МЕЗАНІЗМ ДІЇ ПЕРЕЛИТОЇ КРОВІ
Дихальна функція крові полягає в тому, що, проходячи через капіляри альвеол, вона захоплює з них кисень і забезпечує ним усі тканини організму. З тканин вона забирає вуглеслоту, несе її в легені, де через альвеоли та виводиться з організму.
Замісна функція особливо помітна у разі переливання крові після крововтрати. Вона поповнює загальну масу ОЦК, збільшує в кровоносному руслі кількість еритроцитів, попшуючи тим самим перенесення кисню від легень до тканин, стимулює вихід крові з депо і включає її в загальну циркуляцію.
Гемостатична функція перелитої крові пов’язана з наявністю в ній факторів, які беруть активну участь у згортанні. Найкращий ефект щодо цього дає пряме переливання крові.
Стимулююча дія. Вважається, що перелита плазма крові, яка містить багато колоїдів, білків, продуктів розпаду форменних елементів, солей тощо, подразнює кістковий мозок, ретикулоендотеліальний аппарат, чим і досягається її терапаветичний ефект.
Дезінтоксикаційна функція крові полягає у значному зниженні інтоксикації у разі отруєння організму екзогенно чи ендогенно. Мабуть, це пов’язано з підвищеною адсорбцією токсинів перелитими еритроцитами і білками, розчиненням їх у крові і транспортуванням до органів виділення.
Імунологічна функція перелитої крові пов’язана: з можливістю перенесення під час переливання імунних тіл, що стимулює розвиток у організмі реципієнта пасивного імунітету; збільшенням фагоцитарної активності лейкоцитів; стимуляцією утворення антитіл; нормалізацією реактивності організму. Для підсилення імуностимулюючої дії іноді використовують кров донорів, які мають імунітет до тієї чи тієї інфекції.
Трофічна функція гемотрансфузії грунтується на тому, що в перелитій крові є низка енергетичних і пластичних компонентів.
Терморегулююча функція полягає у тому, що кров переносить тепло від енергоємких органів та зігріває органи, які втрачають його.
Гуморальна функція полягає в перенесенні кров’ю гормонів та інших біологічно активних сполук від клітин, де вони утворюються, до інших органів і тканин. Цим самим забезпечується хімічна взаємодія між усіма частинами організму.
Показання і протипоказання до гемотрансфузії:
Абсолютні- смертельні кровотечі, геморагічний шок ІІІ, ІV ступеню.
Відносними показаннями до переливання крові є невеликі парензіматозні і капілярні кровотечі, шок І, ІІ стадій, лейкопенія, гіпопротеїнемія, ендогенні і екзогенні інтоксикації, сепсис, гострі і хронічні гнійні процеси, запальні процеси з млявим перебігом, сповільнена регенерація ран, інтоксикація отрутами, які перетворюють гемоглобін на карбоксигемоглобін (чадний газ) і метгемоглобін (фенол, анілін), передопераційна підготовка.
Абсолютними протипоказаннями до гемомотрансфузії є гострі крововиливи в мозок і тромбоз його судин, набряк легень.
Відносними протипоказаннями до переливання крові є такі:
1) патологія серцево-судинної системи (гострий ендокардит, міокардит, вади серця, порушення кровообігу ІІ і ІІІ ступеня, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, виражений атеросклероз судин головного мозку, тромбоемболія);
2) захворювання легень (активний і дисемінований тебуркульоз легень);
3) захворювання нирок і печінки, що супроводжуються порушенням їх функцій (оскільки з консерваваною кров’ю вводять значну кількість продуктів розпаду білків, це ставить високі вимоги до органів, що знезаражують їх, тому відносними протипоказаннями до переливання крові можуть бути амілоїдоз нирок, гострий гломерулонефрит, нефросклероз, гострий і хронічний гепатити);
4) гострий ревматизм;
5) алергічні захворювання (бронхіальна астма у період загострення);
6) геморагічний васкуліт;
7) захворювання ЦНС (струс, забиття і стиснення мозку).
Дата добавления: 2015-08-06 | Просмотры: 583 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
|