АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сухий кон'юнктивіт (Conjnctivitis sicca)

Захворювання спостерігається у сліпонароджуваних тварин, головним чином, у собак, і характеризується ненормальною сухістю зміненої кон'юн­ктиви. Ураження буває одно- або двостороннім і здебільшого перебігає хронічно.

Етіологія і патогенез. Причиною захворювання є значне зниження або припинення секреції слізних залоз, причому не тільки основної слізної залози, але й усіх дрібних додаткових залоз сполучної оболонки ока. Іноді хворобу спричинює раптове "аварійне" викидання значної кількості секре­ту, що зумовлює перехід нормальної мерокринової секреції на голокринову з наступним повним спустошенням секреторних ацинусів і втратою здат­ності відновлювати секреторний акт. Причиною може бути і синільна атро­фія залозистої тканини, вірусне інфікування, а також вроджена недостатність секреції.

Виникненню сухого кон'юнктивіту сприяє дуже швидке видалення слізної рідини з кон'юнктивального мішка у зв'язку з ентропіумом, лагофтальмом, колобомою повік. Це захворювання нерідко ускладнює гіповіта­міноз А, хронічний блефарит, кон'юнктивіт, особливо хронічний гнійний, па­раліч трійчастого нерва; може спостерігатися у зв'язку з інтоксикацією.

Симптоми. Спочатку з'являються ознаки подразнення кон'юнктиви, часті кліпання повіками, свербіння, виражена гіперемія, світлобоязнь, блефароспазм. Кон'юнктива потовщується, стає складчастою, набуває пома­ранчевого забарвлення. Ексудація обмежена; ексудат густий, липкий. Три­валий перебіг супроводжується зникненням перикорнеальної слізної плівки, подразненням рогівки повіками з наступним її запаленням (Kerato-conjnctivitis chronica sicca). Густий ексудат склеює краї повік, вони вкриваються кірочка­ми; може мати місце закупорка сльозовивідних шляхів. Із часом настає ретракція очного яблука, з'являється спастичний ентропіум. Секундарне інфіку­вання біогенними збудниками нерідко ускладнюється сильним нагноєнням.

Діагноз ставлять за характерними симптомами. Крім того, визначають інтенсивність слізної секреції за допомогою проби Ширмера: під нижню по­віку закладають смужку фільтрувального паперу і тримають її 5 хв. При відсутності захворювання смужка зволожується на 8-9 мм, при його наяв­ності - на 2-5 мм.

Лікування важке і не завжди успішне. Застосовують постійні аплікації на кон'юнктиву антисептичних розчинів (альбуциду тощо), очних антибіотико-кортикостероїдних мазей. Для збудження регенерації залозистої тканини слізних залоз застосовують ін'єкції вітамінів А і В. Подразнювальну дію прогресуючого висихання зменшують частим зволожуванням кон'юнктиви маслянистими очними краплями, штучною слізною рідиною, теплим драг­листим розчином тощо. Радикальне лікування полягає в імплантації (аутопластиці) протоки привушної слинної залози разом з її сосочком у дорсолатеральну частину кон'юнктивального мішка. Завдяки цьому кон'юнктива і рогівка постійно зволожуються секретом привушної слинної залози, який за фізичними і хімічними властивостями наближається до секрету слізної залози.

У кон’юнктивальний мішок: штучну слізну рідину, лакрисін, октилій 6-8 раз, 1% синтоміцинову емульсію, еритроміцинову мазь 4-5 раз на добу, в/м 0,1% галантаміну по 0,2-0,5 мл 1-2 рази.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 486 | Нарушение авторских прав