АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Теплові ураження

Під впливом теплового випромінювання в організмі людини розвиваються загальні зміни, які зумовлюються дією високої температури навколишнього середовища, супроводжуються розладами терморегуляції організму і носять назву "тепловий удар". В основі виникнення теплового удару лежить взаємодія трьох чинників (висока температура навколишнього середовища, висока відносна вологість повітря і підвищена теплопродукція в організмі як результат м'язової діяльності), яка приводить до припинення тепловіддачі і перегрівання організму. Тепловий удар звичайно виникає внаслідок фізичної роботи в природних умовах із високою температурою повітря і вологістю або у відповідних виробничих приміщеннях (гарячі цехи, котель­ні тощо). Особи із серцевою патологією, гіпертиреозом, ожирінням і гіперто­нічною хворобою надто схильні до ураження тепловим ударом.

Клініка. Першими ознаками теплового удару є відчуття духоти, загальна слабкість, спрага, які іноді супроводжуються головним болем, відчуттям стискання в ділянці серця, ниючим болем у спині, ділянці епігастрію та кінцівок. Виникає різке почервоніння шкіри, інтенсивне потовиділення. Обличчя гіперемійоване, іноді синюшне, кон'юнктиви ін’єктовані судинами. Шкіра гаряча, вкрита потом. Пульс частий, інколи аритмічний. Спостерігаються виражена задишка, артеріальна гіпотензія. Температура тіла швидко досягає 39 - 40 °С і вище, відзначаються ізотермія (однаковий рівень температури тіла в різних анатомічних ділянках) і термоінверсія (температура кінцівок вища, ніж у пахвовій ямці). Сухожильні рефлекси знижуються, об'єм сечовиділення прогресивно зменшується.

У разі важких форм теплового удару виникає коматозний стан: обличчя ціанотичне, зіниці розширені, не реагують на світло, шкіра суха, дихання часте, поверхневе, інколи за типом Чейна —Стокса, часто виявляються фібриляції м'язів, судом, марення; сечовиділення припиняється.

Розрізняють 4 клінічні форми теплового удару:

- 1 – асфіктична - в клінічній картині домінують порушення дихання, гіпертермія (до 39 °С);

- I – гіпертермічна - висока температура тіла (понад 39 °С);

- 3 – церебральна — нейропсихічні прояви;

- гастроентерична — блювання, профузні проноси.

Лікування складається з шести етапів:

- 1-й — припинення дії тепла;

- 2-й — евакуація потерпілого в прохолодне місце;

- 3-й — забезпечення доступу повітря;

- 4-й — холод на голову і в місця проекції великих судин;

- 5-й — холодне питво;

- 6-й — транспортування потерпілого до найближчого медичного закладу.

У лікувальному закладі з метою підвищення тепловіддачі застосовують холодні аплікації на зони проекції магістральних судин, промивання шлунка і клізми охолодженими розчинами, загальні ванни з температурою води 18-22 °С, антипіретики (ацетилсаліцилова кислота, парацетамол). Втрати ендогенної води компенсують внутрішньовенними інфузіями охолоджених електролітних розчинів (Рінгер-лактат, ацесіль, дисіль). Для запобігання дихальній недостатності проводять інсуфляції зволоженого кисню. У разі важких форм теплового удару застосовують гормональні препарати (преднізолон, гідрокортизон).

Критичний рівень гіпертермії визначається її величиною — 42 °С, хоча в літературі описані випадки успішного лікування пацієнтів із температурою тіла

44 – 45°С. Смерть може настати як на тлі наростаючої гіпертермії, так і після нормалізації температури тіла внаслідок незворотних змін у ЦНС та інших життєво важливих системах організму.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 436 | Нарушение авторских прав