недостатності триптофану і метіоніну. У раціонах високопродуктивних корів часто буває дефіцит лізину. Усунути білкову недостатність можна шляхом введення в раціони високопротеїнових кормів: зерна бобів, макух, шротів, комбікормів, бобового сіна, рибної муки і дріжджів. У раціони свиней додають синтетичні метіонін, лізин, триптофан, в раціони високопродуктивних корів — лізин. Лізином багаті сіно бобових трав, метіоніном — рибна мука, соняшникова макуха і шрот, триптофаном— макухи, шроти, рибна мука.

Проблема усунення дефіциту кормового білка вирішується перш за все шляхом збільшення виробництва фуражного зерна (ячменю, вівса, кукурудзи, сої, гороху), вирощування в потрібній кількості люцерни, еспарцета, конюшини, рапсу. При оцінці протеїнового живлення необхідно мати на увазі, що в збалансованих раціонах сухостійних корів в 1 ЕКЕ (корм, ед.) повинне міститися 100...ПО г перетравного протеїну, лактирующих корів — 90...100 г, биків-плідників — 110... 130 г, свиноматок — 105... 115 г, вівцематок —90...105 г, ремонтного молодняка — ПО...120 р.

Надлишок протеїну. Веде до порушення травлення і обміну речовин, дистрофії ендокринних органів, кетозу, цукрового діабету, ожиріння, гіпогалактії і інших хвороб. До надлишку протеїну найбільш чутливі жуйні тварини, оскільки велика частина білка в рубці розщеплюється з утворенням аміаку, надлишок якого поступає в кров і робить шкідливий вплив на обмін речовин і на функції найважливіших органів і систем. При надлишку лізину і метіоніну наступають дистрофічні зміни в підшлунковій залозі, нирках, печінці.

Профілактику білкового (амінокислотного) перегодовування здійснюють шляхом нормованої годівлі, скорочення в раціонах високобілкових кормів.

8.5. Недостатнє або надмірне мінеральне живлення. У раціонах повинна міститися необхідна кількість кальцію, фосфору, магнію, сірки, натрію, калія, заліза, кобальту, йоду, цинку і інших мікроелементів. Як нестача, так і надлишок їх надає негативний вплив на організм тварини. При нестачі макро- і мікроелементів порушується обмін речовин, з'являються остеодистрофія, рахіт, гипомагніємія, ендемічний зоб, гіпокобальтоз, паракератоз, анемія і багато інших захворювань.

Надлишок кальцію в раціонах сухостійних корів веде до виникнення післяродової гіпокальциемії. При надлишку фтору відзначають флюороз (руйнування) зубів, бору — борний ентерит, нікелю — нікелеву сліпоту. Тварини часто відчувають нестачу кальцію, фосфору, сірки і інших макроелементів. Їх недостатній вмвст в раціонах усувають шляхом включення в них природних кормів (сіно, концентрати, сінаж і ін.), а також мінеральних речовин у вигляді кормових фосфатів, кальцієвих добавок, препаратів мікроелементів і інших засобів (див. Премікси і лікувально-профілактичні добавки).

Добавки макроелементів. Для профілактики і групової терапії хвороб, що протікають з переважним порушенням мінерального обміну, широко використовують кормові фосфати, кальцієві добавки, солі магнію, препарати сірки і ін.

Кормові фосфати включають кормовий безвторний фосфат, кормовий монокальційфосфат, кормовий преципітат, мононатрійфосфат і ін. Кормовий безвторний фосфат (кальцію фосфат кормової) — аморфний порошок з апатитів. Майже нерозчинний у воді. Містить 35% кальцію, до 18% фосфору, не більше 0,2% фтору. Застосовують для балансування раціонів жуйних і інших тварин по кальцію і фосфору.

Монокальційфосфат кормовий — сірий порошок з дрібними гранулами, розчинний у воді. Містить 23...24 % фосфору, 17 % кальцію і не більше 0,2 % фтору. Застосовують частіше для усунення нестачі фосфору в раціонах жуйних і інших тваринах.

Кормовим преципітатом (дикальційфосфат) є аморфний порошок, нерозчинний у воді. Містить близько 23 % кальцію і 17 % фосфору.

Мононатрійфосфат — світлий дрібнокристалічний порошок, добре розчинний у воді. Містить 25 % фосфору, 10... 11 % натрію, не більше 0,2 % фтору. Застосовують для великої рогатої худоби, коней і тварин інших видів при нестачі фосфору.

Динатрійфосфат — сірий дрібнокристалічний порошок, без запаху. Динатрійфосфат безводий містить 19,6 % фосфору (водний — 8,6 %), близько 13% натрію. Мононатрійфосфат і динатрійфосфат вводять в раціони, в яких є надлишок кальцію і нестача фосфору, коли тварини отримують велику кількість жому, барди, меляси, коренеплодів. Завдяки цим засобам вирівнюється співвідношення між кальцієм і фосфором, калієм і натрієм.

Кормовий диамонійфосфат містить 23 % фосфору і 20 % азоту. Призначений для згодовування жуйним тваринам при нестачі в раціонах фосфору і протеїну.

Фосфат сечовини містить 12 % фосфору і 23 % азоту. Застосовують в тих же цілях, як і кормовий диамонійфосфат. Кормовий моноамонійфосфат містить фосфору не менше 27 %, азоту близько 11,4 %. Кормові фосфати амонія застосовують тільки жуйним тваринам в суміші з іншими кормами при двократній дачі добової дози.

Гарантійний термін зберігання кормових фосфатів 1 рік з дня виготовлення. До поїдання кормових фосфатів тварин привчають протягом 4...10діб, поступово збільшуючи денну дозу. У чистому вигляді їх згодовувати не слід. Дозування кормових фосфатів залежать від дефіциту конкретного елементу в раціонах. Засвоюваність кормових фосфатів складає 80...90%. Орієнтовні норми мінеральних добавок приведені в табл. 4.

Кальцієва підгодівля використовується для усунення нестачі кальцію в раціонах поросят і птахів. Це кормова крейда, вапняки, черепашник і ін.

Кормова крейда містить 37 % кальцію, 0,18 % фосфору, 0,5 % калія, 0,3 % натрію. Поросятам крейду дають з розрахунку 1 %, дорослим свиням — до 2 % до сухої речовини раціону. Надлишок крейди в раціоні поросят призводить до паракератозу, оскільки знижується засвоюваність цинку.

Вапняки заздалегідь піддають хімічному аналізу, на підставі якого роблять висновок про їх придатність як підгодівлі для тварин. Кормову вапнякову муку використовують в годівлі всіх видів сільськогосподарських тварин.

Інші мінеральні добавки. У раціонах великої рогатої худоби, особливо в період переходу на пасовищний період, нерідко наголошується нестача магнію, внаслідок чого виникає гіпомагніємія. Для усунення негативних наслідків нестачі магнію застосовують магнію оксид (60 % магнію), магнію карбонат (23...25 % магнію), магнію сульфат (10 % магнію і 9... 13 % сірі). Коровам в добу на голову рекомендується давати з кормами по 70...80 г сульфату магнію, або по 30...35 г магнію карбонату основного.

З сірковмісних засобів застосовують натрію сульфат, натрію тіосульфат, сірку очищену, метіонін. Натрію сульфат дають великій рогатій худобі в дозі 20...50 г, вівцям — 5... 12 г, натрію тіосульфат (гіпосульфіт) — відповідно в дозах 25...50 і 5...10 г в добу на голову.

У тваринництві використовують очищену сірку або кормову сірку — сіро-жовтий порошок із слабким запахом сірки, нерозчинний у воді. Приблизні дози сірки великій рогатій худобі складають 3...4 г, вівцям — 1...3 г в добу на голову. Точне дозування сірковмісних препаратів розраховують по дефіциту цього елементу в раціонах.

Для злужування організму і покращення засвоюваності азоту часто використовують бікарбонат натрію в дозі 50...70 г на голову великої рогатої худоби.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 793 | Нарушение авторских прав