 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ (СПРАВЖНІЙ КРУП)
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Лефлера. Захворювання настає внаслідок контакту з хворими на дифтерію або з бацилоносієм. Збудник дифтерії – паличка Лефлера. Причини • Захворювання може виникнути, якщо не було вжито відповідних профілактичних заходів (протидифтерійні щеплення). • Сприяють зараженню дифтерією катари верхніх дихальних шляхів, кір, коклюш, грип. Клініка 1. Порушення загального стану (дитина бліда, пасивна, відмовляється від їжі, погано спить тощо). 2. Явища наростаючої інтоксикації. 3. Утруднення дихання, що прогресивно наростає (ядуха). 4. Охриплість голосу аж до повної його відсутності (афонії). 5. Кашель, на початку захворювання голосний, потім – беззвучний. 6. Збільшені лімфатичні вузли (пакети) на шиї. 7. Набряк підшкірної клітковини шиї. Ларингоскопія • Плівки (від білуватого кольору до сіро-брудного із зеленим відтінком), які щільно прикріплені до підлеглої слизової оболонки. На початку захворювання нальоти мають острівцевий характер, а потім зливаються, утворюючи зліпок гортані. • При відокремленні плівок буває кровотеча. Виразки на слизовій оболонці мають поверхневий характер. За тяжкістю перебігу дифтерію поділяють на легку і тяжку (токсичну) форми. При підозрі на дифтерію проводять бактеріологічне дослідження. Лікування 1. Протидифтерійна сироватка, яку вводять за Безредько в дозах 10 000-50 000 од, залежно від стану хворого, з повторенням дози на другий і навіть третій день. 2. При токсичній формі дифтерії тривалий постільний режим. 3. Антибактеріальні препарати, переважно антибіотики (для боротьби з вторинною інфекцією) 4. Суворий контроль за станом серцево-судинної системи. Серцеві засоби при необхідності. 5. Для усунення спазму м’язів гортані внутрішньовенно призначають 2,4 % розчин еуфіліну з розрахунку 0,2 мл на 1 кг маси тіла дитини. 6. Лужні інгаляції. 7. При неефективності консервативного лікування – інтубація трахеї або трахеотомія. Профілактика 1. Профілактика зараження (заходи, скеровані на виявлення і ізоляцію джерел дифтерії, тобто хворих та бацилоносіїв) 2. Профілактика захворювання –створення імунітету у населення шляхом активної імунізації.
Організаційні заходи в разі підозри на дифтерію 1. Хворий з підозрою на дифтерію потребує негайної ізоляції (госпіталізації). 2. У дітей і дорослих, які були в контакті з дифтерійним хворим, досліджують слиз із носа й зіва на дифтерійну паличку; при відсутності клінічних проявів хвороби і негативних даних бактеріологічного дослідження їх через 7-10 днів допускають у колективи. 3. Після виявлення і госпіталізації дифтерійного хворого у його приміщенні має бути проведена дезінфекція. 4. Ліквідація бацилоносійства: підвищення реактивності організму; лікування запальних процесів носа, глотки і мигдаликів: місцеве – розпилення в носі й носоглотці пеніциліну і стрептоміцину, а також прийом антибіотиків усередину: левоміцетину, еритроміцину протягом 5-6 діб. 5. Повторна імунізація анатоксином. 6. Дітей-бацилоносіїв не допускають у школу чи дитячі дошкільні заклади. 7. Вільною від бацилоносійства можна вважати особу лише після трьохразового одержання негативного результату дослідження мазків із зіва та носа на дифтерійну паличку, проведеного з проміжками в декілька днів. 8. Санітарна освіта населення, обізнаність із заходами боротьби проти дифтерії (особи, які доглядають за хворим, повинні користуватися масками і щоразу після контакту з ним мити руки; не допускати до хворого відвідувачів, не виносити назовні речі, якими користувався хворий тощо).
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 690 | Нарушение авторских прав |