АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів А і В

Цоліклони антигенів А і В є продуктом гібридомних клітинних ліній, отриманих унаслідок злиття мишачих антитілоутворюючих В-лімфоцитів із клітинами мишачої мієломи. Цоліклони антигенів і розведена асцитна речовина мишей-носіїв відповідної гібридоми, в якій містяться специфічні імуноглобуліни класу ІgМ, спрямовані проти групоспецифічних антигенів А чи В людини. Цоліклон не має антитіл іншої специфічності і тому не спричинює неспецифічної аглютинації еритроцитів.

Цоліклони антигенів А і В випускають у ліофілізованій формі в ампулах, у яких крім реагентів вміщується також консервант (натрію азид) і відповідний барвник. До кожної ампули цоліклону додається ампула розчинника (ідентичного для обох реагентів).

Цоліклон антигену А (червоного) і антигену В (синього кольору) випускають в ампулах по 20, 50, 100 і 200 доз із розчинником також в ампулах по 2, 5, 10 і 20 мл відповідно. Термін зберігання 3 роки в хо­лодильниках за температури +2... +8 °С, в темному місці -- за темпера­тури +10... +25 °С і відносної вологості повітря 65—15 % протягом 2 ро­ків.

Розкрити ампулу цоліклону антигенів А і В і 2 ампули з розчинником. За допомогою окремих чистих піпеток розчинники перенести у відповідні ампули. Кожну ампулу струсити кілька разів. Повне розчинення настає протягом 1-2 хв.

Поряд із краплями антитіл на пластинку наносять по одній невеличкій краплі крові, приблизно в 10 разів меншій від краплі антитіл (0,01). Краплі змішують скляною паличкою. Якщо результат позитивний, відбувається аглютинація еритроцитів у вигляді маленьких червоних агрегатів. Аглютинація відбувається протягом 1—2 хв. Результат оцінюють таким чином:

- аглютинація відсутня з цоліклоном антигену А, з цоліклоном антигену В. Це означає, що в еритроцитах відсутні антигени А і В, кров належить до групи 0(І);

- аглютинація (+) спостерігається тільки із цоліклоном антигену А. Кров належить до групи А(ІІ);

- аглютинація (+) спостерігається тільки із цоліклоном антигену В. Кров належить до групи В(ІІІ);

- аглютинація спостерігається із цоліклонами антигенів А і В. Це кров групи АВ(ІV);

Для виключення автоаглютинації, яка може бути в деяких хворих (мієломна хвороба, опіки), а також під час дослідження пуповинної крові немовлят, при аглютинації еритроцитів із цоліклонами антигенів А і В необхідно провести контроль із ізотонічним розчином натрію хлориду.

Помилки під час визначення груп крові:

- встановлення аглютинації там, де її немає, що зумовлено підсиханням суміші сироваток з кров'ю, виникненням псевдоаглютинації за низької температури в приміщенні (+15 °С і нижче);

- непомічена аглютинація там, де вона має бути; подібна помилка можлива, якщо низький титр або слабка активність стандартних сироваток, якщо взято надто велику краплю крові, у разі недостатнього часу спостереження, сповільненої реакції аглютинації, високої температури навколишнього середовища (+28... +30 °С).

У всіх непевних ситуаціях необхідно провести повторне дослідження групової належності зі свіжими стандартними сироватками або стандартними еритроцитами, перевіряючи їхній термін зберігання, дотримуючи точного співвідношення сироватки і крові (10:1), спостерігаючи за температурою в приміщенні і реакцією аглютинації протягом 5 хв.

Резус-фактор

Під час переливання крові практичне значення мають 6 антигенів системи RН-Нг (D, С, Е, d, с, е ). Перші 3 антигени є різновидом резус-фактора, останні З -- різновидом Нг-фактора.

Найбільш наявними антигенними властивостями, що часто провокують ізосерологічні конфлікти при гемотрансфузіях і вагітності, володіє антиген D (Rhо), менш антигенними — С (rh'), ще менш наявними — С (hr'), а потім Е(гh"). Найбільш слабким антигеном є е(hr"). Випадків імунізації за антигеном d(Нго) ще не виявлено.

Таким чином, у резус-системі наявний генний комплекс із шістьма антигенами (В, С, Е, д, с, е), пов'язаними в одній парі хромосом. Однак під час гемотрансфузій найчастіше спричинює імунізацію антиген D (Rhо). Доведено, що в еритроцитах 85 % осіб, названих резус-позитивними (Rh+), наявний антиген D, а в інших 15 % — резус-негативних — антиген D відсутній. Отож для запобігання важких посттрансфузійних ускладнень необхідно переливати резус-позитивну кров лише реципієнтам із резус-позитивною кров'ю, а резус-негативну — реципієнтам із резус-негативною кров'ю.

Щодо антигенів Нг, то найчастішою причиною імунізації є антиген hг' (с). Усі особи з резус-негативною кров'ю одночасно є Нг-позитивними, бо мають антиген hг (с). У 81 % осіб, які мають резус-позитивну кров, в останній міститься антиген hг (с), і тому вони вважаються Нг-позитивними, а у 19 % з резус-позитивною кров'ю антиген hг (с) відсутній, і вони є Нг-негативними. Таким чином, приблизно 84 % осіб можна вважати Нг-позитивними і 16 % • Нг-негативними. Небезпека антигену Нг примушує уникати трансфузій резус-негативної крові реципієнтам із резус-позитивною кров'ю. Перед переливанням крові важливо також з'ясувати, чи робили хворому раніше переливання крові і чи були в нього у зв'язку з цим важкі реакції. У жінок з'ясовують, чи не було викиднів і передчасних по­логів, що може мати місце у вагітної з резус-негативним фактором, яка носить резус-позитивний плід.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1858 | Нарушение авторских прав