АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Запалення повік (блефарит)

Заняття № 4

(3 години)

Тема 1. Ветеринарна офтальмологія.

Мета заняття: вивчити етіологію, симптоми і лікування за хвороб повік і кон’юнктиви.

1. Хвороби повік

Із хвороб захисного апарату ока ураження повік зустрічаються найбільш часто. Верхня і нижня повіки являють собою шкіро-м'язові складки, які за­хищають око від грубих зовнішніх впливів.

Рани повік

Етіологія. Рани повік найчастіше наносяться ріжучими і колючими предметами, а також зубами і кігтями.

Симптоми. Розрізняють різані, колоті, рвані, забиті і кусані рани повік. За поверхневих ран уражується лише шкіра повік. Повздовжні (відносно кругового м'язу повік) рани загоюються краще, ніж поперечні. Глибокі і про­никаючі (наскрізні) рани часто ускладнюються утворенням масивних рубців, які викривляють форму і положення повік, що, у свою чергу, призводить до вивороту або нездатності їх змикатися (утворення "заячого ока" або лагофтальму).

Лікування. Х ірургічна обробка, антисептика, накладання швів. Іноді - пластичне заміщення дефекту. За необхідності на­дівають захисний комір..

Запалення повік (блефарит)

Етіологія і симптоми. Розрізняють запалення шкіри повік (повер­хневий блефарит, або дерматоблефарит), глибоке запалення повік (глибокий блефарит), яке може бути флегмонозним, і запалення країв повік (крайовий, або маргінальний, блефарит).

Поверхневий і глибокий блефарити виникають унаслідок дії хімічних і фізичних подразників, мікробів, грибів, паразитів, а також як ускладнення хронічного гнійно-катарального кон'юнктивіту.

Глибокий блефарит, як правило, виникає при інфікуванні кусаних, коло­тих або інших ран. Він нерідко супроводжується виникненням абсцесів або некротичних вогнищ.

Маргінальний блефарит частіше реєструється у собак. За тривалого перебігу запалення поширюється на оточуючі тканини і розвивається еритематозний або лускуватий крайовий блефарит. При інфікуванні гнійними збудниками виникає крайовий виразковий блефарит, який нерідко із країв переходить на всю шкіру повік.

Часто спостерігається гнійне запалення уздовж вільного краю повік у вигляді окремих дрібних обмежених гнійних вузликів (ячмінь або гордеолюм).

Стафілококи, стрептококи й інші збудники здатні викликати запалення війкових залоз (зовнішній гордеолюм) або глибоких тарзальних мейбомієвих залоз (внутрішній гордеолюм). Іноді зустрічається запалення країв повік, яке нагадує фурункульоз із вираженим гнійним інфікуванням волосяних фолікулів. Нерідко внаслідок хронічного запалення мейбомієвих залоз і оточуючих їх тканин (аденіт і періаденіт) виникає рясний ріст грануляцій у вигляді цвітної капусти, яке називають градиною, або халазіоном.

Лікування. Застосовують лікувальні мазі - протизапальні, антисептичні, протипаразитарні: 2% жовтий окис ртуті, 5% мазь стрептоциду на риб'ячому жирі, 0,25% мазь фурациліну на ланоліні з вазеліном, 5% ксероформну або йодоформну мазі, 10-30% сульфацил-натрієву, фторокортову, гідрокорти­зонові мазі тощо. Виразки припікають двічі або тричі на добу через день 2-5% розчином азотнокислого срібла з наступним змиванням його 1% розчи­ном натрію хлориду. Після припікання і змивання краї повік змащують 1 % розчином діамантової зелені.

За гордеолюму, халазіону та фурункульозу після проведення інфільтра­ційної анестезії вогнище ураження вилущують, розсікають або скарифіку­ють. У зв'язку з запаленням глибоких тарзальних мейбомієвих залоз і хала­зіону оперативне втручання проводять із боку кон'юнктиви. У випадку халазіону обов'язковою є екстирпація залоз разом із їх оболонкою.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 701 | Нарушение авторских прав