 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Київ – 2011
Курс - ІІ Факультет – стоматологічний Кількість учбових годин – 2,5
1.Актуальність теми: Кровотеча - це одна з головних проблем сучасної хірургії. Кожне відкрите пошкодження і більшість оперативних втручань супроводжуються кровотечею. Знання причин виникнення кровотеч, фізіологічних та патологічних змін в організмі у відповідь на кровотечу, діагностики та принципів лікування є вкрай необхідно для прктичної діяльности лікарів різних спеціальностей. Особливого значення набуває усвідомлення студентами ролі хірурії у допомозі хворим з кровотечею та засвоєння практичних навичок по наданню першої допомоги хворим. Від вміння вчасно поставити діагноз кровотечі, встановити її причину та зупинити кровотечу інколи залежить життя пацієнта. Переливання крові - це найбільш поширена операція з трансплантації тканини від здорового хворому з лікувальною метою. Переливання крові може бути застосовано в різних колах медицини: хіурургії, терапії, акушерства та гінекологія та інш. Тому технікою переливання крові повинен володіти кожен лікар. Вміння правильно визначити покази до перливання, визначити групу крові та резус-належність, провести проби на сумісність крові, шо переливається, - є життєво важливим для пацієнта. За помилки, допущені при переливанні крові відповідальність несе лікар, який переливає кров. Тому, проби на сумісність, придатність крові та сивороток повинен вміти проконтролювати кожен лікар. Це головні вимоги профілактики найбільш небезпечних посттрансфузійних ускладнень та реакцій, які запобігають трагічні наслідки при гемотрасфузії.
2. Учбові цілі заняття: Вивчити етіологію, патогенез, клініку і основні методи діагностики та принципи лікування кровотечі. ą = І-˛ІІ Вміти проводити клінічне обстеження і діагностику хворих на кровотечу, засвоїти способи зупинки кровотечі, способи та методи переливання крові. α = IIІ
В процесі вивчення теми студент повинен: - ознайомитися з сучасними показами та протипоказами до перливання крові ą = ˛ІІ; - засвоїти методи заготовлення, консервування та збереження крові ą = ˛ІІ; - вміти визначити групу крові за допомогою цоліклонів та стандартних сироваток; визначити придатність крові до переливання; зробити проби на сумісність при переливанні ą = ˛ІІІ. 3. Виховні цілі: Сформувати деонтологічні принципи роботи з хворими на кровотечу. Оволодіти навиками встановлення психологічного контакту та створення атмосфери довіри між лікарем та хворим на кровотечу. Сформувати почуття відповідальності за своєчасну діагностику данної патології, що дасть можливість попередити ускладнення та тяжкий перебіг кровотеч. Сформувати уявлення про основни психотерапевтичного підходу до хворих з даною патологією. 4. Міждисциплінарана інтеграція:
5. Зміст заняття: Термін „кровотеча” походить від двох грецьких слів: haemo -кров і rhein- текти. Це вихід крові з кровоносних судин або порожнин серця в тканини, порожнини (грудну, черевну, черепну, суглобову), порожнисті органи (шлунок, кишечник, матку, сечовий міхур) чи зовнішнє середовише. Кровотеча завжди є наслідком впливу якогось чинника. Без причин кровотечі не буває. Від вміння вчасно поставити діагноз кровотечі, встановити її причину та зупинити кровотечу інколи залежить життя пацієнта. Причини кровотеч. Кровотеча від розриву судинної стінки (поранення, травми). Кровотеча від роз’їдання судинної стінки в данному випадку є наслідком патологічного процесу, який розвивається в сусідніх органах (пухлина, запальний інфільтрат, виразка). Кровотеча від просочування зумовлена різними хвороботворними чинниками: бактеріальними токсинами, септичним станом, отруєнням, змінами складу та хімізму крові. Класифікація кровотеч. Залежно від характеру пошкодженої судини кровотечу ділять на артеріальні, венозні, капілярні, паренхіматозні. Артеріальні кровотечі найнебезпечніші. Кров з силою виштовхується з судини, витікає струменем, яскраво-червоного кольору, синхронно з пульсовою хвилею. Самостійно кровотеча може зупинитись лише з артерій малого калібру. При венозній кровотечі кров витікає звичайно повільним струменем, вона темного кольору, кровоточить частіш периферичний кінець. Загалом венозні кровотечі менш небезпечні для життя, ніж артерії. Капілярна кровотеча – змішана. Вона не є небезпечною і зупиняється під впливом тугої повязки. Паренхіматозна кровотеча спостерігається у разі пошкодженння паренхіматозних органів. Вона іноді може бути досить значною. Особливо інтенсивні і небезпечні кровотечі з печінки, селезінки, нирок, легень. Залежно від напрямку кровотечі ділять на: внутрішні (в шлунок, черевна, грудна порожнини, суглоби, сечовий міхур); зовнішні (кров виливається з рани у навколишнє середовище). Кровотечі бувають первинними і вторинними. Первинні кровотечі виникають в момент поранення. Вторинні діляться на ранні (протягом 2 діб з моменту поранення), та пізні (через 2 доби, при розвитку гнійних ускладнень). На виникнення кровотеч може впливати низка патологічних станів організму. Велику роль у виникненні кровотеч відіграє зниження коагуляційних властивостей крові. Гемофілія характеризується різким сповільненням згортання крові. Зумовлена дефіцитом антигемофільного глобуліну (VІІІ фактора згортання крові); плазмового компоненту тромбопластину – ІХ фактора згортання крові; Х фактора згортання крові. Холемія – патологічний стан, що розвивається при захворюванні печінки, ускладненому жовтяницею, що приводить до порушення згортання крові. Виникненню кровотечі може сприяти патологічний стан тромбоцитів: тромбоцитопенія та тромбоцитопатія. Клінічна картина кровотеч характеризується місцевими та загальними проявами. Місцеві прояви залежать від того, з якою кровотечею ми маємо справу. Загальні прояви однакові у разі як зовнішньої так і внутрішньої кровотечі. Здорва людина може втратити до 500 мл. крові без помітних наслідків. Масивна крововтрата характеризується блідістю шкіри, холодним потом, задишкою, частим ниткоподібним пульсом, зниженням артеріального тиску, іноді непритомністю. Хворий скаржиться на запаморочення, миготіння перед очима, спрагу, нудоту, слабкість. У крові спостерігається зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту, відносної щільності. Схема визначення ступеню крововтрати наведена в таблиці.
Cучасні методи визначення ОЦК грунтуються на принципі розведення. Можна вимірювати окремо об”єм циркулюючих еритроцитів і плазми шляхом уведення в кров певної кількості мічених радіоактивних речовин. Дата добавления: 2015-08-06 | Просмотры: 505 | Нарушение авторских прав |