АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психологія людини зрілого віку, завдання розвитку в цей період

Одним з фундаментальних розділів вікової психології є психологія людини на етапі від 30 до 60-65 років. Цей розділ вікової психології назвали «Акмеологія» - наукою про період розквіту всіх життєвих сил людини.

Зрілість - найбільш тривалий період онтогенезу, який характеризується тенденцією до досягнення найвищого розвитку духовних, інтелектуальних, творчих здібностей особистості.
Поняття зрілості пов'язане з дослідженням ставлення людини до власного життя серед людей, не тільки до себе самого, до свого «Я», а й до ширшого контексту здійснення життя, можливості вплинути на світ і змінити його. Е. Еріксон, аналізуючи зрілість як сьому стадію людського життя, вважав її центральною на всьому життєвому шляху людини. Розвиток особистості в цей час триває багато в чому завдяки впливу з боку дітей, молодого покоління, яке підтверджує суб'єктивне відчуття своєї потрібності іншим. Головна позитивна характеристика особистості на цій стадії - продуктивність реалізується в турботі про виховання нового покоління, в продуктивної трудової діяльності і в творчості.
Якщо ситуація розвитку в зрілому віці несприятлива, з'являється надмірна зосередженість на собі, що призводить до відсталості і застою, особистісному спустошення, тобто має місце криза зрілості.
Доросла людина одночасно переживає і почуття стабільності, і сум'яття з приводу того, чи дійсно він зрозумів і реалізував справжнє призначення свого життя. Дорослість більшою мірою ставить цілі, що стосуються саме цієї часу особистості, її самореалізації, її віддачі тут і зараз. Саме тому багато людей, вступаючи в середину зрілості, прагнуть почати життя спочатку, знайти нові шляхи і засоби самоактуалізації, успішно долаючи криза середини життя.
По відношенню до часу свого життя, по В.І. Жовалеву, виділяється кілька типів поведінки в зрілому віці:
1) стихійно-буденний тип: особистість перебуває в залежності від подій і обставин життя, вона не встигає за часом, не може організувати послідовність подій, передбачати їх настання або запобігати здійснення; поведінка такої людини ситуативно, безініціативно, фрагментарно;
2) функціонально-дієвий тип: особистість активно організовує перебіг подій, направляє їх хід, своєчасно включається до них, домагаючись ефективності; але ініціатива охоплює тільки окремі періоди перебігу подій, а не їх об'єктивні чи суб'єктивні наслідки - у такої людини відсутній «життєва лінія»;
3) споглядально-пролонгований тип: особистість пасивно ставиться до біжить часу свого життя, у неї відсутня чітка організація часу життя;
4) творчо-перетворюючий тип: особистість пролонговано здійснює організацію часу, пов'язуючи його з сенсом життя, з вирішенням суспільних проблем, творчо опановує часом.

Виділимо психологічні особливості зрілості, що дозволяють передбачати або продуктивно долати вікові кризи:
1) вміння брати на себе відповідальність;
2) прагнення до влади і організаторські здібності;
3) здатність до емоційної та інтелектуальної підтримки інших;
4) впевненість у собі і цілеспрямованість;
5) схильність до філософських узагальнень;
6) захист системи власних принципів і життєвих цінностей;
7) формування індивідуального життєвого стилю;
8) прагнення впливати на світ і «віддавати» індивідуальний досвід (професійний і особистісний) молодому поколінню;
9) реалізм оцінок і почуття «сделанности» життя;
10) стабілізація системи соціальних ролей і ін

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 589 | Нарушение авторских прав