АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛАСИ І МЕТОДИ ОБРОБКИ ВОДИ. ПРИНЦИПОВІ СХЕМИ ВОДОПРОВОДІВ

Вода підземних джерел І класу повністю відповідає уявленням про доброякісну питну воду, нормативи її якості повністю співпадають з такими для питної водопровідної води згідно з ГОСТ 2874-82. Тому вона може бути безпосередньо подана населенню без обробки. Схема водопроводу в цьому випадку має наступний вигляд:

де: 1 – підземне джерело водопостачання (міжпластові напірні або ненапірні води);

2 – артезіанська свердловина;

3 – насос І підйому;

4 – знезараження;

5 – резервуар чистої води;

6 – насосна станція ІІ підйому;

7 – водопровідна мережа.

Вода підземних джерел ІІ класу може містити сірководень мінерального походження, значно більше заліза і марганцю. Це погіршує її органолептичні властивості і примушує вживати спеціальні методи обробки (аерацію, знезалізнення шляхом аерації з подальшою фільтрацією). Крім того, підземні води ІІ класу можуть мати підвищену перманганатну окиснюваність та індекс БГПК, що є свідченням епідемічної небезпечності води і вимагає її знезараження перед подачею споживачам. За цих умов схема водопроводу має наступний вигляд:

де: 1 – підземне джерело водопостачання;

2 – артезіанська свердловина;

3 – насос І підйому;

4 – спеціальні методи обробки;

5 – знезараження;

6 – резервуар чистої води;

7 – насосна станція ІІ підйому;

8 – водопровідна мережа.

Принципові схеми водопостачання при використанні поверхневих та підземних вод наведені на рис. 1.1 і рис.1.2.

Рис.1.1. Схема водопостачання при використанні підземних вод:
1 – експлуатаційний водоносний пласт; 2 – водозабірна свердловина; 3 – насосна станція І підняття, 4 – станція поліпшення якості води; 5 – резервуари чистої води; 6 – насосна станція ІІ підняття; 7 – напірні водоводи; 8 – водонапірна башта; 9 – водопровідна мережа; 10 – об’єкт водопостачання.

Вода підземних джерел ІІІ класу може мати підвищену каламутність, збільшену кольоровість, ще більший вміст заліза, марганцю, сірководню. Деякі підземні джерела містять надмірну кількість фтору (до 5 мг/л). Індекс БГПК може досягнути 1000. для зменшення каламутності та кольоровості такої води необхідно проводити прояснення та знезабарвлення шляхом фільтрування з попереднім відстоюванням. Видалення сірководню, заліза і марганцю проводять методом аерації з подальшою фільтрацією. У разі підвищеного вмісту фтору таку воду вимушені дефторувати. А для забезпечення епідемічної безпечності воду обов’язково знезаражують.

Поверхневі водойми з малокаламутною і малокольоровою водою, яка не має запаху, містить незначну кількість легко окислювальних, у тому числі органічних речовин, має дещо підвищений вміст заліза і відносно невисокий рівень бактеріальної контамінації, віднесено до І класу. Така вода може бути перероблена на доброякісну питну шляхом фільтрування без коагуляції або із застосуванням невеликих доз коагулянту і знезараженням.

До ІІ класу належать водні джерела з більш каламутною і забарвленою водою, яка має відчутний природний запах, містить дещо більше легко окислювальних, особливо органічних речовин, мас ще вищий вміст заліза, відносно високий рівень бактеріальної контамінації та містить значні кількості планктону. Для очистки такої води прийнятні традиційні методи обробки: для видалення планктону - мікрофільтрування, для прояснення і знезабарвлення – коагулювання з відстоюванням і подальшим фільтруванням, коагулювання з двоступеневим фільтруванням, контактне прояснення і обов’язкове знезараження. Принципова схема такого водопроводу має вигляд:

де: 1 – поверхневе джерело;

2 – ківш (водозабірна споруда);

3 – береговий водоприймальний колодязь;

4 – насосна станція І підйому;

5 – камера гасіння напору, яка одночасно виконує функції змішувача води з розчином коагулянту;

6 – камера реакції;

7 – відстійник;

8 – швидкий фільтр;

9 – знезараження;

10 – резервуар чистої води;

11 – насосна станція ІІ підйому;

12 – водопровідна мережа.

Рис 1.2. Схема водопостачання при використанні поверхневих вод:
1 – поверхневе джерело водопостачання; 2 – річковий водозабір; 3 – насосна станція І підняття; 4 – водоочисна станція; 5 – резервуари чистої води;6 – насосна станція ІІ підняття; 7 – напірні водоводи; 8 – водонапірна башта; 9 – водопровідна мережа; 10 – об’єкт водопостачання.

До ІІІ класу відносяться поверхневі джерела, якість води яких не може бути доведеною до вимог ГОСТу 2874-82 за допомогою традиційних методів очищення. Вода таких водойм дуже каламутна, інтенсивно забарвлена в жовто-коричневий колір за рахунок гумінових речовин, має сильний природний запах, містить багато легко окислювальних, особливо органічних речовин, має значний вміст заліза, високий рівень бактеріальної контамінації та містить багато планктону (100000 кл/см³). Крім традиційних методів обробки для очистки такої води необхідні додаткові ступені прояснення, застосування окислювальних та сорбційних методів, більш ефективне знезараження.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 652 | Нарушение авторских прав