АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мал. 12.3. Схема будови стінки шлунку форелі Saimo trutta

Прочитайте:
  1. II.Захворювання черевної стінки і органів черевної порожнини
  2. IX Схема ориентировочной основы действия при лечении
  3. VII Схема ориентировочной основы действия при лечении пульпита методом девитальной экстирпации
  4. VIII Схема ориентировочной основы действия при лечении пульпита методом девитальной ампутации
  5. Альтернативная схема лечения.
  6. Аппаратурная схема производства и спецификация оборудования.
  7. Блок схема
  8. Блювання (vomitus) – складний рефлекторний процес, який супроводжується викидом вмісту шлунку назовні через рот.
  9. Будови пухлини, віку хворої, проведенного лікування.
  10. В. Виразка шлунку.

1 – епітелій слизової; 2 – компактний шар; 3 – підслизова; 4 – кільцевий м'язовий шар; 5 – подовжній м'язовий шар; 6 – сероза; 7 – нервові сплетіння

 

Риби тих таксономічних груп, у яких спадково безшлункові види пізніше знову стали макрофагами, можуть мати кишкові мішки, схожі на шлунок, але у яких не виробляються пепсин і кислота. У безшлункових риб вміст всього травного тракту має лужну реакцію незалежно від наявності кишкових мішків.

Кишечник

Кишечник риб складається із переднього, середнього і заднього відділів. Поверхня внутрішньої стінки кишечнику має характерну складчастість, різну у різних видів риб. Довжина кишечнику залежить від характеру корму і складає від 20 до 1200% довжини тіла. Найбільш довгий кишечник мають риби, які харчуються водоростями, поліхетами, молюсками, дрібними ракоподібними, найменший – риби, які харчуються рибою або великими ракоподібними. із віком відносна довжина кишечнику збільшується. Стінка кишечнику складається зі слизового, підслизового, м'язового і серозного шарів. Слизова оболонка кишечнику представлена типовим для абсорбуючих тканин простим одношаровим епітелієм, який складається із циліндричних клітин, апікальна поверхня яких покрита мікроворсинками, що утворюють щіткову облямівку. Крім циліндричних клітин, у слизовій містяться також бокалоподібні і грушоподібні клітини, кількість яких зростає у дистальному напрямку, а також нечисленні ендокринні клітини, подібні із такими у ссавців. У середньому відділі кишечнику деяких риб (наприклад, тріски) мають місце численні трубчасті залози, аналогічні ліберкюновим. У передньому відділі кишечнику слизова оболонка утворює подовжні складки, а у відділах, які лежать нижче – складну сітчасту структуру. Передня кишка відділена від середньої особливим клапаном, також утвореним зі слизової. Між середнім і заднім відділами кишечнику, існує складка слизової або звуження. У деяких риб (хрящові, ганоїди, лососеві) на межі середньої і задньої кишки внаслідок скручування епітелію і, частково, опорної тканини (кільцевий м'язовий шар) утворюється спіральний клапан, який збільшує площу поверхні кишечнику і складається із серії витків (наприклад, у осетра – 7 – 8, атлантичного лосося – 28 – 31 виток) (мал. 12.4).

       
   
 


Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 599 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)