АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КОМПОНЕНТИ ТА ПРЕПАРАТИ КРОВІ

Еритроцитарна маса – це кров, з якої видалено 60-65% плазми.

Плазма крові – жовтого кольору рідина, багата на білки, електроліти, вуглеводи, ліпіди, гормони, вітаміни та інші речовини.

Альбунін, протеїн, фібриноген, фібринолізин, тромбоцитарна маса, кріопреципітат, гемостатична губка, тромбін, лейкоцитарна маса, імунологічні препарати.

КОНСЕРВОВАНА КРОВ – це кров, взята у донора і змішана з консервуючим розчином у співвідношенні 4:1 або піддана дії низької температури. Консервуючі розчини виконують потрійну функцію:

1) стабілізують кров у рідкому стані (не дають їй можливості згортатися);

2) запобігають передчасному руйнуванню формених елементів крові, забезпечуючи тим самим збереження її в біологічно повноцінному стані;

3) не дають можливості крові псуватися.

Сьогодні запропоновано низку консервантів. Складовими частинами їх є: стабілізатор (не дає можливості крові згоргатися), речовина, яка запобігає передчасному гемолізу крові, та антибактеріальні препарати.

Одним із консервантів є глюкозоцитратний розчин. До його складу входять: 2 г цитрату кислого (стабілізатор), 3г глюкози (консервант); 0,5 г натрію сульфацилу (антибактеріальний препарат); 0,01 г левоміцетину (актибактеріальний препарат); до 100 мл бідистильованої води. Термін зберігання до 3 міс. Кров, приготована на ньому, може зберігатися в холодильнику за температури 4-6⁰ С 10-14 діб, хоча свої властивості вона зберігає протягом 3 тиж.

Для стабілізації крові, крім цитрату натрію, можуть бути використані катіонообмінна смола (звязується з іонами Са), гірудин, гепарин.

Зараз практикують консервування і збереження крові за допомогою холоду.

Оскільки за зниження температури понад 0⁰ С в середині клітин утворюються кристали, які зумовлюють їх загибель, біологічне заморожування здійснюють з додаванним до крові спеціальних речовин (кріопротекторів), що зберігають клітини непошкодженими. Таким кріопротектором є гліцерол. Заморожують швидко в атмосфері рідкого азоту (- 196⁰ С). після розморожування гліцерол з крові видаляють. Біологічно заморожена кров може зберігатися 15-16 років.

Свіжоцитратна кров – це кров, взята у донора і змішана з 3,5-4% розчином цитрату натрію (1:9).

Гепаринізована кров. Як стабілізатор і консервант до неї додають гепарин, глюкозу і левоміцетин.

Утильна кров. Її одержують під час лікувальних кровопускань.

Плацентарна кров. Одержують із плаценти після перевязування пуповини зі збереженням усіх правил асептики.

Аутокров – це кров, яка вилилася під час травми в порожнини плеври, перикарда або очеревину і не забруднена вмістом великих бронхів і порожнистих органів живота.

Трупна кров (посмертна, фібринолізна). Ідея її застосування належить В.Шамову,який разом із М.Костюковим в1928 р. провів експериментна тваринах. Трупну кров беруть у хворих, які загинули раптово (інфаркт міокарда, електротравма, інша закрита травма, яка не супроводжується пошкодженням шкіри, судин, порожнистих органів, асфіксією, ознаками агонії). У стерильних умовах з яремної вени трупа в перші 6 год після смерті беруть 4 л крові. Термін зберігання її – до 14 діб.

Штучна кров швидше належить до кровозамінників. Емульсії молочно-білого кольору, в якій роль еритроцитів виконують мікроскопічні краплі фторвуглецю. Навесні 1979 р. в одній з лікарень японського міста Фукусіми був прооперований 60-річний хворий з приводу раку передміхурової залози. Йому перелили штучну кров. Хворий вижив. У 1980 р. препарат було перелито вже 70 хворим у Японії і 3 – у США.

Відносними показаннями до переливання крові є невеликі паренхіматозні і капілярні кровотечі, шок І, ІІ стадій, лейкопенія, гіпопротетехнемія, ендогенні і екзогенні інтоксикації, сепсис, гострі і хронічні гнійні процеси, запальні процеси з млявим перебігом, сповільнена регенерація ран, інтоксикація отрутами, які перетворюють гемоглобін на карбоксигемоглобін (чадний газ) і метгемоглобін (фенол, анілін), переодопераційна підготовка.

Абсолютними протипоказаннями до гемотрасфузії є гострі крововиливи в мозок і тромбоз його судин, набряк легень.

Відносними протипоказаннями до переливання крові є такі:

1) патологія серцево-судинної системи (гострий септичний ендокардит, міокардит, вади серця, порушення кровообігу ІІ і ІІІ ступеня, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, виражений атеросклероз судин головного мозку, тромбоемболія);

2) захворювання легень (активний і дисемінований туберкульоз легень);

3) захворювання нирок і печінки, що супроводжуються порушенням їх функцій (оскільки з консервованою кров’ю вводять значну кількість продуктів розпаду білків, це ставить високі вимоги до органів, що знезаражують їх, тому відносними протипоказаннями до переливання крові можуть бути амілоїдоз нирок, гострий гломерулонефрит, нефросклероз, гострий і хронічний гепатити);

4) гострий ревматизм;

5) алергічні захворювання (бронхіальна астма у період загострення);

Дата добавления: 2015-08-06 | Просмотры: 1286 | Нарушение авторских прав