Шкіра та її функції
Шкіра відміжовує тіло риби від зовнішнього середовища. Це обумовлює її головну захисну функцію. Між внутрішнім середовищем організму і середовищем зовнішнім майже завжди існує осмотичний градієнт – різниця в концентрації розчинених речовин. Шкіра риб слабо прониклива для води і розчинених речовин і тому забезпечує водно-сольовий гомеостаз. Вона також є бар'єром для проникнення бактерій. Цьому сприяють виділення шкіри, які мають бактерицидні властивості. Крім того, виділення слизу і десквамація (злущування) епітелію веде до постійного відновлення поверхні шкіри. Дрібний об'єкт може затриматися на шкірі, тільки занурившись у неї. Шкіра має значну механічну стійкість і пружність. Верхні шари шкіри легко руйнуються, але і легко відновлюються. Внутрішній шар шкіри порушити важче. Механічну стійкість і захисні властивості шкіри багатьох риб збільшують покрив луски, різноманітного роду жучки, пластинки і колючки.
Шкіра виконує численні функції:
1. бере участь у передачі сил, що виникають при роботі тулубно-хвостових м'язів. М'язові волокна міомерів прикріплюються до внутрішньої поверхні шкіри;
2. забезпечує різноманітні види рецепції. У шкірі розташована велика кількість термо- і електрорецепторів, тактильних рецепторів, смакових бруньок.
3. забезпечує відповідне – захисне, попереджуюче, шлюбне забарвлення;
4. бере участь у газообміні;
5. забезпечує високу швидкість згортання крові під час травм.
Значна кількість морських риб має отруйні залози, які виконують захисні функції.
У деяких глибоководних риб є світні органи.
Шкіра добре іннервована, васкуляризована, із великою кількістю залоз. Її структури спроможні до ефективної регенерації. Маса шкіри у хижих риб звичайно менше, ніж у мирних. Значну частину шкіри складають тривкі структурні білки, які погано використовуються організмом, тому при виснаженні риб відносна маса шкіри збільшується.
Шкіра риб складається із двох прошарків – епідермісу і дерми. Під дермою лежить підшкірний шар, що складається із пухкої сполучної і жирової тканин (мал. 14.1).
Епідерміс складається із багатошарового епітелію, що виникає із першого зародкового листка – ектодерми. Основу епідермісу складає базальний шар, що складається із одного ряду високих призматичних клітин, які розмножуючись, дають початок клітинам шарів, що розташовані вище. Між верхнім і нижнім шарами лежить кілька шарів численних клітин, форма яких поступово, у міру наближення до поверхні, міняється від витягнутої до плоского. Між дрібними клітинами епідермісу розташовані великі залозисті клітини, які належать до трьох типів. Молоді клітини немов виштовхують більш старі клітини: останні, поступово уплощуючись, переходять у верхні шари. Ороговінню піддаються самі зовнішні шари.
Мал. 14.1. Шкіра костистої риби: А –поздовжній розріз через ділянку із двома лусками; Б – місце, відмічене на верхнему малюнку зірочкою (*) (дуже збільшено): 1 – епідерміс; 2 – коріум; 3 – базальний шар епідермісу; 4 – луска; 5 – чуттєва кінцева брунька; 6 – слизова одноклітинна залоза; 7 – колбоподібна одноклітинна залоза; 8 – лейкоцити
На границі епідермісу із коріумом видні окремі групи пігментних клітин, а також кровоносні судини, заповнені еритроцитами.
Дерма розташовується під епідермісом і має мезодермальне походження. Вона складається із трьох шарів. Сосочковий або субдермальний складається із пухкої сполучної тканини, що містить колагенові і еластинові волокна, гістіоцити і пігментні клітини. Велика його частина зайнята лускою. Сітчастий шар складається із щільної сполучної тканини. Колагенові і еластинові волокна цього шару переплітаються у різних напрямках. У дермі розташовуються кровоносні судини і нерви.
Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав
|