 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Інгаляційні наркотичні засоби
Застосовують вдиханням парів за допомогою простих масок та інгаляційних апаратів, а також способом інсуфляції - дозованого вдування пару в трахею або бронхи, що забезпечує швидкий наркоз при менш вираженій стадії збудження. Застосування інгаляційних наркотичних засобів має ряд переваг порівняно з неінгаляційними. Але можна виділити і суттєві недоліки. Найвагоміша їх перевага - це можливість підтримувати необхідну глибину наркозу такий проміжок часу, який необхідний для виконання оперативного втручання. За допомогою простих критеріїв оцінки клінічного стану (частота та характер дихання, частота та сила пульсу, тиск крові, стан зіниці ока та здатність його до акомодації, наявність чи відсутність шкірного або рогівкового рефлексів) можна легко підтримувати необхідну глибину наркозу збільшенням чи зменшенням концентрації парів наркотику в дихальній суміші, а значить і в крові. Інгаляційні наркотичні засоби дають можливість одержати так званий "керований наркоз", що практично неможливо досягти за допомогою неінгаляційних наркотичних засобів. Крім того, простота їх застосування забезпечує виконання операцій у будь-яких, навіть польових умовах. Суттєві недоліки інгаляційних наркотичних засобів: у тварин більшості видів викликають добре виражену і тривалу стадію збудження, що вимагає підвищеної безпечності із сторони персоналу та надійного фіксування тварин; основні наркотичні засоби - ефір етиловий та хлороформ мають виражену подразнюючу дію, що зумовлює в початковий період наркозу рефлекторне порушення дихання і навіть його зупинку, а в процесі наркотизування - посилення секреції бронхіальних залоз, у результаті чого в дихальних шляхах нагромаджується багато слизу, який може в післяопераційний період зумовити аспіраційну бронхопневмонію, особливо у великої рогатої худоби. Щоб ослабити ці явища, перед застосуванням наркотиків тваринам підшкірно вводять холінолітик - атропіну сульфат, який збуджує центр дихання і значно пригнічує секрецію залоз. Посилення слиновиділення може зумовити ковтання і потрапляння в шлунок наркотиків, що викликає рефлекторно блювоту і як наслідок зупинку дихання або аспіраційну бронхопневмонію. Ось чому жуйним, в яких великий об'єм вмісту передшлунків, ефір та хлороформ практично не застосовують; ефір та хлороформ добре розчиняються в жирах і ліпідах, тому довго затримуються в тканинах організму (до 12 діб), надаючи неприємного запаху продуктам забою; ефір і особливо хлороформ мають відносно високу токсичність, тому вони протипоказані тваринам виснаженим, з гострим та хронічним захворюванням печінки, нирок, а також вагітним.
Хлороформ - Chloroformіum
Властивості: прозора, рухлива, летка рідина із специфічним запахом, малорозчинна у воді (1:200), добре - в оліях, легко зміщується з ефіром та спиртом, не горить і не підтримує горіння. При тривалому зберіганні у вологому незахищеному від світла місці, на свіжому повітрі хлороформ частково розкладається з утворенням хлору, соляної кислоти, а поблизу вогню - фосгену. Зберігання: у прохолодному місці за списком Б у герметично закритому посуді з темного скла. Для наркозу випускають очищений хлороформ (Chloroformіum pro narcosi) у коричневих склянках по 50 мл. При зберіганні вибірково перевіряють на чистоту кожні шість місяців. Дія: місцево, спочатку подразнююче, потім знеболююче. При введенні всередину посилює секрецію шлункових залоз, а у собак, котів і свиней викликає блювоту. Після всмоктування в кров при вдиханні парів діє наркотично. Добре виражені всі стадії наркозу. Стадія збудження тривала. Ширина наркотичної дії хлороформу невелика - 40...55 мг у 100 мл крові. Це зумовлює потребу у ретельному нагляді за станом тварин під час наркозу. Показання, спосіб і дози застосування: для наркозу свиням, собакам, рідше коням. Великій і дрібній рогатій худобі практично не застосовують у зв'язку з сильно вираженою стадією збудження і частими ускладненнями - зупинка дихання, тимпанія передшлунків, аспіраційна бронхопневмонія. Місцево хлороформ застосовують зовнішньо у формі лініментів як подразнюючий, болезаспокійливий, протиревматичний засіб при хронічних захворюваннях суглобів, сухожилок і м'язів, Завдяки добре вираженій протимікробній дії хлороформ використовують для консервування зразків кормів, сечі, фекаліїв. Для наркозу загальна доза хлороформу не повинна перевищувати 3...4 мл на один кілограм маси тіла.
Ефір етиловий - Aether aethylicus
Властивості: безбарвна, прозора, летка, легкозаймиста рідина своєрідного запаху та пекучого смаку. Розчиняється у воді (1:12), легко змішується з хлороформом, спиртом, оліями, при зберіганні в незахищеному від світла місці, у теплі, з доступом кисню поступово розкладається з утворенням отруйних речовин. Пари з повітрям, киснем та закисом азоту утворюють вибухову суміш. Випускають ефір медичний - Aether medicinalis і ефір для наркозу - Aether pro narcosi, кожна серія якого перевіряється на чистоту через кожні 6 місяців зберігання. Зберігання: за списком Б, у герметично закритих склянках, у захищеному від світла місці, далеко від вогню. Форма випуску: флакони по 100 і 150 мл. Дія: місцево подразнює слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, що зумовлює потребу в атропінізації тварин перед наркозом. Резорбтивно діє як типовий наркотик. Сильно виражена стадія збудження. Значна ширина наркотичної дії - 110...І50 мг у 100 мл крові. Параліч центру дихання настає при вмісті 200 мг препарату в 100 мл крові. Токсичність ефіру незначна. Ефірний наркоз добре переносять свині і коні; у великої рогатої худоби і котів чутливість підвищена. Показання і спосіб застосування: підшкірно - для рефлекторної стимуляції дихання і серцевої діяльності; всередину - як знеболюючий і нормалізуючий моторну функцію шлунка засіб; як наркотик - через дихальні шляхи відкритим (за допомогою простої маски) і закритим (за допомогою спеціальних апаратів) способами. Для наркозу беруть 3...4 мл на один кілограм маси тварини; підшкірно: коням -25...30 мл, вівцям і свиням - 3...5, собакам - 0,1...0,5; всередину: коням - 25...50, собакам 1...5 мл.
Хлоретил – Aethylii chloridum
Синонім: етилхлорид. Властивості: прозора, безбарвна, дуже летка рідина, температура кипіння - 12...13 °С. Погано розчиняється у воді (1:50), змішується із спиртом та ефіром. Вогненебезпечно. Зберігають за списком Б у прохолодному, захищеному від світла, місці. Форма випуску: в ампулах по 30 мл з боковим затвором. Дія: наркотична, при вдиханні парів протягом 2...З хвилин настає наркоз без вираженої стадії збудження. Пробудження швидке. Ширина наркотичної дії вузька, що зумовлює небезпеку передозування. Місцево хлоретил спричинює різке охолодження шкіри, внаслідок чого настає тимчасовий параліч поверхневих нервових закінчень і втрачається їх чутливість. При тривалому і сильному охолодженні може виникнути некроз тканин. Застосовують хлоретил для наркозу при короткочасних операціях у котів і птиці, а також для місцевої анестезії при незначних хірургічних втручаннях.
Неінгаляційні наркотичні засоби Хлоралгідрат - Сhlогаlum hydratum
Склад і властивості: безбарвні кристали з гострим запахом, гіркуваті на смак, гігроскопічні, препарат леткий на повітрі, добре розчинний у воді (3:1), спирті, ефірі, хлороформі. У водних розчинах нестійкий, особливо при нагріванні - розкладається з утворенням токсичної трихлороцтової кислоти, тому розчин готують перед застосуванням в асептичних умовах, тобто на стерильній дистильованій воді або фізіологічному розчині. Зберігання: за списком Б, у щільно закритих склянках, у прохолодному місці. Форма випуску: порошок. Дія: місцева подразнююча, тому всередину і через пряму кишку можна вводити тільки на слизах у концентраціях до 10%. Надходження розчину під шкіру викликає сильне запалення та некроз. Легко всмоктується слизовими оболонками - через 5...30 хвилин проявляється наркотична дія без стадії збудження. Рівномірно розподіляється в тканинах і довго затримується в організмі. Ширина наркотичної дії вузька - 30...55 мг на 100 мл крові, що утруднює використання його для повного наркозу. Базисний наркоз супроводжується значним зниженням больової чутливості, послабленням рефлексів і розслабленням скелетних м'язів. При цьому дихання сповільнюється і стає глибоким; незначне передозування загрожує зупинкою дихання. Під час наркозу знижуються тиск крові і температура тіла. Добре переносять базисний наркоз коні та свині. Велика рогата худоба при повному наркозі гине. Показання, способи і дози застосування: для базисного наркозу коням, свиням, собакам, верблюдам, віслюкам, оленям, кролям; як заспокійливий і снотворний засіб при сильних збудженнях, кольках, запаленні мозку, випаданні матки та прямої кишки; як протисудомний засіб - при кольках, отруєнні стрихніном, правці. Дози внутрішньовенно (на 1 кг маси тіла): коням - 0,1...0,15 г; свиням - 0,15..0,2; вівцям і козам - 0,2...0,25; всередину та ректально - 0,1 г на слизах.
Тіопентал-иатрій – Тhyopentalum-natrium
Синоніми: пентіо-барбітал, пентотал-натрій тощо. Склад і властивості: суміш похідного тіобарбітурату натрію з безводним карбонатом натрію. Суха пориста маса жовтувато-зеленкуватого кольору, легкорозчинна у воді. Розчини не можна кип'ятити, їх готують перед застосуванням в асептичних умовах. Зберігання за списком Б, у прохолодному місці. Форма випуску: порошок в ампулах по 0,5 та 1,0 г. Дія: наркотична, але короткочасна (до 30 хв) при парентеральному введенні. Токсичність незначна. Наркоз легко переносять м'ясоїдні, дещо гірше - всеїдні. Показання, способи і дози застосування: для наркозу при виконанні короткочасних операцій коням, великій рогатій худобі - внутрішньовенно (5... 10%), свиням і собакам - підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньоочеревинно. Дози (на 1 кг маси тіла): внутрішньовенно - 25...35 мг, підшкірно та внутрішньоочеревинно - 25...40 мг, внутрішньом'язово - 30...50 мг. Гексенал - Hexenahim
Синоніми: гексобарбітал-натрій, евіпан натрій та ін. Склад і властивості: гігроскопічний порошок білого кольору, легкорозчинний у воді, не стійкий у розчинах, тому їх готують перед застосуванням в асептичних умовах. Зберігання: за списком Б, у прохолодному місці. Форма випуску: порошок в ампулах по 0,5... 1,0 г. Дія: резорбтивно в малих дозах діє заспокійливо і снотворно, у високих - наркотично. Наркоз настає швидко, але триває І5...20 хвилин. Показання, способи і дози застосування: для базисного наркозу коням, свиням, дрібній рогатій худобі, собакам. Можна комбінувати з інгаляційними наркотиками та міорелаксантами. Рідше застосовують як заспокійливий і протисудомний засіб. Дози внутрішньовенно (на 1 кг маси тіла): коням - 25...30 мг, дрібній рогатій худобі - 30...35 мг, свиням 35...50 мг; на 1 голову: собакам - 0,4...0,8; кролям - 0,1...0,15 г.
Кетаміну гідрoхлорид - Ketamini hydrochloridum
Білий порошок, легкорозчинний у воді. Наркотик короткої тривалості дії. При внутрішньовенному введенні з дозі 2 мг/кг наркоз триває 10...15 хв, внутрішньом'язово в дозі 6... 8 мг/кг - 30...40 хв, без розслаблення скелетних м'язів і при наявності рефлексів з верхніх дихальних шляхів. Характерна глибока анамнезія, яка триває 6...8 годин після пробудження. Мало токсичний, стимулює роботу серця, підвищує тиск крові, не пригнічує дихання. Використовують як базисний наркотик у комбінації з іншими, у т.ч. інгаляційними наркотиками. Пропанідід - Propanidididum
Синоніми: епонтол, сомбревін. Складна сполука феніл оцтової кислоти, світло-жовта масляниста рідина, нерозчинна у воді. Випускають у формі 5 процентного солюбілізованого розчину в ампулах по 10 мл. Відноситься до засобів надкороткої дії - хірургічний наркоз триває 2...3 хвилини; від високих доз - не більше 10... 12 хвилин. Швидко виводиться. Можна використовувати як базисний наркотик. Спирт етиловий - Spiritus aethylicus Синоніми: винний спирт, етиловий алкоголь. Властивості: прозора, безбарвна, летка рідина характерного запаху та пекучого смаку. Легко горить. Змішується добре з водою та органічними рідинами. Міцність визначається в процентах (вагові відношення) і градусах (об'ємні відношення). Зберігання: у щільно закритих склянках, у прохолодному місці. Форма випуску: 90-, 70- та 40-процентні розчини. Дія: місцева на шкіру і слизові оболонки подразнююча - відчуття холоду змінюється пекучістю, гіперемією, потім послабленням чутливості нервових закінчень. Введений всередину спирт у концентрації до 10% стимулює, 20% і більше - пригнічує виділення шлункового соку. Підвищені концентрації спирту спричинюють сильне подразнення з виділенням великої кількості слизу і зменшенням перетравної дії шлункового соку. Спирт у концентрації 50% і більше зумовлює денатурацію білка тканин і мікробів у зв'язку з дегідратацією. Протимікробна дія найкраще виявлена у концентрації 50...70%. Бактерицидна дія спирту підвищується при взаємодії з фенолом, йодом, лізолом, милом, нашатирним спиртом. Швидко всмоктується слизовими оболонками. Резорбтивна дія така сама, як і дія наркотиків. Рівномірно розподіляється в тканинах, легко окислюється, малотоксичний. При окисленні вивільняється значна кількість енергії, але більша частина спирту виділяється в незміненому вигляді з сечею, через легені, з потом. Стадія збудження порівняно тривала. У зв'язку з вузькою шириною наркотичної дії використовувати для повного наркозу небезпечно - можлива зупинка дихання. Спирт найкраще переносить рогата худоба. Показання, способи і дози застосування: 1. Як наркотичний засіб для великої та дрібної рогатої худоби, внутрішньовенно в концентрації до 33 %, всередину - 40 %. Коням застосовують в комбінації з іншими наркотиками. 2. Як тонізуючий і збуджуючий засіб при загальній слабкості, виснаженні, тривалих інфекційних захворюваннях, колапсі, втратах крові, тривалих родах, тяжких травмах всередину та внутрішньовенно. З. Як болезаспокійливий, протибродильний, румінаторний засіб, що регулює моторну та секреторну функцію шлунка і кишок, при гострих шлунково-кишкових захворюваннях - всередину. 4. Як жарознижувальний засіб при септичних лихоманках - всередину. 5. Як протизапальний, болезаспокійливий, відволікаючий засіб при травмах, запаленнях шкіри, м'язів, сухожилок, суглобів - у формі компресів та лініментів. 6. Для дезінфекції рук і операційного поля, шкіри та інструментів у концентрації 50...70%. 7. Як розчинник для деяких лікарських речовин (йоду, вератрину тощо), а також для виготовлення настойок і екстрактів. Для наркозу внутрішньовенно 33-процентний розчин: великій рогатій худобі - 400...600 мл; дрібній рогатій худобі -100... 150 мл; всередину як протибродильний, болезаспокійливий, румінаторний засіб 40-процентний розчин: великій рогатій худобі і коням -150...200 мл, дрібній рогатій худобі - 60... 100 мл.
Снотворні засоби
У медичній і ветеринарній практиці застосовують переважно снотворні засоби - похідні барбітурової кислоти. Барбітурова кислота-це продукт взаємодії сечовини і малонової кислоти. Вона сама не діє на центральну нервову систему. При заміщенні атомів водню 5-го атому вуглецю алкіловими чи аріловими радикалами з кількістю вуглецевих атомів від 4 до 9 утворюються сполуки, які діють пригнічуюче на центральну нервову систему. Заміна кисню другого атому вуглецю на сірку підсилює, але скорочує наркотичну дію. Залежно від доз вони можуть діяти заспокійливо, аналгетично, проти судомно, снотворно і наркотично. Тривалість дії кожного препарату залежить від розчинності, інтенсивності метаболізму та часу виведення з організму. За тривалістю дії барбітурати поділяють натри групи: короткої дії (тіопентал-натрій, гексенал), середньої дії (бармаміл, етамінал-натрій) та тривалої дії (барбітал, барбітал-натрій, фенобарбітал). Препарати короткої дії використовуються як наркотичні, середньої - як снотворні і рідше як наркотичні, тривалої дії - як снотворні. Слід враховувати, що всі вони проникають через плацентарний бар'єр, а також виділяються з молоком. Найбільше практичне значення мають барбаміл, барбітал-натрій і фенобарбітал. Барбаміл - Ваrbатуlum
Синоніми: амітал-натрій, дормінал. Склад і властивості: дрібнокристалічний порошок білого кольору, добре розчинний у воді, гігроскопічний, нестійкий у розчинах. Зберігання: за списком Б. Форма випуску: у порошку і таблетках по 0,1 та 0,2 г. Дія: у малих дозах - снотворна. Сон триває до 8 годин. У більших дозах спричинює наркоз. Показання, способи і дози застосування: як заспокійливий та снотворний засіб для собак і свиней всередину; для наркозу - підшкірно або внутрішньом'язово. Дози всередину: снотворні собакам - 0,1...0,2 г; свиням 0,3...0,5; наркотичні внутрішньом'язово та підшкірно у формі 10-процентного водного розчину на 1 кг маси тіла 0,075-0,1 г. Барбітал-натрій – Ваrbitalum-Natrium
Синоніми: медінал, веронал-натрій. Склад і властивості: порошок, гіркий на смак, білого кольору, добре розчинний у воді, у розчинах нестійкий. Зберігання: за списком Б. Форма випуску: порошок і таблетки по 0,3 г. Дія: хороша розчинність забезпечує легке всмоктування у кров, швидку заспокійливу і снотворну дію, а також швидке виведення з організму. Снотворна дія триває 1...4 години, наркотична -1...6 годин. Показання, способи і дози застосування: як заспокійливий засіб при збудженнях, снотворний і наркотичний засіб (для базисного наркозу). Для наркозу доцільно комбінувати його з хлоралгідратом, спиртом або магнію сульфатом. Дія кожного з них значно посилюється, а токсичність знижується. Всередину як снотворний засіб вівцям -3,0...5,0 г; свиням - 2...4,0; собакам 0,5... 1,2 г; як наркотичний засіб внутрішньом'язово у формі 10-процентного водного розчину (на 1 кг маси тіла) - 0,25...0,3 г.
Фенобарбітал – Рhenobarbitalum
Синонім: люмінал. Склад і властивості: Малорозчинний у воді порошок білого кольору. Зберігають за списком Б. Форма випуску: у порошку і таблетках по 0,05 та 0,1г. Дія: добре виражена заспокійлива та снотворна - до 12 годин. Спричинює розслаблення м'язів шлунка, кишок, матки і судин. Показання, способи і дози застосування: при підвищеному нервовому збудженні тварин, епілепсії собак та свиней, чумі собак, розкльові у курчат. Всередину свиням - 0,1...0,5; собакам - 0,05...0,2г; курчатам - до 0,01 г. Психотропні засоби Психотропні засоби - це велика група лікарських препаратів рослинного, мінерального і синтетичного походження, що мають здатність впливати на психічну діяльність людини й тварин. Матеріальною і фізіологічною основою вищої нервової діяльності є головний мозок, кора великих півкуль якого забезпечує відповідний психічний стан. Функціональна активність кори головного мозку в будь-яку мить залежить від сили та співвідношення двох протилежних процесів: збудження та гальмування, які у фізіологічних умовах знаходяться в певній рівновазі. При порушенні такої рівноваги під впливом чисельних факторів (неправильна годівля та утримання, інфекція, інтоксикація, екологічні, неправильне лікування тощо) виникає порушення психічної діяльності, в основі якого лежить неадекватне підсилення або послаблення одного з двох процесів - збуджуючого чи гальмівного. З метою приведення їх до рівноваги застосовують психотропні засоби, кожний з яких має здатність гальмувати або підсилювати процеси збудження чи гальмування. Залежно від характеру впливу на функцію кори головного мозку психотропні засоби поділяють на кілька груп. У практиці ветеринарної медицини мають значення транквілізатори (седативні засоби) та нейролептики.
Транквілізатори (седативні засоби)
Транквілізатори (від лат. tranquillare - заспокоюю, від гр.sedatio - заспокоєння) діють на центральну нервову систему заспокійливо в зв'язку з підсиленням процесів гальмування або послабленням процесів збудження. При цьому вони не викликають сну, але більшість з них посилюють дію снотворних, протисудомних, наркотичних, анальгетичних, місцево анестезуючих засобів, а деякі діють також протигістамінно і послаблюють адренергічну та холінергічну іннервацію.
Похідні пропандіолу
Мепротан - Мерrotanum Синонім: мепробамат. Порошок погано розчиняється у воді, добре - у спирті. Випускають таблетки по 0,2 і 0,4 г. Зберігають за списком Б. Дія: зниження активності кори пояснюється пригніченням реакції збудження в стовбурі мозку. Крім того, блокує передачу нервових імпульсів у вставних нейронах спинного мозку, викликаючи розслаблення скелетних м'язів. Підсилює дію снотворних і наркотичних речовин. На відміну від аміназину і резерпіну, не впливає на функцію серцево-судинної системи та дихання. Застосовують при неврозах, епілепсії, перед хірургічним наркозом та після операцій. Дози всередину: свиням 0,2...0,4, собакам 0,1...0,2 г.
Похідні бензодіазепіну
Діазепам – Dіаzераmum Синоніми: сибазон, седуксен, феланіум. Порошок, погано розчиняється у воді. Випускають таблетки по 0,005 г і ампули по 2 мл 0,5-процентного розчину. Повільно всмоктується в кров з травного каналу (б...8 годин). Діючи на мембрани нервових елементів головного мозку, сповільнює частоту біоелектричних коливань кори. При цьому пригнічує передачу імпульсів у спинному мозку, а також блокує альфа-адренорецептори постсинаптичних мембран. Розслаблює скелетні м'язи, діє протисудомно та протизапально. Застосовують у комбінації з наркотичними речовинами.
Броміди
Солі бромистоводневої кислоти легко всмоктуються слизовими оболонками і рівномірно розподіляються в різних відділах центральної нервової системи, "заспокоюючи" її при збудженнях. Суть дії бромідів на функцію кори великих півкуль була досліджена І.П.Павловим та його учнями. Підсилюючи процеси гальмування, броміди відновлюють функцію мозку. Крім того, вони не тільки не знижують, а навіть підвищують збудливість головного мозку, але одночасно посилюють гальмівні процеси. З метою одержання терапевтичного ефекту дозувати броміди необхідно з урахуванням типу та стану нервової діяльності - "чим слабший нервовий тип та даний нервовий стан, тим доза брому повинна бути меншою". Бром повільно виділяється нирками, шкірою та слизовими оболонками. Внаслідок подразнюючої дії при тривалому застосуванні можливі явища "бромізму", які виявляються висипаннями на шкірі, катаральними запаленнями слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та розладами травлення. Броміди призначають при епілепсії, правці, німфоманії, а хутровим звірам - при самозагризанні.
Натрію бромід - Natrii bromidum Калію бромід - Каlii bromidum
Кристалічні порошки білого кольору, добре розчинні у воді. Випускають порошки і таблетки по 0,15 і 0,5 г. Дози всередину: коням - 10,0...40,0 г; великій рогатій худобі -15,0...50,0; дрібній рогатій худобі - 5,0... 15,0; свиням - 5,0... 10,0; собакам -0,5...2,0; лисицям-0,3...3,0 г три рази на добу.
Препарати валеріани Кореневище з корінням валеріани — Rhizoma et radicibus Valerianae
Зібрані восени або рано навесні висушені коріння і кореневище валеріани лікарської (Valeriana officinalis) містять ефірну олію з своєрідним запахом (ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти, валеріанова кислота тощо), а також алкалоїди валерин, хатинін та ін. Випускають кореневище, брикети, настойку га густий екстракт. Препарати послаблюють збудливість центральної нервової системи, підсилюють дію снотворних засобів та мають спазмолітичні властивості. Застосовують при нервових збудженнях, серцево-судинних неврозах, кольках шлунково-кишкового тракту; доцільно вводити разом з бромідами та серцевими глікозидами. Дози (кореневища у вигляді настою) настойки коням - 25,0—50,0 г; великій рогатій худобі - 50,0... 100,0; дрібній рогатій худобі - 5... 15 г; свиням 5,0... 10,0; собакам -1,0...5,0 г.
НЕЙРОЛЕПТИКИ
Похідні фенотіазину Більшість похідних фенотіазину діють на організм тварин різних видів нейролептично та седативно, підсилюють дію наркотиків, анальгетиків та місцевоанестезуючих засобів, а також діють протигістамінно та жарознижувально. До цієї групи відносяться аміназин, пропазин, трифтазин.
Аміназин-Aminazinum Білий або жовтуватий гігроскопічний дрібнокристалічний порошок, добре розчинний у воді. Зберігають за списком Б у затемненому місці. Розчини несумісні з барбітуратами та гідрокарбонатами. Випускають драже по 0,025 і 0,1 г; ампули по 1,2 і 5 мл 2,5-процентного розчину. Легко всмоктується в кров і проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Знижує збудливість та провідність рухівливих відділів кори мозку. При цьому він знижує рухливу активність тварин завдяки розслабленню скелетних м'язів і діє заспокійливо.
Вправи
Виписати рецепти 1.Хлороформ та ефір етиловий собаці для наркозу. 2.Ефір етиловий коню підшкірно як стимулятор дихання. 3.Хлороформ, метилсаліцилат та олію блекоти собаці у формі лініменту при артриті. 4.Хлоралгідрат, спирт етиловий та аміназин корові для наркозу внутрішньовенно. 5.Хлоралгідрат свині для наркозу ректально на крохмальному слизу. 6.Тіопентал-натрію собаці для наркозу. 7.Натрію бромід, калію бромід, настойку валеріани собаці у формі 8.Спирт етиловий корові всередину як заспокійливий засіб. 9.Хлоретил коню для місцевої анестезії. 10.Кетаміну гідрохлорид коту для базисного наркозу.
Анальгезуючі засоби
Анальгетики (грець, ап - заперечення, algos - біль) - це засоби, які послаблюють або знімають відчуття болю при збереженні свідомості та інших видів чутливості. Фізіологічно біль виникає в результаті збудження так званих больових рецепторів, що являють собою неінкапсульовані кінцеві утворення аферентних нервів, розміщених на шкірі, слизових та серозних оболонках, а також у товщі різних органів. Больові рецептори збуджуються фізичними (механічні, термічні, електричні), хімічними екзогенними (їдкі кислоти та луги, солі важких металів, похідні фенолу тощо) та ендогенними (гістамін, серотонін, брадікінін тощо) факторами. Імпульси від больових рецепторів розповсюджуються до центральної нервової системи. Завдяки таким властивостям зумовлюється характерна для болю імпульсація, що надходить у центральну нервову систему. Таким чином, біль є фізіологічним механізмом суб'єктивного прояву неблагополучия в організмі, тому носить захисний характер. Але надзвичайно сильний та тривалий біль набуває патологічного характеру, оскільки він виснажує організм, порушує функцію життєво важливих органів і навіть може призвести до смерті в результаті шоку. З цієї точки зору група анальгетичних засобів має величезне практичне значення. Зменшити або припинити больові відчуття можна різними шляхами. Найбільш ефективний і радикальний - усунути причину, що, на жаль, не завжди вдається. Тому нерідко доводиться тимчасово втамовувати його за допомогою лікарських засобів різних фармакологічних груп. Таку здатність мають наркотичні, місцевоанестезуючі, холінолітичні, спазмолітичні, протисудорожні, в'яжучі, обволікаючі, пом'якшувальні засоби. Група ж анальгетичних засобів включає лише ті, для яких анальгезія є домінуючим ефектом резорбтивної дії. їх застосовують для послаблення або усунення болю після травм, під час операцій, а також пов'язаної із запальними процесами. За характером дії на центральну нервову систему, походженням та хімічною природою анальгетики поділяють на дві групи: наркотичні та ненаркотичні.
Наркотичні анальгетики
Наркотичні анальгетики - це опій та препарати, що мають подібну до нього дію. Вони характеризуються, насамперед, своєрідним впливом на центральну нервову систему, який виявляється добре вираженою болезаспокійливою дією, особливо у випадках, не пов'язаних із запальними процесами (при значних травмах, злоякісних пухлинах тощо). Крім того, препарати опію діють неоднаково на тварин різних видів, викликаючи в одних сон (коні, кролі, собаки, лисиці, віслюки), а в інших - загальне збудження, занепокоєння і навіть корчі (велика рогата худоба, коти, вівці). Більшість з них уже в невеликих дозах пригнічують центр дихання та кашлю, тому деякі застосовуються виключно як протикашльові засоби (кодеїн). Лише з позиції соціальної небезпеки - здатності викликати у людей наркоманію, наркотичні анальгетики в нашій і в багатьох інших країнах заборонені до застосування в практиці ветеринарної медицини. У ветеринарній медицині застосовується лише один алкалоїд опію - папаверин, який не викликає ейфорії у людей.
Папаверину гідрохлорид - Рараvегіnі hydrochloridum
Порошок білого кольору, гіркий на смак, розчиняється у воді (1:40). Зберігають за списком Б. Застосовують для послаблення болі при кольках, ниркових та печінкових каменях, спазмах сечового міхура, а також для зниження тиску крові. Дози підшкірно: коням і великій рогатій худобі - 0,3...0,8 г; дрібній рогатій худобі та свиням - 0,1...0,3; собакам 0,03...0,1 г.
Ненаркотичні анальгетики
Ненаркотичні анальгетики - це засоби, які проявляють болезаспокійливу, протизапальну та жарознижувальну дію. На відміну від наркотичних вони послаблюють або знімають біль, що пов'язаний із запальними процесами в суглобах, кісткових, м'язових та інших тканинах (при невралгіях, суглобовому та м'язовому ревматизмах, зубних та головних болях тощо). Це свідчить про те, що в основі анальгезії лежить протизапальна дія. Крім того, ненаркотичні анальгетики не викликають снотворного ефекту та ейфорії, не пригнічують центрів дихання та кашльового. Важливе практичне значення має жарознижувальний ефект ненаркотичних анальгетиків. Як відомо, підвищення температури тіла при захворюваннях відбувається внаслідок дії пірогенних речовин (мікробні токсини, продукти розкладу білків тощо), які спричиняють збудження центру терморегуляції. При цьому змінюється інтенсивність процесів теплопродукції та тепловіддачі, що сприяє підвищенню температури тіла. Гіпертермія носить дуже важливий захисний характер. Але в деяких випадках вона може досягти небезпечного для життєдіяльності організму рівня і захисний її характер набуває патологічного. У таких випадках доцільно застосувати жарознижувальні засоби, які пригнічують збуджений центр терморегуляції, а через нього гальмують теплопродукцію та підсилюють тепловіддачу, тим самим знижуючи температуру тіла. Механізм протизапальної дії дуже складний і залежить від хімічної природи анальгетика. У практиці ветеринарної медицини мають значення препарати - похідні саліцилової кислоти, піразолону, аніліну, ізонікотинової кислоти та деякі ін.
Препарати саліцилової кислоти та її похідні
Саліцилова кислота - Acіdum salicylicum
У хімічному відношенні - це ортооксибензойна кислота. Назва її походить від назви глікозиду саліцину, що міститься в корі верби та в траві фіалки триколірної. У чистому вигляді - це шовковисті голкоподібні кристали, погано розчинні у воді (1:500) та добре в спирті (1:3), ефірі, оліях. Зовнішньо в 1...2-процентній концентрації мас кератопластичну, а в 5...10-процентній концентрації - кератолітичну дію, що зумовлює застосування її в присипках, мазях, пастах та спиртових розчинах для стимуляції росту епітелію шкіри при виразках та екземах. Має добре виражену протимікробну, протигрибкову та протипаразитарну дію, тому інколи застосовують місцево для лікування трихофітії. Після всмоктування у кров саліцилова кислота діє протизапально, жарознижувально та болезаспокійливо. Всередину застосовується як антисептичний і протиревматичний засіб. Дози всередину: коням -15,0...20,0 г; великій рогатій худобі - 20,0...75,0; дрібній рогатій худобі - 2,0... 10,0; свиням -2Д..5.0; собакам – 0,2...2,0 г.
Натрію саліцилат - Natrii salicylas
Білий кристалічний порошок солодкувато-солонуватого смаку, легкорозчинний у воді (1:1). Випускають порошок та таблетки по 0,25...0,5г. Місцево не діє подразнююче, але в кислому середовищі легко переходить у саліцилову кислоту, яка всмоктується в кров і діє протизапально, жарознижувально і в меншій мірі болезаспокійливо. Застосовують всередину коням у дозі - 10,0...50,0 г; великій рогатій худобі - 15,0...75,0; дрібній рогатій худобі до - 10,0; свиням - до 5,0; собакам - до 2,0 г. З метою попередження гемолітичного шоку препарат інколи вводять внутрішньовенно у формі 10-процентного розчину: коням до 15,0; великій рогатій худобі - до 25,0 г. Кислота ацетилсаліцилова - Аcidum acetylsalicylicum Синонім: аспірин. Випускають у порошку та таблетках по 0,75 і 0,5 г. Голчасті кристали білого кольору, погано розчиняється у воді (1:300), легко - у лужних розчинах. Після внутрішнього введення поступово розкладається в кишечнику на саліцилову та оцтову кислоти. За протизапальною активністю дещо поступається натрію саліцилату, але краще переноситься тваринами. Добре виражена анальгетична дія. Застосовують як протизапальний, болезаспокійливий та жарознижувальний засіб у дозах: коням - 25,0...50,0 г, великій рогатій худобі - 25,0...75,0; вівцям 3,0...10,0; свиням 3,0...5,0; собакам – 0,2...2,0 г.
Метилсаліцилат - Methylii salicylas
Метиловий ефір саліцилової кислоти - безбарвна або жовтувата рідина з характерним ароматним запахом, практично нерозчинна у воді, змішується в будь-яких співвідношеннях з органічними рідинами. Добре всмоктується шкірою, тому препарат широко застосовують зовнішньо в чистому вигляді, частіше у формі лініментів та сумішей з хлороформом, скипидаром, рослинними оліями шляхом втирання при суглобовому та м'язовому ревматизмі, артритах, тендовагінітах, плевритах. Інколи вводять підшкірно з цією ж метою в дозах коням - 2,0...5,0; собакам - 0,5 мл.
Фенілсаліцилат - Phenylii Salicylas
Феніловий ефір саліцилової кислоти. Синонім: салол. Містить 40% фенолу та 60% саліцилової кислоти. Білий кристалічний порошок, практично нерозчинний у воді. При внутрішньому введенні в лужному середовищі кишечника поступово розкладається на фенол та саліцилову кислоту, діючи антисептично, а після всмоктування в кров - як і всі саліцилати. Складові компоненти виділяються нирками, діючи дезінфікуюче на сечовивідні шляхи. На рани та виразки діє антисептично та дезодоруюче. Застосовують всередину як протибродильний і протимікробний засіб при запаленні тонких кишок, сечових шляхів. Протипоказано застосування котам. Дози всередину: коням і великій рогатій худобі -15,0..25,0 г; дрібній рогатій худобі - 2,0...10,0; свиням - 2,0...5,0; собакам - 0,5... 1,0 г три рази на добу; на рани - у формі присипки та 3...5-процентного спиртового розчину.
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 1354 | Нарушение авторских прав |