АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування гнійних ран

1. Місцеве лікування:

1) завдання лікування у фазі запалення:

- боротьба з інфекцією в рані;

- забезпечення адекватного дренування рани;

- сприяння очищенню рани від некротичних тканин;

- зниження запальної реакції;

2) вторинна хірургічна обробка виконується при наявності в ній інфекції та включає:

- видалення некротичних тканин (скупчення мікроорганізмів, живильне середовище для життєдіяльності мікробів);

- виявлення заглиблень, «карманів» або запливів, з яких утруднений відтік ексудату;

- розсічення вузьких ходів і каналів, що ведуть у порожнину із гнійним ексудатом, для створення сприятливих умов для його відтоку;

3) лікування гнійної рани після операції:

- застосування гігроскопічних пов’язок із препаратами, що забезпечують відтік ексудату і боротьбу з інфекцією;

- поетапна нефректомія нежиттєздатних тканин (видалення некротичних тканин, хімічна нефректомія);

- фізичні методи впливу на гнійну рану (ультразвукова кавітація, вакуумна обробка гнійної порожнини, обробка пульсуючим струменем, лазерне опромінення рани);

4) лікування гнійної рани у фазі регенерації:

- стимуляція репаративних процесів у рані, захист грануляцій, що легко травмуються, мазевими пов’язками;

Пригнічення інфекції (промивання рани розчинами антисептиків, застосування мазей, емульсій і лініментів, що включають антибіотики);

5) лікування рани у фазі утворення і організації рубця:

- прискорення епітелізація рани і захист її від зайвої травматизації (пов’язки з індиферентними і стимулюючими мазями, фізіотерапевтичні процедури).

2. Загальне лікування:

- антибактеріальна терапія (застосовується в першій і другій фазі ранового процесу);

- дезінтоксикаційна терапія;

- імунокоригуюча терапія;

- протизапальна терапія;

- симптоматична терапія.

Методика хірургічної обробки гнійної рани:

Адекватне знеболювання: без повної анестезії неможливе добре виконати цю операцію.

Техніка оперативного втручання: хірургічну обробку гнійної рани (гнійного процесу) необхідно виконувати за принципом ПХО «свіжої» колотої рани.

Виконується ретельний туалет і обробка шкіри навколо рани, рану широко розкривають, рановий канал і порожнину гнійника ретельно висушують, видаляють гній і залишки розплавлених тканин, рану промивають антисептиками і проводять ревізію. Потім ретельно висікають нежиттєздатні тканини.

Ступінь життєздатності тканин у ході операції визначають на основі клінічних ознак (наявність видимої деструкції тканин, просочування гнійним ексудатом і кров’ю, ступінь крововиливу, зміна кольору тканин, відсутність або присутність блиску та скорочення м’яких волокон і т.п.).

Ознакою життєздатності тканини є рясна кровотеча, а для м’язової тканини характерні колір і скорочення м’язів.

Висікання тканин слід виконувати ощадливо, але досить радикально. Розкриття шкіри повинне бути широким і достатнім для повноцінної ревізії рани.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 515 | Нарушение авторских прав