АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Катаральний кон'юнктивіт

Етіологія. Катар кон'юнктиви зумовлюють механічні подразники (пил, сторонні тіла тощо), фізичні чинники (інтенсивне тривале освітлення, переважно УФ-променями тощо), хімічні подразники, інекційні агенти (бактерії, віруси тощо).

Патогенез і симптоми. Запалення поширюється на епітелій і підспідні судини. Має місце серозна ексудація, рідкий круглоклітинний інфільтрат, а також виражена проліферація келехоподібних слизових клітин. За гострого перебігу відмічається гіпе­ремія, світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча і ексудація. Ек­судат містить значну кількість сли­зу, інколи домішок пластівців білко­вого коагуляту. Кон'юнктива набрякла, кровоносні судини пе­реповнені кров'ю. Ділянка ока бо­люча, місцева температура дещо підвищена. У деяких випадках за палення переходить на рогівку.

За хронічного перебігу інтенсивність гіперемії кон'юнктиви зменшується, інколи вона стає навіть блідою, поверхня її оксамитова; виснажується місцевий імунний захист, може мати місце алергізація. У окремих тварин розвиваються склеротичні явища, які супроводжуються деякою деформацією повік інколи має місце сенсибілізація, що значно утруднює остаточне виліковування.

Особливим патогенетичним чинником у зв'язку із хронізацією хвороби є значна проліферація підепітеліальної лімфоретикулярної тканини. В складі останньої утворюються лімфатичні вузлики з вираженими гермінативними (світлими) центрами, які супроводжуються посиленим продукуванням різних форм лімфоцитів, плазматичних клітин, тканинних базофілів, макрофагів тощо. Лімфатичні вузлики розташовуються, в основному, в кон'юнктиві повік і склепіння; вони заглиблені в товщу підепітеліальної сполучної тканини і не випинаються на поверхнею епітелію. Постійна рясна сльозотеча призводить до виснаження секреторної здатності слізних залоз і дрібних залозистих утворень слизової оболонки ока.

Як один із симптомів хронічного перебігу може спостерігатися сухість та складчатість кон'юнкиви, які часто ускладнюються нагноєнням.

Прогноз у гострих випадках більш сприятливий, ніж за хронічного пере­бігу, коли вимагається додаткове лікування, яке не завжди буває успішним.

Діагноз ставиться з урахуванням даних анамнезу і симптомів.

Лікування. Насамперед, усувають причину хвороби. З метою змен­шення ексудації рекомендовані краплі сульфату цинку або срібла азотнокислого, 2-8% розчин протарголу, галуни, 2% розчин натрію тетра-борнокислого (бури). За гіперергічного перебігу до очних крапель додають розчин дикаїну, адреналін (1: 1000). У якості ефективної патогенетичної терапії використовують новокаїнові блокади, часто ретробульбарну, а також тканинні препарати, аутогемотерапію, вітаміни А, С, В тощо.

Ефективним лікувальним заходом вважається інстиляція очних преднізолонових крапель, мазей кортикостероїдів, які значно зменшують запальні реакції, в той же час гальмуючи фагоцитоз і імуногенез.

Інстиляції в кон’юнктивальний мішок крапель 5%-го розчину димексиду на 0,5%-ному розчині новокаїну (ДН) 6-10 разів на день.

Оскільки мікрофлора кон'юнктивального мішка посилює перебіг запа­лення, то з лікувальною метою застосовують антисептичні препарати, зок­рема очні краплі або мазь сульфацилу натрію (альбуцид). Останнім часом рекомендовані спеціальні очні краплі "відісик".

Із метою профілактики пропонується суворо дотримуватися оптималь­них умов утримання тварин, санітарних норм, протиепізоотичних заходів, запобігати подразнюючої дії УФ-проміння тощо.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 688 | Нарушение авторских прав