АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК

Анафілактичний шок — генерализована алергічна реакція негайного типу, яка супроводжується зниженням артеріального тиску і порушенням кровопостачання життєво важливих органів. Це гострий, загрозливий життю патологічний процес, обумовлений дією на організм сильного патологічного подразника (анафілаксії). Анафілаксія представляє запальну реакцію алергічного типу, яка швидко розвивається під впливом антигена, на який в організмі вироблена чутливість.

Етіологія і патогенез. Причинами анафілактичного шоку можуть бути лікарські речовини, переливання несумісної крові, введення біологічних препаратів (сироваток, вакцин), укуси отруйних змій і комах (бджіл, ос, джмелів). Розвитку анафілактичного шоку часто передує процес сенсибілізації організму тими або іншими алергенами. Факт контакту організму з алергенами часто залишається непоміченим. Контакт з антигенами є пусковою ланкою в розвитку імунологічних зрушень в організмі. Їх підсумок — утворення клона В-лімфоцитів, які трансформуються в плазмоцити, відповідальні за продукування антитіл.

Серед антитіл провідну роль в розвитку анафілактичного шоку грають IgЕ (реагіни), які взаємодіють з рецепторами лаброцитів і базофільних гранулоцитів і фіксуються на поверхні цих клітин, обумовлюючи їх сенсибілізацію. При повторному попаданні в організм антигена відбувається з'єднання його з антитілом (IgЕ), тим самим сенсибілізовані тканинні мастоцити і базофільні гранулоцити крові отримують стимул для вивільнення медіаторів негайної алергії — гістаміну, брадикіна і ін. Вивільнення медіаторів обумовлює негайна відповідь з боку шкіри, гладких м'язів. Рідше зустрічається імунокомплексний (IgС- і IgМ-залежний) тип реакції гіперчутливості, що характеризується утворенням циркулюючих комплексів антиген—антитело і активацією системи комплементу по класичному шляху. Найшвидше анафілактичний шок розвивається при парентеральному надходженні в сенсибілізований організм алергену, але він виникає і в несенсибілізованому організмі, наприклад при переливанні несумісної крові, введенні вакцин і сироваток. Ступінь алергічної реакції залежить від кількості IgЕ, що утворився. Вона може бути як генерализованою (анафілактичний шок), так і локальною (шкірна анафілаксія або атопія).

Симптоми. При типовій (генерализованій) формі анафілактичного шоку протягом декількох хвилин і навіть секунд з'являються перші ознаки: шкірне свербіння, утруднене дихання, кропив'янка. Потім з'являються різке пригніченя, ознаки задухи, серцебиття (тахікардія), зниження артеріального тиску, переповнювання яремної вени, пульс ниткоподібний, набряк слизових оболонок гортані, мимовільне сечовипускання. Набряк легенів супроводжується серозно-слизовим витоками з носа, відсутністю характерних дихальних шумів в легенях.

При високому ступені сенсибілізації організму вказані ознаки не встигають розвиватися, наступає блискавичний шок.

Локальна алергічна реакція виявляється симптомами ураження шкіри.

Діагностика. Грунтується на анамнестичних даних і клінічних ознаках.

Лікування. До надання лікувальної допомоги приступають негайно. Її проводять в певній послідовності.

Не допускають подальшого надходження в організм алергену. Тварину оберігають від укусів комах.

Накладають джгут вище за місце, куди потрапив алерген (ін'єкція сироватки, вакцини, укус змії, комахи і ін.) на 25...30 хв. Не можна масажувати цю ділянку. Місце проникнення алергену обколюють 0,1%-м розчином адреналіну гідрохлорида (0,5...1 мл), розведеного в 5...10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Внутрішньом'язово або підшкірно, ближче до місця надходження алергену, вводять 0,1%-й розчин адреналіну гідрохлорида: коням і КРС в дозах 5...10 мл, вівцям, козам, свиням — 0,5...3 мл, собакам — 0,2...0,5 мл. Повторно вводять препарат через 5... 15 хв. За відсутності ефекту адреналіну гідрохлорид вводять внутрішньовенно: коням і КРС по 1...3мл; вівцях і козах по 0,2...0,6 мл, собакам 0,1...0,5 мл. Перед внутрішньовенним введенням 0,1%-й розчин адреналіну розводять 0,9%-м розчином натрію хлориду або 5... 10%-м розчином глюкози в 10 разів. Внутрішньосерцево можна 0,1%-й розчин адреналіну ввести коням і КРС — 2...3 мл, собакам — 0,3...0,5 мл.

Іноді адреналін не знімає важкого судинного колапсу. У цих випадках внутрішньовенно краплинно вводять 1%-й розчин мезатона, заздалегідь розбавивши десятиразово фізіологічним розчином натрію хлориду або 5... 10%-м розчином глюкози: коням і КРС в дозі 0,04...0,08мг/кг (2...4мл), собакам —0,08...0,1 міліграм/кг (0,1...0,3мл). Мезатон у формі 1%-го розчину можна ввести внутрішньом'язово: коням і КРС в дозах 0,1...0,2 міліграму/кг (5...10 мл), вівцям, козам, свиньям— 0,3...0,4 міліграму/кг (1,5...2 мл), собакам —0,5...1,0 міліграм/кг (0,5...1мл).

Внутрішньовенно або внутрішньом'язово вводять глюкокортикоїди: преднізолон (орієнтування 0,5... 1 міліграм/кг); дексаметазон (коням і КРС 0,02...0,03 міліграму/кг, свиням, вівцям, козам 0,03... 0,04 міліграм/кг, собакам, кішкам 0,04...0,05 міліграм/кг в 2 прийоми); кортизону ацетат (внутрішньом'язово у формі суспензії в орієнтовних дозах 0,3... 1 міліграм/кг).

Залежно від тяжкості шоку внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять противогістаминні препарати: 2%-й розчин супрастину (коням і КРС 5... 10 мл, свиням — 1...2 мл, собакам 0,5...1 мл 2 рази на добу) або 1%-й розчин дімедролу (коням і КРС 0,4...0,5 міліграму/кг, свиням, вівцям, козам 0,5...2 міліграм/кг, собакам 0,6...0,8 міліграм/кг 2...3 разу на добу), або тавегіл (свиням, вівцям, козам 0,01...0,02 міліграм/кг, собакам, кішкам 0,015...0,02 міліграм/кг 2 рази на добу).

7. Для зняття спазму бронхів внутрішньовенно поволі вводять 2,4%-й розчин эуфиллина: коням і КРС 1 міліграма/кг, вівцям, козам 2 міліграми/кг, собакам 3 міліграми/кг. Або підшкірно: коням і КРС 1... 4 міліграми/кг, вівцям і козам, свиням 4...5 міліграм/кг, собакам 5...10 міліграм/кг. Перед внутрішньовенним введенням розчин еуфіліна розводять у фізіологічному розчині або 5... 10%-м розчині глюкози.

Після обов'язкової протишокової терапії хвору тварину поміщують в хороше приміщення і за ним ведуть спостереження. Подальше лікування полягає в призначенні таблетованих глюкокортикоїдів, серцевих засобів, ліквідації гіповолемії. Для ліквідації гіповолемії показано введення поліглюкіну, реополіглюкіна у поєднанні з 0,9%-м розчином натрію хлориду або розчином Рінгера—Локка.

Поліглюкін — стерильний розчин среднемолекулярной фракції частково гідролізованого декстрану в 0,9%-м розчині натрію хлориду. Плазмозамінний протишоковий препарат. Застосовують великим тваринам до 1 л в добу. Протипоказаний при підвищенні внутрічерепного тиску, крововиливі в мозок, серцевій недостатності, захворюваннях нирок. Випускають у флаконах по 400 мл.

Реополіглюкін — 10%-й колоїдний розчин частково гідролізованого декстрану з додаванням ізотонічного розчину натрію хлориду. Призначають внутрішньовенно краплинно для відновлення циркуляції крові в периферичних судинах, при шоці, інтоксикації. Добова доза для крупних тварин до 500... 1000 мл. Протипоказаний при захворюваннях нирок, серцевій недостатності. Випускають у флаконах по 200 і 400 мл.

Як інші засоби патогенетичної терапії показані кофеїн-бензоат натрію, кордіамін, строфантин, корглюкон, но-шпа, кальцію хлорид або кальцію глюконат.

Якщо шок викликаний ін'єкцією пеніциліну, то основним протишоковим засобом є пеніцилліноза, яку вводять внутрішньовенно.

Профілактика. Оберігають тварин від укусів отруйних змій, комах. Не допускають застосування сумнівних медикаментів, біопрепаратів з простроченим терміном зберігання, що особливо володіють алергічним ефектом.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 646 | Нарушение авторских прав