АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розділ 12. Травлення

Прочитайте:
  1. Анатомо- фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
  2. ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
  3. Геніталій застосовуються тести функціональної діагностики діяльності яєчників (розділ27.2.3.).
  4. Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
  5. Деякі бактерії живуть в шлунково-кишковому тракті тварин і людей, що забезпечує процес травлення.
  6. Живіт і органи травлення.
  7. Змістовий модуль 15. Система травлення
  8. Змістовий модуль 15. Система травлення
  9. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ. ДОПОМОГА ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ.
  10. Значення і суть процесів травлення

 

Потреби організму в енергії, пластичному матеріалі і елементах, необхідних для формування внутрішнього середовища, задовольняються травною системою. До неї входять як органи, що безпосередньо виконують травну функцію і регулторні органи. Органи, що виконують травну функцію, об'єднані у травну трубку із пов'язаними із нею компактними залозами, що позначаються як шлунково-кишковий тракт.

В травному тракті проходять процеси механічного здрібнювання, та ферментативного гідролізу їжі. За місцем локалізації ферментативного процесу його можна підрозділити на внутрішньоклітинне, позаклітинне мембранне і позаклітинне порожнинне. За джерелами утворення травних ферментів травлення підрозділяють на автолітичне, симбіотичне і травлення, що забезпечується ферментами, які виділяються організмом (порожнинне та пристінкове).

У регуляторній частині травної системи розрізняють місцевий і центральний рівні. Місцевий рівень регуляції забезпечується ентеральною нервовою системою і дифузійною ендокринною системою травного тракту. Центральний рівень регуляції травної системи включає ряд структур центральної нервової системи, що входять до складу харчового центру.

Травний центр поряд із координацією діяльності шлунково-кишкового тракту здійснює регуляцію травної поведінки. Формування цілеспрямованої травної поведінки відбувається за участю гіпоталамуса й інших відділів головного мозку. Проміжним між місцевим і центральним рівнями регуляції травної системи є гангліонарний, що включає симпатичні ганглії, які розташовані між травним трактом і центральною нервовою системою.

Функції шлунково-кишкового тракту спрямовані на досягнення кінцевого результату діяльності травної системи, яким є гідроліз харчових речовин (білків, жирів і вуглеводів) до мономерів (амінокислот, моногліцеридів і жирних кислот, моносахаридів) і транспорт їх із травного каналу у внутрішнє середовище організму. Фізико-хімічні процеси, що забезпечують зазначений результат, складають сутність травлення й всмоктування. Ці процеси реалізуються при виконанні травним трактом таких функцій:

1. тимчасового збереження корму;

2. секреторної, яка здійснюється секреторними клітинами травного тракту;

3. моторно-евакуаторної, здійснюваної за рахунок непосмугованих м'язових клітин, розташованих у стінці шлунково-кишкового тракту;

4. всмоктувальної – здійснюваної за рахунок епітелію кишечнику;

5. екскреторної – здійснюваної секреторними клітинами;

6. інкреторної – здійснюваної інкреторними клітинами травного тракту.

Крім того, травний тракт здійснює обмінні і синтетичні функції.


Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 561 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)