АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Регуляторні механізми ринку туристичних послуг

Функціонування ринку туристичних послуг основане на кругообігу грошей і інформації, регульованому маркетингом.

Основою функціонування туристичного ринку є обмін, як засіб задоволення потреб населення в туризмі. Обмін здійснюється в товарно-грошовій та інформаційній формі. Видом обміну є переміщення туристів до місця споживання. Умовами обміну є наявність учасників (не менше двох), їх волевиявлення до співпраці, результатом якої є угода, яка фіксує купівлю-продаж турпродукту. «Угода - це торгова операція, що здійснюється двома сторонами. Складовими угоди є мінімум два товара, що мають споживацьку цінність (турпродукт і гроші), час та місце укладання угоди» [3, с. 40]. Формою угоди є туристичний ваучер - фінансово-правовий документ, який «підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи їх гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг» (Закон України «Про туризм», ст.1). Отже, угода - це обмін цінностями між партнерами (споживачем та виробником турпродукту), що здійснюється на добровільній основі, передбачає покращення становища сторін і укладається в економічно-правових межах певного туристичного ринку. Механізм, який регулює цю діяльність і є механізмом фунціонування ринку туристичних послуг, що грунтується на законі попиту/пропозиції.

Обіг грошей – безперервний у часі процес, що виникає внаслідок фінансових відношень між суб'єктами ринку, між споживачем та виробником продукції. Саме безперервний зустрічний рух грошей і турпродукту є основою фінансового механізму регулювання ринку турпослуг.

Джерелом грошових надходжень на турринку є кошти, які сплачує турист за турпродукт, до складу якого входять послуги та товари туристичного призначення, а також праця, вкладена у процес обслуговування працівниками галузі (екскурсовода, керівниками груп, адміністраторами тощо).

Обіг грошей на ринку туристичних послуг відповідає схемі “гроші – товар”, тобто, споживач сплачує гроші за товари (туристичного призначення, сувеніри тощо і це відповідає кругообігу в торгівлі), за послуги, які він бажає отримати і враження (задоволення), заради яких здійснює подорож, авансуючи їх наперед. Таким чином, схема кругообігу грошей на туристичному ринку має вигляд: Г – Т – Г_дв(В), де Г – кошти, витрачені туристичним підприємством на створення турпродукта; Т – послуги та товари туристичного призначення; В – враження туриста від подорожі; Г_дв - кошти, отримані від реалізації турпродукта (включаючи додаткову вартість) [1, с. 123-130]. Враження - комплексна оцінка якості турпродукту, що відбиває специфіку його споживання: турист споживає весь комплекс послуг й оцінює його як комплекс, а не покомпонентно. Позитивні враження є результатом реалізації мети подорожі у повному обсязі і сприяють збільшенню обсягів діяльності. Фінансування туристичної діяльності здійснюється саме за рахунок запозичених коштів, авансованих туристом. Тобто, фінансова діяльність окремого підприємства залежить від загальної оцінки туристом споживчої вартості та переваг даної продукції на туристичному ринку.

Грошові надходження від діяльності формують фінанси підприємства - «це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів» [4, с. 39]. Слід зазначити роль фондів у формуванні фінансів окремого підприємства та у функціонуванні всього ринку. За рахунок фондів (галузевих, відомчих, корпоративних, профспілкових тощо), значення яких зростає з розвитком ринкових відносин, сформувався та функціонує соціальний туризм. З точки зору функціонування фінансового механізму, соціальні сплати є формою заборгованості, які ускладнюють кругообіг, впливають на його інтенсивність. Але завдяки цій діяльності до туристичного процесу мають змогу долучитися малозабезпечені верстви населення і це збільшує обсяг споживання.

Фінанси підприємства використовуються на покриття виробничих видатків, оплату праці, сплату податків та накопичення капіталу. Капітал - це ресурс, який необхідно витратити аби виробити товар (турпродукт, послугу), який являє собою весь накопичений запас засобів у виробничій, товарній на грошовій формах, необхідних для створення певних благ. Капітал є джерелом прибутку і складає сенс діяльності окремого виробника на ринку.

Фінанси є головним економічним інструментом ринку, його регулюючою основою. Сутність та функції фінансів однакові для всіх галузей господарства і полягають у формуванні доходу (капітала), його використанні та контролі. Фінансові відношення, що виникають між економічними суб'єктами фінансового ринку, призводять до створення фінансового механізму, специфічного для кожної галузі. Фінансові відношення виникають між економічними суб'єктами ринку в процесі безперервного обігу грошей. Основними суб'єктами фінансових відношень є туроператори та турагенції, підприємства з виробництва послуг і товарів туристичного призначення, місцеві та державні органи управління, державні та недержавні організації. Характер фінансових відношень обумовлений специфікою діяльності даних суб'єктів.

Таблиця 4.1

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 524 | Нарушение авторских прав