АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хвороби і синдроми надмірного харчування.

1. Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І—IV ступеня.

2. Синдром білкової надмірності харчування.

3. Синдром надмірності ПНЖК.

4. Вітамінна надмірність — гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені — вітаміну С, ніацину тощо.

5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену (молі­бденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза (гемосидероз); каль­цію, фосфору, натрію тощо.

Неуточнені — ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина—Бе­ка (можливо, мінеральний полімакро- і мікроелементоз).

Серед хронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна пато­логія посідає провідне місце — нею уражені сотні мільйонів людей. Найбільше значення за глобальною поширеністю і впливом на здоров'я і тривалість життя мають білково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічний зоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на зем­ній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні по­рушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчу­ванні. У зв'язку з недостачею вітаміну А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або по­вністю утрачають зір.

Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод за­лишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проб­лемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих і 5— 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».

2. Основні теорії та види харчування.

До традиційного харчування в більшості країн колишнього Радянського Союзу відносяться:

· збалансоване харчування, згідно з теорією якого хімічна структура та енергетична цінність їжі повинні відповідати набору і активності ферментних систем, що сприяють асиміляції їжі, задовольняють потребу організму в різних речовинах і енергії.

· теорія адекватного харчування. Важливим в теорії є виділення не тільки нутритивних, але й інших компонентів їжі, а також ролі

баластних речовин та ендогенної мікрофлори.

· теорія оптимального харчування. Увага приділяється новим даним про роль мінорних компонентів їжі.

· холістична теорія, яка передбачає, що харчування є одним із основних біологічних актів; походить від ідей гармонії людини та природи; використовує трофологічний підхід О.М. Уголєва; оцінює не тільки їжу, а й усі сторони харчування; не суперечить попереднім теоріям (збалансованого, адекватного, оптимального харчування); визначає відношення до нових видів їжі та харчування (БАД, штучні, генетично модифіковані продукти, мінорні компоненти їжі та ін.); визначає харчування як один із елементів біологічної культури людини; передбачає нові напрямки профілактики і терапії захворювань; враховує нутритивні, регуляторні, сенсорні, знакові властивості їжі; індивідуальні характеристики людини; кліматичні, етнічні, соціальні, виробничі, релігійні, сімейні, естетичні, етичні умови і традиції; умови використання нових, в тому числі генетично модифікованих продуктів; харчування, як частину біологічної культури, що визначає коректну поведінку людини в біосфері та іоносфері.^[61][62]

Види харчування [ред.]

Існують такі види харчування, що базуються на наукових основах теорій збалансованого та адекватного харчування, пройшли глибокі наукові дослідження і мають широке застосування в профілактичній та клінічній медицині:^[63]

· дієтичне або лікувальне,

· профілактичне (превентивне),

· лікувально-профілактичне (ЛПП),

· функціональне,

· штучне (парентеральне, ентеральне або зондове),

· індивідуальне,

· здорове або оптимальне,

· оздоровче.

Окрім них, як в Україні так і багатьох країнах світу існують також альтернативні або нетрадиційні підходи до харчування або здорової, або хворої людини. Велика кількість цих теорій та дієт може бути названа прізвищами їх розробників, а частина з них не має фахового відношення до медицини.^[63] Найбільшу зацікавленість серед української громадськості викликають такі підходи до харчування, теорії та дієти:

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 691 | Нарушение авторских прав