АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поверхневий гнійний кон'юнктивіт

Етіологія. В кон'юнктивальному мішку завжди присутні мікроорганіз­ми, вірулентні властивості яких нівелюються захисною здатністю кон'юнк­тиви і сльози. Внаслідок зниження резистентності тваринного організму в зв’язку з подразненням кон'юнктиви, авітамінозом, перенесенням вірусних хвороб тощо і посиленням вірулентності мікрофлори виникає гнійне запа­лення. Гнійний кон'юнктивіт супроводжує офтальмодіагностику з туберку­ліном або малеїном (перевірка коней на сап).

Патогенез і симптоми. Присутність вірулентних мікроорганізмів зу­мовлює запальну гіперемію з еміграцією в товщу і на поверхню кон'юнкти­ви лейкоцитів, переважно нейтрофільних гранулоцитів. Останні, маючи знач­ну фагоцитарну активність, поглинають і знешкоджують хвороботворні бактерії у процесі гнійного запалення. В перебізі останнього також беруть участь клітинні і гуморальні фактори імунного захисту. Недостатня протимікробна функція, сенсибілізація, алергізація супроводжуються активізацією гнійного запалення, яке може переходити у хронічну форму.

Спостерігається припухання повік, болючість, підвищення місцевої температури, нерідко блефароспазм, запальна гіперемія кон'юнктиви (мож­ливе її поблідніння), гнійний витік з очної щілини. Набряк кон'юнктиви, її оксамитість можуть посилюватися настільки, що вона дещо випинається назовні і защемлюється повіками (хемоз). Поверхня кон'юнктиви вкриваєть­ся гнійним нашаруванням або останнє стає слизово-гнійним (слизово-гнійний кон'юнктивіт).

Сполучна оболонка ока може бути вкрита ерозіями, виразками або зазнавати некротичних змін. У цих ділянках можливе зрощення повік з очним яблуком (симблефарон). Нагноєння може поширюватися на склеру і рогівку. У випадках значної пролангації гнійного запалення (виснаження захис­ної антибактеріальної здатності) зменшується кількість гнійного ексудату, він стає густим, інтенсивність запалення зменшується, але воно повністю не зникає.

Прогноз за своєчасного ефективного лікування сприятливий, в запу­щених випадках обережний, оскільки нагноєння може перейти на рогівку, або утворитися сімблефарон, лікування якого не завжди буває успішним.

Діагноз ставиться на підставі симптомів і бактеріоскопічного дослі­дження. Нерідко обмежуються бактеріоскопічним дослідженням, фарбую­чи препарати-відбитки за Романовським-Гімза або за Грамом. Диференцію­ють стрептококи, стафілококи, паличкоподібні мікроорганізми.

Лікування. Антисептичні засоби (сульфаніламіди, антибіотики, вторхінолони тощо) застосовують переважно місцево у високих концентраціях і тривалий час (до повного виліковування). Рекомендовані гентоміцинові краплі. Заслуговує на увагу використання очних антибіотикових мазей (син­томіцинової, тетрациклінової, еритроміцинової тощо). Останнім часом ши­роко застосовуються краплі ципровету. Важливою особливістю ципровету є збільшена в 1,5 рази концентрація ципрофлоксацину (порівняно з медични­ми аналогами) - основної діючої речовини препарату. Антисептичні краплі мають деякі переваги перед антисептичними мазями, оскільки останні ускладнюють доступ кисню. Як патогенетичний засіб застосовують ретробульбарну новокаїнову блокаду; остання особливо ефективна на початку захворювання.

Спайки симбпефарону розсікають, припікають ляпісом (нітратом срібла), ней­тралізуючи надлишок останнього 1% розчином натрію хлориду, після чого в кон'юнктивальний мішок закладають антисептичні мазі. З метою попередження поширення нагноєння застосовують загальну антисептичну терапію.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 722 | Нарушение авторских прав