АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Місцева анестезія в хірургічній практиці та знеболювання в післяопераційному періоді

Мета: вміти проводити місцеву анестезію та знеболювання в післяопераційному періоді.

Біль, як сигнал загрожуючої людині небезпеки, є приватною формою відчуття і, залежно від рівня розвитку живого організму, придбає різне забарвлення. У людини ця форма відчуття носить різноманітний характер, завдяки властивої йому здатності тонкого аналізу різних відчуттів, що поступають в кору головного мозку.

Боротьба з болем була актуальна завжди. Ще Гіппократ говорив: «Ослабити біль є праця божествена». Н.І.Пирогов писав: «Швидка, майже раптова смерть наздоганяла іноді оперованого внаслідок нестерпного болю. Операція, як і всякий інший прийом, могла заподіяти смертельний шок від одного тільки болю у надмірно дратівливих персон». З метою обезболювання застосовувалися для втирання в шкіру різні речовини: жир крокодила, мандрагору, блекоту, індійські коноплі(гашиш). Єгиптяни, китайці, греки, римляни користувалися напоями з соку деяких трав. Мешканці Південної Америки знали, що при жуванні листя Ерітроксилон Кока наступає оніміння у ротовій порожнині. Відомим лікарям старовини була відома усипляюча дія кореня Мандрагори. Теодор Цервіа використовував інгаляційний наркоз парами так званих морських губок в середині 13 сторіччя.В літературі того часу («Одіссея» Гомера, грецькій міфології, кодексі Вавилонського царя Хамімура) знаходяться документальні підтвердження спроб приглушення больових відчуттів за допомогою різних напоїв, цілющих паст.

Вплив болю на різні системи:

1)система кровообігу:

- підвищення артеріального тиску;

- тахікардія;

- зростання потреби міокарда в кисні;

- збільшення загального периферичного опору судин (ЗПОС);

2)дихальна система:

- збільшується навантаження на дихальну систему і частота дихання з одночасним зменшенням глибини дихання - пацієнт «береже» зону ушкодження, що приводить до зменшення дихального об’єму;

- підвищується ризик розвитку ателектазів;

- збільшується внутрішньолегеневе шунтування крові;

- розвивається гіповентиляція;

- зменшення життєвого об’єму легенів робить неможливим ефективний кашель і видалення мокротиння.

З початку 19 сторіччя знеболювання в хірургії стає на міцний ґрунт. У 1765 році Пристлі відкрив кисень, а в 1800 році Деві запропонував застосувати закис азоту при хірургічних операціях.Його послідовник Горацій Уельс унаслідок невдач по шляху пропаганди нового анестезуючого засобу, розкрив собі вени, покінчивши життя самогубством за декілька днів до того, як медичне суспільство у Парижі визнало за ним честь цього відкриття. А невдача Уельса залежала від недостатньої кількості газу, оскільки він не мав у своєму розпорядженні потрібного об'єму речовини. У Гарфорді йому спорудять пам'ятник з надписом: «Горацій Уельс, який відкрив анестезію».

Вважається, що вперше в другій половині 19 століття кокаїн почав використовуватися в медичній практиці для місцевої анестезії віденським лікарем Коллером в 1884р., проте за 5 років до нього російський вчений Анреп опублікував свої дослідження про дію кокаїну на нервові закінчення. Російські офтальмологи Кацауров і Захаревський застосовували цей метод при енуклеації. В 1886 р. Лукашевич розробив провідникову анестезію. В 1887 р. Крайль запропонував ендоневральну анестезію. А в 1905р. Ейгорн відкрив менш токсичний препарат –новокаїн. Заслуга в розробці місцевої інфільтраційної анестезії при операціях, у тому числі у грудній і черевній порожнині, належить професору О. В. Вишневському.

Термінальна (місцева) анестезія – метод усунення болю в зоні оперативного втручання шляхом зворотного перериву передачі імпульсів по чутливих нервах нижче рівня головного мозку при збереженні свідомості хворого.

Цей метод знеболювання і на сьогодні не втратив актуальності, незважаючи на розробку і широке впровадження сучасних методів керованого загального знеболювання. До 50% операцій у хірургії виконуються під місцевою анестезією. Місцева анестезія широко застосовується при невеликих оперативних втручаннях, у пластичній хірургії, лікуванні больових синдромів, комплексній терапії травматичного шоку, діагностичних дослідженнях; розроблено ряд нових і менш токсичних препаратів для місцевого знеболювання (тримекаїн, лідокаїн та ін..).

Переваги місцевої анестезії:

- не вимагається спеціальної тривалої передопераційної підготовки;

- не потрібна спеціальна тривала передопераційна підготовка;

- не потребує складних дорогих апаратів та інструментів;

- швидкість застосування;

- простота виконання (виконує хірург);

- незначна кількість ускладнень;

- не потребує постійного післяопераційного спостереження.

Недоліки місцевої анестезії:

- немає достатнього розслаблення м’язів, внаслідок чого, наприклад, важко зробити ревізію органів черевної порожнини;

- неможливо керувати функціями організму при великих і тривалих операціях, особливо на органах грудної порожнини;

- неможливо точно дозувати анестетик;

- не виключається можливість психічної травми через збереження свідомості хворого;

- можлива інтоксикація при передозуванні анестезуючої речовини.

Показання до місцевої анестезії: