Лікування переломів кісток
Принципи лікування:
- репозиція кісткових відламків – надати кінцівці положення, при якому зберігається її вісь, довжина і форма;
- фіксація кісткових відламків – зафіксувати ушкоджену кістку так, щоб не відбувся повторний зсув кісткових відламків – лікувальна іммобілізація, утримувати кістку в такому положенні до утворення кісткової мозолі і зрощення кісткових відламків;
- відновлення функції кінцівки після зняття іммобілізації.
Репозиція кісткових відламків може бути:
- одномоментна:
· закрита – ручна або за допомогою спеціальних апаратів;
· відкрита – оперативне зіставлення відламків з наступною їх фіксацією (остеосинтез);
- тривала репозиція шляхом поступового витягнення відламків:
· кістякове витягання за спицю, поведену через кістку;
· шкірне лейкопластирне витягання;
· витягання за допомогою апаратів зовнішньої фіксації (Ілізарова, Волкова – Оганесяна).
Принцип закритої одномоментної репозиції:
- ліквідувати спазм і напруження м’язів кінцівки – новокаїнова блокада місця перелому або наркоз;
- послабити м’язове напруження, надавши кінцівці фізіологічного положення;
- проводити репозицію за рахунок сильного витягання дистального відламка по довжині і проти витягання (утримання) проксимального відламка.
Показання до оперативного лікування переломів:
- відкриті переломи;
- переломи з ушкодженням життєво важливих органів (речовини головного мозку, спинного мозку, великих судин і нервів, органів черевної і грудної порожнини);
- інтерпозиція м’яких тканин між кістковими відламками;
- відривні та уламчасті переломи і множинні діафізарні переломи;
- неможливість утримати відламки після репозиції;
- неправильно зрослі переломи.
Види лікувальної іммобілізації:
- гіпсова пов’язка (циркулярна, лонгетна, вікончаста, мостоподібна) – як правило, після накладання пов’язки проводять рентгенографічний контроль стояння відламків;
- остеосинтез:
· інтрамедулярний (через кістковомозковий канал);
· екстрамедулярний (поза кістковомозковим каналом) – фіксація відламків дротом, металевими пластинами, шурупами, спеціальними цвяхами, спицями);
· компресійно-дистракційний (апаратами Ілізарова, Гудушаурі).
Терміни іммобілізації залежать від виду і локалізації перелому.
Функціональне і відновне лікування переломів:
- лікувальна фізкультура, масаж як під час, так і після іммобілізації;
- фізіотерапія: на 2-3 добу після травми УВЧ-терапія, електрофорез із розчином новокаїну, індуктотермія;
- через 7-10 днів після травми – ультразвук або іонофорез (введення лікувальних препаратів за допомогою ультразвуку).
Ускладнення переломів можуть бути пов’язані як безпосередньо із самим переломом, так і з процесом його лікування.
Загальні ускладнення переломів:
- травматичний шок;
- жирова емболія гілок легеневої артерії при переломах довгих трубчастих кісток і множинних переломах;
- тромбоемболія легеневої артерії як наслідок застою та утворення тромбів у кінцівках при тривалій іммобілізації;
- набряк легенів, пневмонія (найчастіше обумовлені тривалим постільним режимом);
- сепсис, ранове виснаження;
- пролежні від тиску пов’язок і постільного режиму;
- алкогольний посттравматичний делірій.
- Місцеві ускладнення переломів:
- ушкодження прилягаючих органів і тканин (судин і нервів, легеневої тканини при переломі ребер, мозкової тканини при переломі черепа, сечового міхура і уретри при переломах кісток таза);
- нагноєння рани в ділянці відкритого перелому, флегмони, гнійні запливи;
- остеомієліт в результаті інфекції при відкритих переломах або введення фіксаторів, спиць;
- незрощення (несправжній суглоб) або неправильне зрощення перелому;
- контрактури, анкілоз суглоба, деформуючий артроз в результаті тривалого обмеження рухів.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 575 | Нарушение авторских прав
|