АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Етіологія. · Порушення синтезу сурфактанту

· Порушення синтезу сурфактанту.

· Підвищене руйнування сурфактанту.

· Недостатня внутрішньоутробна гормональна (кортикоїдна) стимуляція.

Сурфактант - мономолекулярний шар на поверхні розділу між епітелієм альвеол і повітрям й є ліпопротеїном.

Склад сурфактанту: 90% ліпідів і 10% білків.

► Переважну частку ліпідів (70%) становить фосфатидилхолін, 60% якого припадає на дипальмітоїлфосфатидилхолін, саме він сприяє зниженню поверхневого натягу.

► Фосфатидилгліцерол і фосфатидилінозитол разом складають 15%.

► На частку інших фосфоліпідів припадає 5%,

► холестерин, тригліцериди, ненасичені жирні кислоти, сфінгомієлін складають 10%.

► Білкова фракція представлена білками-апопротеїнами,

► із яких А і D – гідрофільні виконують захисну функцію в організмі,

► а В і С – гідрофобні – знижують поверхневий натяг альвеол за рахунок абсорбції фосфоліпідів на поверхні аерогематичного бар’єру.

Сурфактант синтезується альвеолоцитами ІІ типу з 20-24 тижня вагітності, але найбільш активний його синтез (достатній для забезпечення ефективного газообміну) відбувається починаючи з 34 тижня. Він накопичується у вигляді гранул, секреція здійснюється шляхом екзоцитозу.

Основними функціями сурфактанту є:

o зниження поверхневого натягу в альвеолах,

o участь в антибактеріальному захисті легенів,

o гальмування медіаторів запалення,

o поліпшення функції мукоціліарної системи.

Стимулюють синтез сурфактанту: глюкокортикоїди, тиреоїдині гормони, естрогени, адреналін, норадреналін.

Сприяють розвитку дефіциту сурфактанту шляхом гальмування його синтезу або руйнування:

- інсулін,

- гіпотермія,

- патологічний ацидоз,

- гіповолемія,

- поліцитемія,

- гіпероксія,

- інфекція.

Чинники, що спричиняють виникнення СДР:

1. Недоношеність (ГВ менше 34 тижнів).

2. Цукровий діабет у матері.

3. Кровотеча у матері.

4. Важка асфіксія.

5. Внутрішньоутробна інфекція.

Чинники, що підвищують ризик розвитку СДР:

1. Гіпофункція щитоподібної залози і наднирників.

2. Холодова травма.

3. Кесарський розтин без пологової діяльності.

4. Друга дитина з двійні.

5. Резус-гемолітична хвороба.

6. Чоловіча стать.

Чинники, що зменшують ризик виникнення СДР:

1. Тривалий безводний період.

2. Затримка внутрішньоутробного розвитку (останнім часом дискутується).

3. Материнський стрес (наприклад, гіпертензія).

4. Наркоманія матері (героїн).

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 712 | Нарушение авторских прав