АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальний і газовий обмін

Форми обміну

У організмі риб процеси асиміляції і дисиміляції відбуваються із різною інтенсивністю, тому, вивчаючи обмін речовин риб, ми можемо розрізняти, коли переважають асиміляційні процеси, а коли дисиміляційні.

У період нерестових міграцій, коли риби не харчуються і в той же час чинять величезні пересування (лососі, наприклад, до 3500 км) у товщі води проти течії, у них спостерігається зміна обміну у бік дисиміляцій них процесів. Хоча у лососів у цей час дозрівають статеві продукти, здійснюється складна трансформація запасних речовин у тілі, проходить синтез нових речовин, проте у загальному балансі обміну речовин переважають процеси дисиміляції. Такий же зсув у обміні речовин спостерігається за будь-якого значного м'язового навантаження.

Загальний обмін включає основний (рутинний) та продуктивний обмін.

Рівень загального обміну залежить від таких факторів як:

· Виду риби.

· Статі риби.

· Фізіологічного стану.

· Температури середовища.

· Специфічно динамічної дії їжі.

· Швидкості руху.

Риби відносяться до пойкілотермних тварин, що відбивається на їхніх потребах у енергії, яка збільшується із підвищенням температури води. Під час зростання температури від 10 до 20˚ С добова потреба у енергії коропа збільшується більш, ніж у двічі. Це повинно прийматися до уваги при розробці стратегії годівлі ставкових риб у різні пори року.

З пізньої осені і до весни, коли температура води знижується до 5˚ С і нижче, ставкові риби фактично припиняють годуватися. У таких умовах їхній метаболізм знижується до рівня зимової сплячки, і вони переживають цей час, використовуючи свої запаси жиру і білка, поки температура води до середини весни не підніметься. На противагу ссавцям у риб мобілізується дуже мала кількість глікогену як джерело енергії. Життєво важливо підготувати ставкову рибу до зимової сплячки шляхом згодовування їй наприкінці літа і восени корму із високим рівнем засвоюваної енергії. Однак навіть влітку у тропічних риб, яких вирощують цілорічно при постійних температурах (26˚ С), енергетичні потреби набагато нижчі, ніж у гомойотермних домашніх ссавців. Енергетична потреба риб як правило складає 5 – 10% від енергетичних потреб ссавців. Потреби коропа при температурі 20˚С складають у середньому лише 1,4 % енергетичних потреб собаки із перерахунком на метаболічні розміри тіла. Навесні і восени, а також у погану погоду влітку, енергетична потреба коропа навіть нижче, ніж у собаки.

Існують й інші факти, пов'язані із фізіологією і поведінкою пойкілотермних, що дозволяють пояснити їх відносно низькі енергетичні потреби. По-перше, метаболічний шлях розщеплення білків приводить до утворення аміаку, що може виділятися із організму риб за допомогою дифузії через зябра, і для цього не потрібно його концентрування і перетворення в сечовину, як це відбувається у організмі більшості ссавців. Хоча деяка кількість сечовини все-таки утвориться, вона незначна у порівнянні із виділенням аміаку. Рибам потрібно менше енергії ще і тому, що їхній рух у воді більш ефективний, ніж у домашніх ссавців на суші.

Головними джерелами метаболічної енергії для риб слугують ліпіди і білки, хоча деякі види (в основному рослиноїдні і деякі всеїдні) можуть використовувати значні кількості вуглеводів. Використання метаболічної енергії у коропа, ефективніше більш ніж у 2,5 за споживання жирів, ніж пшеничного борошна (85 % вуглеводів) або рибного борошна (70 % білків). Взагалі коропи відносно ефективніше використовують вуглеводи у порівнянні із іншими видами.

Живлення повинно перш за все задовольняти потреби, пов’язані із підтриманням життєдіяльності, а також забезпечувати запасання енергії і сомотичний ріст. Найбільш суттєвою із цих потреб є основний обмін – мінімальна швидкість розходу енергії, яка необхідна для підтримання життя.

В стані спокою швидкість обміну у холоднокровних хребетних в 10-30 разів нижче, ніж у ссавців, і в 100 разів нижче, ніж у дрібних птахів порівняної маси. Із-за порівняно низьких потреб в енергії для підтримання життєдіяльності риби можуть витримувати тривалі періоди голодування.

Для визначення мінімальних швидкостей обміну введено термін “стандартний обмін”.

Обмін, який супроводжується нормальною активністю був названий “рутинним обміном”. Крім рутинного обміну, енергія, поглинута рибою із їжею повинна бути перетворена в ту чи іншу форму або використана в обміні, або записана в процесі росту, тому енергію, яку поглинула риба, за виключенням енергії, яка була виділена із каловими масами називають загальним обміном.

У риб загальноприйнятим методом визначення стандартного, рутинного та загального обміну є визначення їх за інтенсивності дихання.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 552 | Нарушение авторских прав