АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дія перелитої крові

А Замісна: з метою відновлювання транспорту кисню тканинам та поповнення об’єму циркулюючої крові.

Б Гемостатична: з метою зупинки кровотечі.

В Детоксикація: токсини зв’язуються з білками крові.

Г Імуностимуляція: підвищення пасивного імунітету.

Д Трофічна: парентеральне живлення.

Е Стимулююча: при тяжких захворюваннях зі зниженням обміну.

Ж Пресорна: стимуляція звуження судин.

Враховуючи те, що тільки окремі компоненти володіють тими чи іншими властивостями, в наш час використовується переливання компонентів, а не цільної крові.

Для переливання крові та виготовлення її компонентів і препаратів використовують кров, узяту в донорів, автокров, узяту в самого хворого перед операцією, або кров, узяту у хворих із внутрішніми кровотечами, пуповинно-плацентарну кров.

Донором може бути кожний здоровий громадянин у віці від 18 до 55 років. Він підлягає ретельному обстеженню. Протипоказаннями до взяття крові є туберкульоз, вірусний гепатит, малярія, сифіліс, СНІД. Встановлено, що взяття 350 — 400 мл крові не спричиняє ніяких шкідливих порушень в організмі. Кількість взятої крові відновлюється протягом 35 днів.

Залежно від показань у клініці застосовуються різні трансфузійні середовища.

Консервована кров. Забір крові від донора попередньо здійснюють у спеціальний посуд із гемоконсервантом, потім використовують залежно від терміну зберігання. Консервована кров готується на одному з стабілізувальних розчинів, роль консерванта (стабілізатора) в них відіграє натрію цитрат, який зв'язує іони кальцію й запобігає згортанню крові. Співвідношення консерванта і крові складає 1:4. Термін зберігання - 21 день. Однак для переливання доцільно використовувати кров невеликих термінів зберігання (1—5 днів).

У практиці заготовки крові знайшов застосування також метод стабілізації крові без додавання до неї хімічних речовин. Стабілізація досягається шляхом вилучення іонів кальцію з крові за допомогою іонообмінників. Трансфузія сорбентної крові показана у разі непереносимості цитрату, масивних і обмінних переливань.

Гепаринізовану кров використовують для заповнення апаратів штучного кровообігу під час оперативних втручань на серці та великих судинах. Як консервант використовують гепарин із глюкозою і левоміцетином. Максимальний термін зберігання гепаринізованої крові - 1 доба за температури +4 °С.

Пуповинно-плацентарна кров дає досить позитивний лікувальний ефект у зв'язку з її складом і вмістом гормонів. Забір такої крові здійснюють стерильно після відділення плода.

Автокров — свіжа кров, яку збирають під час проведення оперативних втручань із приводу внутрішніх кровотеч (розрив печінки, легенів тощо), її фільтрують, додають 6 % розчин натрію цитрату, після чого вона може бути перелита тому самому хворому. Цей метод називають у клініці реінфузією. Автотрансфузія крові та її компонентів у хірургії включає застосування власної крові, еритроцитарної маси, плазми з метою відновлення крововтрати, підтримання обсягу крові та інших ланок гомеостазу. Для авто-гемотрансфузії кров заготовлюють від хворих заздалегідь або безпосередньо на операційному столі на початку операції. Забір здійснюють у кількості 30—40 % обсягу циркулюючої крові, використовують колоїдні плазмозамінники та альбумін, які і переливають хворому наприкінці операції.

Трупна кров придатна до використання в перші 6 годин після раптової смерті від закритих ушкоджень за відсутності ран і травм порожнинних органів (кров протягом 6 годин після смерті не згортається). Кров беруть у стерильних умовах з яремної вени без додавання натрію цитрату. Після ретельного дослідження кров можна переливати хворим за існуючими правилами. Трупну кров зберігають у холодильнику за температури +2...+4°С.

Компоненти і препарати крові:

Еритроцитарна маса. Переливання еритроцитарної маси показане при різкому зниженні кисню в крові (наявна анемія, надлишкова інфузійна гемодилюція, недостатність кровотворення тощо). Еритроцитарну масу отримують з цільної крові після відділення плазми шляхом відстоювання або центрифугування. Вона відрізняється від донорської крові меншою кількістю плазми і високою концентрацією еритроцитів. Випускається у флаконах або пластикових мішках, термін зберігання 21 день за температури +4...+6 °С. Протипоказанням до переливання еритроцитарної маси є гемоконцентрація та гіперкоагуляція крові.

Еритроцитарна суспензія являє собою суміш еритроцитарної маси та консервуючого розчину. Термін зберігання -14 днів за температури +4...+6°С. Показанням до переливання еритроцитарної суспензії є гостра крововтрата, захворювання кровотворних органів, анемія і септичні стани.

Відмиті й розморожені еритроцити отримують шляхом вилучення лейкоцитів, тромбоцитів і білків плазми. Заморожування еритроцитів здійснюють в електрохолодильниках за температури -196 °С. Термін зберігання 8—10 років. Для розморожування еритроцитів контейнер опускають у водяну баню за температури +45 °С, а потім відмивають від наявного розчину. Після розморожування еритроцити зберігають за температури +4 °С не більше ніж 1 добу. Перевагою розморожених еритроцитів є відсутність сенсибілізувальних чинників, чинників згортання, вільного гемоглобіну, калію, серотоніну. У зв'язку з цим відмиті нативні або розморожені еритроцити переливають хворим із наявною несумісністю за лейкоцитарними антигенами системи НLА або сенсибілізованими і плазмовими білками, із серцевою та нирковою недостатністю, алергічними захворюваннями.

Тромбоцитарна маса отримується з цільної консервованої донорської крові шляхом фракціонування. Показанням до її переливання є геморагічний діатез, що виник унаслідок тромбоцитопенії глибокого ступеня, що не піддається іншим методам гемостатичної терапії. Зберігається за температури +4...+22 °С протягом 1 доби. Тривалість життя перелитих тромбоцитів 7-9 днів. Під час трансфузії враховується групова сумісність (АBО), сумісність за резус-фактором і біологічна проба.

Лейкоцитарна маса отримується методом фракціонування, зберігається у флаконах або пластикових мішках за температури +4...+6 °С протягом 1 доби. Під час переливання слід враховувати групову і резус-приналежність донора і реципієнта. Трансфузії лейкоцитарної маси показані хворим з лейкопенією різного походження, агранулоцитозом, сепсисом, із сповільненим кровотворенням, спричиненим променевою та хіміотерапією.

Плазма крові містить білки, вітаміни, ферменти, гормони, антитіла, її отримують шляхом фракційного розділення крові. Плазму використовують одразу після отримання або не пізніше ніж через 2 — 3 години після нього. Для зберігання використовують заморожування або висушування (ліофілізація). Заморожену плазму зберігають за температури -25 °С протягом 90 днів, за температури -10 °С протягом 30 днів. Перед застосуванням її розморожують за температури +37...+38 °С. Суху плазму можна зберігати до 5 років. Випускається у флаконах місткістю 100, 250, 500 мл. Перед застосуванням її розводять дистильованою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду. Показаннями до трансфузії є шок, масивна крововтрата, гемофілія, опікова хвороба, перитоніт, сепсис, гнійно-запальні захворювання. Трансфузія плазми не повинна бути масивною (не більше як 1,5 л), аби не спричинити ускладнень (синдром масивних трансфузій тощо).

Із плазми крові виготовляють гемостатичні препарати місцевої дії: тромбін, гемостатичну губку, біологічний антисептичний тампон тощо. У клінічній практиці великого поширення набув фібриноген -гемостатичний препарат загальної дії. Йоговиготовляють із свіжої донорської крові шляхом її висушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускають у флаконах по 250 — 500 мл, які містять 1—2 г фібриногену. Зберігають за температури +2...+10 °С протягом 1—2 років. Перед застосуванням фібриноген розчиняють у бідистильованій воді і вводять внутрішньовенно крапельним методом. Фібриноген у поєднанні з переливанням крові застосовують для зупинки кровотеч, пов'язаних зі зниженням його вмісту в організмі при різних захворюваннях, травматичному шоку і складних операціях, які супроводжуються значною крововтратою.

Альбумін отримують шляхом фракціонування плазми. У 100 мл розчину міститься 5, 10, 20 г білка, який на 97 % складається з альбуміну. Випускається у вигляді 5, 10, 20 % розчину у флаконах місткістю 50, 100, 250, 500 мл. Препарат показаний хворим із різними видами шоку, опіковою хворобою, гіповолемією, гіпо- і диспротеїнемією, гіпергідратацією тканин, порушеннями функції печінки внаслідок різних інтоксикацій. Досить позитивний терапевтичний ефект дає альбумін у поєднанні з трансфузією крові і еритроцитарної маси у хворих із крововтратою, шоком, постгеморагічною анемією.

Протеїн готують із плазми або сироватки крові. Він складається із 75-80 % альбуміну і 20-25 % стабільних глобулінів. Випускається у флаконах по 250-500 мл у пастеризованому вигляді. Застосовується у хворих із крововтратою, шоком для компенсації білкової недостатності. Добова доза 250-500 мл. У разі масивної крововтрати доза може бути збільшена до 2000 мл.

Альбумін -білковий препарат, виготовлений із плазми людської крові. Містить 8—10 % плазмових білків (75 — 80 % альбумінів і 20 — 25 % глобулінів). Випускають у флаконах по 150 мл. Застосовують за тими самими показаннями, що й альбумін, внутрішньовенно або внутрішньокістково в дозах 150 — 450 мл крапельним методом. Зберігають за кімнатної температури.

Фібринолізин — активний протеолітичний фермент, який має здатність розчиняти щойно утворені тромби. Він належить до еуглобулінової фракції білків плазми. Фібринолізин утворюється за допомогою активації профібринолізину, що міститься в плазмі крові, різними ферментами (трипсином, стрептокіназою, урокіназою). Випускається в сухому вигляді у флаконах по 250 - 500 мл, які містять 10 000- 30 000 ОД. Зберігається за температури +2...+10 °С. Препарат уводять внутрішньовенно крапельним методом у поєднанні з гепарином (20 000 ОД фібринолізину і 10 000 ОД гепарину). Добова доза фібринолізину - 20 000-40 000 ОД.

Кровозамінники – препарати, що здатні певною мірою замінити лікувальну дію донорської крові у разі уведення їх в організм хворого. Вони застосовуються для трансфузійної терапії різних патологічних станів і мають відповідати наступним вимогам: не справляти токсичної дії на організм; не розвивати сенсибілізацію організму; нагадувати за фізико-хімічними властивостями плазму крові; повністю виводитися з організму; зберігати біологічні та фізико-хімічні властивості; витримувати стерилізацію методом автоклавування протягом тривалого часу.

За своїм функціональним значенням кровозамінники діляться на 4 групи (за В.К.Гостищевим):

1. Протишокові (гемодинамічні):

- низькомолекулярні декстрани — реополіглюкін;

- середньомолекулярні декстрани -- поліглюкін;

- препарати желатини -- желатиноль.

2. Дезінтоксикаційні:

- низькомолекулярний полівінілпіролідон – гемодез;

- низькомолекулярний полівініловий спирт – полідез.

3. Препарати для парентерального харчування:

- білкові гідролізати – гідролізат казеїну, амінопептид, амінокровін, амінозол, гідролізин;

- розчини амінокислот -- поліамін, маріамін, фріамін тощо;

- жирові емульсії - - інтраліпід, ліпофундин;

- цукри і багатоатомні спирти -- глюкоза, сорбітол, фруктоза.

4. Регулятори водно-сольового і кислотно-основного стану:

- сольові розчини – ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосол, розчин натрію гідрокарбонату, розчин трисаміну тощо.

5. Перфторорганічні з'єднання:

-рефортан, перфторан. Виконують функцію транспорту кисня, тобто газообміну.

Таким чином, кровозамінники протишокової дії сприяють підвищенню об'єму циркулюючої крові і відновленню рівня кров'яного тиску, поліпшують капілярну перфузію, менш тривало циркулюють у крові, швидше виділяються нирками, виводячи надмірну рідину, у зв'язку з чим настає дегідратація і дезінтоксикація.

Тести для перевірки знань:

1.Для переливання крові та виготовлення її компонентів і препаратів використовують кров:

A узяту в донорів, автокров;

B узяту у попередніх хворих;

C узяту у тварин зі схожою ДНК.

2.Для заповнення апаратів штучного кровообігу під час оперативних втручань на серці та великих судинах використовується:

A пуповинно-плацентарна кров;

B гепаринізована кров;

C консервована кров.

ГЛАВА № 9.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 592 | Нарушение авторских прав