АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Живіт і органи травлення.

Найчастіше хірурги загального профілю у своїй практиці мають справу (чи то під час планової, чи під час надання невідкладної хірургічної допомоги) з патологією органів черевної порожнини.

Слід відзначити, що сувора послідовність етапів дослідження в даному разі особливо важлива. Вона включає огляд, перевірку активних рухів, пальпацію поверхневу, пальпацію глибоку, перкусію, аускультацію, перевірку спеціальних симптомів, пальцеве дослідження через пряму кишку.

Для визначення локалізації виявлених патологічних змін передню черевну стінку поділяють на ділянки, для чого умовно проводять 2 горизонтальні лінії (одну – по нижньому краю реберної дуги, іншу – між верхніми передніми остями гребеня здухвинних кісток) та 2 вертикальні – по зовнішньому краю прямих м'язів живота.

Під час огляду визначають форму живота. У нормі верхня половина живота дещо втягнута, а нижня злегка випукла. Ознаками патології є деформація живота, наявність асиметрій, випуклостей. Живіт стає подібним до жаб'ячого, а згодом кулькоподібним за наявності вільної рідини в черевній порожнині. Під час огляду оцінюють участь передньої черевної стінки в диханні, виявляють наявність рубців, видимої перистальтики, розширення вен. Після завершення огляду перевіряють активні рухи: пропонують хворому покашляти, натужитися, підняти голову і плечовий пояс без допомоги рук. Потрібно отримати відповіді на такі запитання: чи виникає біль після активних рухів, чи не з'являються випинання на черевній стінці (біла лінія, пупок, зовнішній отвір пахового, стегнового каналів), чи змінюються їх конфігурація і вираженість. Перевірка активних рухів дозволяє виявити наявність гриж, їх характер (вправима, невправима), рухомість. Випинання грижі під час кашлю вказує на те, що вона вправима (симптом «кашльового поштовху»).За допомогою поверхневої (орієнтовної) пальпації визначають наявність і вираженість м'язового захисту, болючості і отримують загальне уявлення про випинання (грижу, пухлину, інфільтрат). Орієнтовну пальпацію слід проводити обома руками, спочатку однією долонею, а потім пальцями відразу з двох боків, щоб отримати порівняльні дані про локалізацію м'язового захисту, його інтенсивність, а також про локалізацію та інтенсивність болючості. Глибока методична ковзна пальпація органів черевної порожнини проводиться за загальновідомою схемою, котра викладається в підручниках з пропедевтичної терапії. Проте слід зазначити, що глибоку пальпацію в хірургічних хворих можна проводити тільки після виконання поверхневої; пальпацію слід проводити обережно, поступово проникаючи вглиб черевної порожнини; пальпуючи печінку й селезінку, слід застосовувати бімануальний метод. Виконуючи перкусію живота, лікар має відповісти на такі запитання: чи є перкуторна болючість (її локалізація, інтенсивність), чи збережена печінкова тупість, межі печінки та селезінки, зміни перкуторного звуку (притуплення, високий тимпаніт). Відсутність печінкової тупості свідчить про наявність вільного газу в черевній порожнині. Перкусію проводять спочатку по білій лінії живота, потім над прямими м'язами і зовні від них, закінчуючи на відлогих місцях. Якщо є підозра на наявність рідини в черевній порожнині, хворого слід повернути на бік і порівняти зони та інтенсивність притуплення під час положення хворого на боці та на спині. Іншим методом дослідження живота є аускультація, особливо в діагностиці невідкладної хірургічної патології. Аускультація дозволяє оцінити функцію кишок. Відсутність шумів з боку кишок свідчить про парез або паралітичну кишкову непрохідність. Інтенсивний кишковий шум виникає внаслідок посиленої перистальтики і свідчить про те, що кишки переповнені і подразнені (спостерігається в разі шлунково-кишкових кровотеч). Свідченням того, що певна ділянка кишки переповнена вмістом і має місце кишкова непрохідність, є шум плескоту. Він визначається таким чином: водночас із аускультацією лікар правою рукою здійснює поштовхоподібні рухи в різних ділянках живота.

Спеціальні прийоми дослідження (виявлення симптомів) і вимірювання живота виконують у разі виявленої патології. Кожне захворювання, крім загальних симптомів (наприклад, болючість, напруження м'язів, притуплення перкуторного звуку, симптом Щоткіна —Блюмберга), має властиві тільки йому симптоми. Викладення їх передбачено курсом факультетської хірургії.

Об'єктивне обстеження органів травлення має закінчуватися пальцевим дослідженням прямої кишки. Це дослідження, особливо в ургентних хворих, незалежно від віку, статі, відсутності скарг на біль у прямій кишці і відхіднику, є обов'язковим.

Дослідження прямої кишки проводять у класичних п'яти положеннях: колінно-ліктьове, у положенні на спині, стоячи, в положенні лежачи на лівому боці, в позі сидячого орла. Дослідження прямої кишки дозволяє вивчити не тільки стан заднього проходу, прямої кишки, сфінктера, але й отримати дані про стан матки, передміхурової залози, сечового міхура, кісток таза, навколопрямокишкової клітковини. Після введення пальця досліджують слизову оболонку заднього проходу, сфінктер, стінку прямої кишки. Болючість задньої стінки прямої кишки вказує на запальний процес малого таза; нависання, інфільтрація передньої стінки свідчать про наявність абсцесу, ексудату або крові. Під час пальцевого дослідження виявляють пухлини прямої кишки, захворювання передміхурової залози, матки.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 413 | Нарушение авторских прав