АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ

Прочитайте:
  1. Автономна нервова система
  2. Вегетативна нервова система
  3. Вегетативна нервова система
  4. Вегетативна нервова система
  5. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
  6. Вища нервова діяльність
  7. ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ І ТКАНИНАХ. РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ. ХВОРОБИ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УРАЖІЙЩ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
  8. Гемодинамічний центр. Рефлекторна регуляція тонусу судин. Пресорні і депресорні рефлекси.
  9. Гомеостаз. Саморегуляція функцій – основний механізм підтримки гомеостазу
  10. Гуморальна регуляція болю

В основі нервової регуляції лежить робота дихального центру, яка пов'язана з функціонуванням цілої низки рецепторів.

1. Механорецептори легенів (рецептори розтягнення) розташовані в гладенько-м'язовому шарі бронхів і бронхіол. Збуджуються при розтягненні. По чутливості ці рецептори ділять на 2 види:

1. Низькопорогові - збуджуються при спокійному диханні і під час вдиху і під час видиху. Частота імпульсів при вдосі більша (їх 50%).

2. Високопорогові - збуджуються при форсальному диханні тільки під час вдиху. З цих рецепторів починаються рефлекси Герінга-Брейера (їх 50%).

2. Іритантні рецептори. Розташовані в епітелії і субепітелії повітроносних шляхів. Їх 2 типи:

1. Рецептори. які збуджуються при механічному розтягненні повітроносних шляхів, а саме при швидких або інтенсивних змінах об'єму легенів. За природою це механорецептори.

2. Рецептори, які збуджуються при вдиханні подразнюючих речовин (аміак, тютюновий дим та ін.). За природою це хеморецептори.

З цих рецепторів починаються такі рефлекси:

· рефлекс на спадіння альвеол;

· кашель;

· задишка;

· рефлекторний бронхоспазм.

Крім того зі збудженням цих рецепторів пов'язані глибокі рідкі вдохи ( 3 рази на годину) які є в нормі і забезпечують більш рівномірну вентиляцію легенів у спокої.

3. G-рецептори (джей). Розташовані в інтерстиціальній тканині легенів поблизу стінок капілярів. Ці рецептори збуджуються при зростанні гідростатичного тиску рідини в інтерстиції. Ці рецептори беруть участь у виникненні задишки і регуляції перфузії легенів. Їх активність зростає при пневмоніях і набряку легенів.

4. Рецептори трахеї. Розташовані в ендотелії трахеї. Подразнення цих рецепторів викликає кашель або зменшення видоху.

5. Рецептори носової порожнини. Беруть участь у розвитку чихання і кашлю. Вони збуджуються при дії механічних і хімічних подразників. Це рецептори подібні іритантним рецепторам легенів.

6. Рецептори плеври. За своєю природою це і механо, і хеморецептори. Листки плеври мають гладеньку поверхню. При запаленні на них може осідати фібрин, гладкість листків порушується і збуджуються рецептори. Змінюється характер дихання, виникає біль.

7. Рецептори дихальних м'язів. Це пропріорецептори, які збуджуються при розтягненні м'язів і працюють за принципом -петлі. В умовах звичайного дихання ці рецептори суттєвої ролі не мають. При інтенсивному здавлюванні грудної клітки рефлекси від цих рецепторів виникають у дихальному центрі. Крім того значення цих рефлексів проявляється при утриманні дихальних рухів, що може відбуватися при зменшенні розтяжності легенів, бронхоспазмі, набуханні слизової. При утрудненні дихальних рухів автоматично посилюється сила скорочення м'язів.

Треба відзначити, що в діафрагмі знаходиться дуже мало пропріорецепторів (10-30), тому вони не мають суттєвого значення в регуляції дихання.

8. Екстерорецептори (больові і температурні) рецептори. Також впливають на характер дихання. Біль призводить до затримки дихання з наступною задишкою. При подразненні температурних рецепторів шкіри виникає гіпервентиляція. У результаті збільшується частота дихання (ЧД) і зменшується глибина. Що викликає збільшення вентиляції мертвого простору і сприяє виведенню надлишка тепла.

9. Центральні хеморецептори. Розташовані на вентральній поверхні довгастого мозку біля виходу IX і X пар ЧМН. Їх знаходження в мозку пояснюється необхідністю контролю за постачанням кисню нейронам ЦНС. Оскільки при нестачі О2 швидше за всіх гинуть саме клітини ЦНС. Вони збуджуються при підвищенні концентрації іонів водню.

10. Периферичні хеморецептори. Розташовані в судинах. Найбільше в дузі аорти і каротидному синусі. Збуджуються при зменшенні напруги О2 в крові, зниженні рН та збільшенні напруги СО2.

 


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 409 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)