Криві дисоціації характеризують загальний можливий ряд величин вмісту оксигемоглобіну. Проте кров не завжди повністю насичується киснем під час проходження через зябра і рідко цілком позбавляється кисню у венах. Крім того, концентрація гемоглобіну в крові різна у різних риб і навіть у різних кров'яних клітинах однієї і тієї ж риби вміст його може варіювати. із цих перемінних вміст гемоглобіну (Hb) в окремих клітинах найменш мінливий, тому гематокрит (ГК) (ущільнений клітинний об'єм) може бути використаний замість концентрації гемоглобіну відповідно до рівняння Hb = 0,424 + 0,289 ГК. Можливе затруднення полягає у тому, що об’єм еритроцитів збільшується за умов підвищення концентрації СО2, тому гематокрит венозної крові може бути дещо вищим, ніж артеріальної, навіть якщо концентрація гемоглобіну або кількість клітин залишаються постійними.
У деяких полярних риб гемоглобіну немає і кисень переноситься винятково в розчиненому стані у плазмі – це можливо тільки за умов низької інтенсивності обміну і високої розчинності кисню за винятково низьких температурах. У цих риб максимум вмісту кисню в крові визначається його розчинністю.
Спорідненість гемоглобіну із киснем змінюється у межах, що обмежуються двома кривими. Незначні зміни вмісту О2 або відсутність таких спостерігається в процесі переносу О2 як у артеріях, так і у венах (точки наприкінці кривих зв'язування і звільнення). Кров ніколи не буває повністю вільною від кисню. Наприклад, у лососевих риб венозна кров залишається насиченою киснем більш ніж на 50 %. Вплив ефекту Бора дуже наочно в цьому гіпотетичному випадку. Якщо значення Ро2 складає 25 мм рт. ст., у відсутності ефекту Бора (Рсо2 = 0 мм рт. ст.), гемоглобін віддає не більш 35 % зв'язаного їм О2. За умови наявності ефекту Бора (Рсо2 = 8 мм рт. ст.) гемоглобін віддасть біля 65 % зв'язаного О2 –вдвічі більше, ніж у попередньому випадку. Що стосується ефекту Рута, то він корисний головним чином під часи секреції газу у плавальний міхур і може негативно впливати при порівняно високому (для риб) Рсо2, як у тварин, що дихають повітрям.
Знаючи кисневу ємкість певного гемоглобіну, легко розрахувати максимальну ємкість за 100 %-ного насичення. Кількість О2 може бути визначено або у відносних (% насичення), або у абсолютних (об’єми, розраховані для температури 0°С і тиску 1 атм) величинах.
Всі ці парціальні тиски й об’єми можуть бути нанесені на графік. Для прикладу, використовуючи дані по скумбрії, у якої 100 %-не насичення еквівалентне 12 ‰ (12 мл О2/100 мл крові), можна побудувати одну криву, яка заміняє усі криві зв'язування і звільнення. Об'єм О2 і СО2, як і їхні парціальні тиски, можна легко знайти в будь-якій точці на цій кривій. При визначенні об’ємів СО2 дихальний коефіцієнт (ДК) прийнято рівним 0,8. Це означає, що тільки 80 % спожитого кисню йде на утворення СО2. Такі графіки можна побудувати для будь-якої риби, якщо відомі парціальні тиски й обсяги газів. Лососеві риби мають декілька меншу кисневу ємкість крові – звичайно в межах 8 – 10 мл О2/100 мл. Ще менш активні риби, як зірчаста камбала, мають кисневу ємкість крові, рівну 3 – 6 мл О2/100 мл крові. Полярна крижана риба, у якої немає гемоглобіну, повинна мати кисневу ємкість крові в межах 0,8 – 1,0 мл О2/100 мл за нормальних температур навколишнього середовища, які близькі до температури замерзання, що відповідає розчинності О2 в цих умовах.