АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Умови, необхідні для проведення обстеження хворого

Знайомство лікаря з хірургічним хворим може відбуватися за різних умов. Оптимальним є огляд хворого в палаті; якщо дозволяє стан хворого, його можна запросити в ординаторську або у спеціально виділений для обстеження кабінет. Приміщення має бути теплим, добре освітленим. Обов'язковим обладнанням діагностичного кабінету мають бути кушетка, стілець, письмовий стіл, ваги, ростомір, столик для інструментів, негатоскоп. Кушетку необхідно поставити таким чином, щоб хворий під час обстеження лежав обличчям до лікаря «під праву руку».

Під час надання хворим медичної допомоги у разі невідкладних станів, ургентних ситуацій їх доводиться оглядати на ношах, каталці, в рентгенів­ському кабінеті, що значно ускладнює процес обстеження, але це ніякою мірою не повинно впливати на якість діагностики.

Розмову з хворим необхідно вести спокійно, врівноважено, з урахуванням його інтелекту, рівня культури та освіти, без грубих жартів, окриків. Під час обстеження хворого в палаті ліпше залишатися з ним наодинці, якщо дозволяє ситуація, якщо ні, треба проявляти особливий такт і деонтологічне вміння, враховуючи, що розмова відбувається в присутності інших хворих. У подальшому процес обстеження іноді переноситься в процедурний кабінет, перев'язочну, ендоскопічний кабінет, де проводяться спеціальні методи діагностики.

Скарги.

У процесі бесіди з хворим необхідно якомога детальніше з'ясувати, що його турбує, що змусило звернутися за медичною допомогою, визначити основні й другорядні скарги.

Основні скарги –це скарги, які хворий пред'являє, в першу чергу, самостійно, але часто вони виявляються шляхом активного опитування. Необхідно визначити місце больового відчуття, час його появи, характер болю (постійний, переймоподібний, колючий, ниючий, ріжучий, стріляючий, розпираючий, оперізуючий), його поширення, іррадіацію, зв'язок із положенням тіла хворого, рухами, прийомом їжі, актами сечовипускання, дефекації, фізичним або психічним перевантаженням, а також дізнатися, що полегшує стан хворого. Якщо хворий пред'являє декілька скарг, їх потрібно послідовно зібрати та вивчити; при цьому не слід переходити до наступної скарги, доки не буде детально вивчена попередня. Визначивши склад основних скарг, необхідно їх розподілити у певній, відповідно до клінічного значення, послідовності, що має пряме відношення до розпізнавання хвороби.

Другорядні скарги – це скарги, отримані шляхом додаткового опитування хворого щодо органів і систем організму; при цьому не слід повертатися до тих органів і систем, на порушення яких хворий уже скаржився. У складних ситуаціях, коли відповіді хворого носять невизначений характер і виявити основні скарги важко, отримати основні скарги допомагає поглиблене опитування щодо органів і систем організму, аналіз та клінічна оцінка отриманих даних.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 463 | Нарушение авторских прав