АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Необхідні засоби

1. Скальпель.

2. Два тупих гачки.

3. Два гострих тризубчастих гачки.

4. Розширювач трахеї (Труссо або носове дзеркало Кілліана).

5. Гострий однозубчастий гачок.

6. Зонд Кохера.

7. 2-5 затискачів для зупинки кровотечі.

8. 2-3 анатомічні й хірургічні пінцети.

9. Голкотримач і 2-3 ріжучі голки різних розмірів.

10. 5-10-грамовий шприц з голкою для анестезії.

11. Анестезуючий розчин.

12. Набір трахеотомічних трубок.

13. Стерильний перев’язувальний та шовний матеріал.

У кожній лікарні в ЛОР і хірургічних відділеннях набір інстру­ментів для трахеотомії завжди повинен бути напоготові в стерильному стані.

Показаннями до трахеотомії є ІІІ стадія стенозу гортані.

Положення хворого на операційному столі горизонтальне, на спині з підкладеним під плечі валиком. Коли стан пацієнта важкий і він не може дихати в горизонтальному положенні, трахеотомію роблять у напівсидячому положенні хворого. Операцію виконують переважно під місцевою анестезією 0,25-0,5% розчином новокаїну з адреналіном (1 крапля на 10 мл розчину новокаїну).

У практичній діяльності виконують три типи трахеотомії: верхню, середню і нижню. Верхня трахеотомія полягає в тому, що трахею розтинають під перснеподібним хрящем над перешийком щитовидної залози. Середня – кільця трахеї розтинають на рівні перешийка щитовидної залози (після попереднього його розтину та перев’язки). Нижня – кільця трахеї розтинають нижче від перешийка щитовидної залози. У трахеотомічний отвір вводять спеціальну трахеотомічну трубку, яку довгою тасьмою фіксують до шиї.

Існує два основних види розкриття трахеї: вертикальний, ко­ли розсікають два кільця трахеї (як правило, 2 і 3) у вертикально­му напрямку; та горизонтальний, коли горизонтально розтинають спо­­­лучнотканинні перетинки між кільцями трахеї (як правило, між 1-2 або 2-3).

Догляд за хворими після трахеотомії

Треба стежити за тим, щоб в трахеї та бронхах, а також у трахеотомічній трубці (яка складається з двох дугоподібних трубок, що входять одна в одну), не накопичувались слиз та кірки. Вони можуть перекривати просвіт дихальнийх шляхів та різко утруднювати дихання. З цією метою через кожні 2-3 год у трубку вливають по 2-3 крап­лі стерильного фізіологічного розчину.

У перші дні після операції внутрішню трахеотомічну трубку по необхідності (2-3 рази на день) виймають, очищують ватою, намотаною на гнучкий зонд з нарізками і протирають спиртом. Трубку висушують, змащують вазеліновою олією і вкладають у зовнішню трубку. Не­обхідно стежити за тим, щоб відкашлюване хворим харкотиння не мацерувало і не подразнювало шкіру шиї під трахеотомічною трубкою. Для цього шкіру навколо трубки змазують вазеліном або пастою Лассара. Не виймаючи трубки, під неї підводять неповністю розрізану серветку – “штанці”. У міру забруднення “штанці” змінюють.

Деканюляцію – ви­далення трахеотомічної трубки – проводять після ліквіда­ції явищ стенозу. Питання видалення трубки вирішують після проведення непрямої ларингоскопії і функ­ціональних проб: хворий добу перебуває із закритою трахеотомічною трубкою.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 336 | Нарушение авторских прав