АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка хронічної кровотечі

Найбільш частими причинами хронічної кровотечі є виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, захворювання товстої кишки (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, пухлини), захворювання прямої кишки (геморой, пухлини).

1.Скарги:

- слабкість, мерехтіння мушок перед очима, особливо при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне;

- задишка, яка посилюється під час фізичного навантаження, швидка втомлюваність;

- при кровотечі з нижніх відділів ШКТ – періодичні виділення крові під час дефекації.

2. Об’єктивні дані:

2.1. Огляд:

- загальний стан задовільний або середньої важкості;

- шкірні покриви бліді, можливо з жовтуватим відтінком;

- гіподинамія.

2.2 Гемодинаміка:

- тахікардія, яка посилюється під час навантаження;

- артеріальний тиск нормальний або помірно знижений.

2.3. При пальцьовому дослідженні прямої кишки можна виявити гемороїдальні вузли, тріщину, пухлину або наявність крові на рукавичці.

Лабораторна діагностика:

- зниження кількості еритроцитів;

- зниження вмісту гемоглобіну;

- зниження гематокриту (відношення формених елементів крові до плазми; норма 45 — 47 %).

Спеціальні методи діагностики:

1) ендоскопічні дослідження використовують для діагностики, виявлення джерела та лікування кровотечі в порожнисті органи або порожнини тіла:

- езофагогастродуоденоскопія або колоноскопія – при кровотечі в просвіт ШКТ;

- торакоскопія – при кровотечі в плевральну порожнину;

- лапароскопія – при кровотечі в черевну порожнину;

- цистоскопія – при кровотечі з сечовивідних шляхів;

- артроскопія – при кровотечі в суглоб;

2) пункції використовують для діагностики та в ряді випадків лікування кровотеч у порожнини тіла:

- торакоцентез – при підозрі на гемоторакс;

- лапароцентез – при підозрі на внутрішньочеревну кровотечу;

- пункція суглоба – при підозрі на гемартроз;

3) інструментальні методи дозволяють виявити вилиту в порожнини і тканини кров або встановити приховане джерело кровотечі:

- гемоперитонеум – УЗД, КТ, МРТ;

- гемоторакс – оглядова рентгенографія грудної клітки, КТ, МРТ;

- гематоми та крововиливи в порожнину черепа – КТ, МРТ;

- ангіографія виявляє джерело кровотечі при неефективності інших методів дослідження.

Методи оцінки ступеня крововтрати:

А За критеріями американської колегії хірургів:

- втрата 15% ОЦК: ортостатична тахікардія не менш ніж на 20уд/хв.;

- втрата 20 -25% ОЦК: ортостатична гіпотензія не менш ніж на 15 мм рт.ст.;

- втрата 30 - 40% ОЦК: артеріальна гіпотензії в положенні лежачи на спині, олігурія (до 400 мл/добу);

- втрата понад 40% ОЦК: порушення свідомості, колапс, кома.

Б За формулою Мооre:

крововтрата = ОЦК належне × Ht належний- Ht фактичний

Ht належний

- Ht належний для чоловіків становить 45%, для жінок – 42%. Замість показників гематокриту можна використати показники гемоглобіну, прийнявши його належний рівень за 150 г/л;

- ОЦК належне розраховують, виходячи із маси тіла: для чоловіків – 70 мл/кг, для жінок – 60 мл/кг, для вагітних – 75 мл/кг.

В За шоковим індексом (відношення частоти пульсу до величини систолічного тиску):

- без крововтрати шоковий індекс становить 0,54;

- дефіцит 10 – 20% ОЦК – шоковий індекс становить 0,78;

- дефіцит 21 – 30% ОЦК – шоковий індекс становить 0,99;

- дефіцит 31 – 40% ОЦК – шоковий індекс становить 1,11;

- дефіцит 41 – 50% ОЦК – шоковий індекс становить 1,38.

Зупинка кровотечі може бути тимчасовою і остаточною. Тимчасова зупинка кровотечі — це перша невідкладна допомога, метою якої є збереження життя хворого та його транспортування в медичний заклад для надання кваліфікованої допомоги. До способів тимчасової зупинки кровотечі належать:

- підвищене положення кінцівки; максимальне згинання кінцівки в суглобі або її відведення;

- накладання стискувальної пов'язки;

- туга тампонада рани;

- накладання затискача на судину;

- пальцеве притиснення судини в рані;

- пальцеве притиснення судини на її протязі;

- накладання джгута.

Підвищене положення кінцівки сприяє зменшенню її кровонаповнення і може спинити капілярну та незначну венозну кровотечу. На рану накладається пов'язка. Максимальне згинання кінцівки в суглобі застосовують при кровотечі з підколінної, стегнової, дистальної частини плечової артерії. Відповідно проводять згинання колінного, кульшового, ліктьового суглобів, які в такому положенні фіксуються бинтом. У разі поранення пахвової або підключичної артерії треба максимально звести плечі ззаду, притиснути їх до спини і зафіксувати в такому положенні.

Стискувальна пов'язка накладається у разі венозної або капілярної кровотечі, особливо у хворих із пораненнями голови і кінцівок. Дрібні судини притискуються і швидко тромбуються.

Туга тампонада рани використовується при кровотечах із носа, піхви, прямої кишки, глибоких ран. Після уведення тампона накладають тиснучу пов'язку.

Накладання затискача на судину та пальцеве притиснення судини в рані застосовують під час операції (правила асептики).

Якщо є поранення артерії, то вище від місця ушкодження застосовують метод пальцевого притиснення судини на її протязі. Це проводять перед накладанням джгута або у разі можливої швидкої остаточної зупинки кро­вотечі. Артерії притискаються до кісток

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 570 | Нарушение авторских прав