 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським)До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини). Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може Призвести невиробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві — раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або спричинена смерть. Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумов; лений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів. Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені. Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є йото безумовною причиною. Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють трупу так званих виробничо зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів. 15. Санітарна освіта та проблеми гігієнічного виховання населення. Санітарна освіта, система поширення санітарно-гігієнічних та медичних знань і навичок з метою оздоровлення праці й побуту, збереження здоров'я, працездатності та довголіттялюдини. Санітарна освіта - обов'язковий розділ діяльності кожного лікувально-профілактичного закладу, професійний обов'язок кожного медичного працівника лікарні й поліклініки.
Метою санітарно-освітньої роботи є розповсюдження серед населення, в тому числі серед хворих, гігієнічних знань, які повинні охопити всі розділи гігієни (харчування, житла, праці, суспільної, особистої тощо), пояснювати шкідливий вплив алкоголю, куріння, навчати надавати першу допомогу при нещасних випадках (травмах, отруєннях, опіках, обмороженнях) і захворюваннях.
За допомогою санітарної освіти медичні працівники лікувально-профілактичних закладів можуть впливати на:
1) запобігання захворюванням (методом пропаганди здорового способу життя);
2) раннє звертання за медичною допомогою (методом пропаганди заходів первинної профілактики окремих захворювань);
3) строк видужання (в процесі постійного лікарняного спостереження);
4) ефективність лікування і відновлення працездатності (реабілітації);
5) повторну госпіталізацію (методом пропаганди заходів вторинної профілактики).
Таким чином, санітарно-освітня робота в діяльності лікувально-профілактичних закладів - один із основних інструментів профілактики, що безпосередньо впливає на ефективність лікувальної і профілактичної роботи й тим самим - на економічні показники охорони здоров'я.
Крім цього, відомо: практика, що склалась за багато років, недостатньо враховує нові завдання, які стоять перед охороною здоров'я, сучасні форми медичного обслуговування, розвиток спеціалізованої медичної допомоги, подальший розвиток методу диспансеризації, особливості технічного прогресу, засобів інформації, підвищення санітарної і загальної культури населення. Деякі питання гігієнічного навчання і виховання в діяльності лікувально-профілактичних закладів ще не розроблено, Інші вимагають уточнення й оптимізації.
У санітарно-освітній роботі виділяють три основні ланки: санітарна освіта в поліклініках, на дільниці, в стаціонарі. Проводиться ця робота серед окремих контингентів: у поліклініках - серед здорових людей, людей під загрозою хвороби та хворих; на дільниці -серед населення, хворих і їх близьких; в стаціонарі - серед хворих і відвідувачів,
З окремими контингентами населення санітарно-освітня робота проводиться за певними методиками. Із здоровими - цільова інформація; з хворими диференційно: при гострих захворюваннях — обов'язковий мінімум інформації, при хронічних захворюваннях (диспансерних) — курс очно-заочного навчання; з хворими в стаціонарі - гігієнічне навчання госпіталізованих тощо. Тому серцевиною змісту санітарно-освітньої роботи медичного персоналу серед населення повинна бути пропаганда здорового способу життя.
Пропаганда здорового способу життя включає широке коло гігієнічних питань:
гігієна праці;
2) гігієна відпочинку, в тому.числі достатній сон;
3) гігієна побуту, в тому числі гігієна житла;
4) профілактика отруєнь в тому числі засобами побутової хімії, боротьба з виробничим шумом тощо; орми санітарної освіти, як лекції, бесіди,поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (усний метод);публікації у друкованих засобах масової інформації, науково-популярнікниги, брошури, пам'ятки, бюлетені, стенди із запитаннями і відповідями(друкований метод); експозиції, муляжі, фотографії, малюнки, плакати(наочний метод); телебачення, відеофільми, діафільми, університети ташколи здоров'я, курси для населення і хворих, виставки, театралізованівистави (змішаний метод). На вибір методів і засобів санітарної освіти впливає тип ситуації, заякої реалізують той чи той санітарно-освітній захід. Розрізняють такіознаки ситуацій, які мають значення під час вибору засобів санітарноїосвіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність абонеоднорідність контингенту, обізнаність (готовність, рівень) абонеобізнаність слухачів (учасників). Організаційно-методичну, координаційну та оперативну роботу згігієнічного навчання та виховання населення проводять обласні, міськіта районні Центри здоров'я, кабінети та інспектори-методисти санітарноїосвіти в СЕС, територіальні медичні об'єднання, окремілікувально-профілактичні заклади. Базова структура Центру здоров'я передбачає наявність такихвзаємопов'язаних підрозділів: організаційного відділу, методичноговідділу (кабінету), лекційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду наочнихпосібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярноїлітератури, навчальних аудиторій тощо. Центр здоров'я здійснює планування, організаційно-методичне таконсультативне керівництво діяльністю з гігієнічного навчання тавиховання населення на території обслуговування, підготовку та видання(сприяння виданню) науково-популярної літератури, організацію радіо- тателепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарноїосвіти населення, координацію та обмін досвідом роботилікувально-профілактичних закладів із цих питань. Важлива роль у проведенні санітарно-просвітньої роботи належитьТовариству Червоного Хреста — добровільній громадській організації, якапроводить велику роботу у сфері надання допомоги потерпілим відстихійного лиха, у навчанні населення навиків щодо надання першоїмедичної допомоги під час травмувань, отруєнь, гострих станів,організації донорства, проведення масових санітарно-оздоровчих заходів,а також патронажу окремих хворих. Товариство Червоного Хреста України входить до Міжнародної організаціїЧервоного Хреста і Червоного Півмісяця. Цю організацію створено Женевською Конвенцією, прийнятою 1864 р. Набагатьох підприємствах та установах функціонують первинні організаціїТовариства Червоного Хреста, які створюють розгалужену мережу санітарнихпостів, санітарних уповноважених, патронажних медичних сестер, шкіл такерують їхньою діяльністю. До санітарно-освітньої роботи залучають також усіх працівників аптечнихзакладів. У кожному закладі повинен бути складений план цієї роботи,перелік лекторів та відповідальних осіб, тем лекцій, бесід, графікїхнього проведення тощо (за нормативами на кожного медичного працівникаедення тощо (за нормативами на кожного медичного працівникаприпадає для цієї роботи 4 год на місяць).
1. Харчування та здоров’я. 2. Харчува́ння люди́ни є одним з найважливіших чинників, які впливають на її здоров'я. 3. Харчування забезпечує нормальний розвиток дітей, сприяє профілактиці захворювань, продовженню життя і створює умови для адекватної адаптації людини до навколишнього природного середовища. Тому питання здорового харчування є одним з найголовніших у реалізації соціальної політики держави. Успішне розв'язання проблеми харчування залежить від створення умов для виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. 4. Для росту організму необхідні білки — природні речовини з яких будуються клітини. Їжа повинна включати сенціальні, мікро- і макронутрієнти, але і в необхідних баластні та мінорні нехарчові біологічно активні компоненти їжі. Харчування є найважливішою фізіологічною потребою організму і має надзвичайно важливий вплив на життя та здоров'я людини, а саме: · забезпечує ріст та розвиток молодого організму; · формує високий рівень здоров'я, зменшує рівень захворюваності та тяжкості захворювань; · відновлює працездатність; · забезпечує нормальну репродуктивну функцію; · збільшує тривалість життя, у тому числі активного життя; · захищає від впливу несприятливих екологічних умов, шкідливих виробничих та побутових чинників; · є методом лікування та профілактики захворювання. Гуліч (2003):[1]
Згідно з оцінкою експертів ВООЗ, здоров'я громадян на 50% залежить від соціально-економічних умов і способу життя, найважливішою складовою якого є харчування[1]. Достатнє харчування — це не зникнення відчуття голоду, а таке харчування, яке достатнє за складом і будовою харчових речовин. Щодоби людина повинна обов'язково отримувати близько 600 харчових речовин, серед яких 66 — абсолютно незамінних нутрієнтів та не менше 30 різноманітних страв щотижня Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським) Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 840 | Нарушение авторских прав |