 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Які методи діагностики використовуються для постановки діагнозу “пупкова грижа”?огляд, пальпація аускультація, пункція перкусія, рентгенографія діагностична анестезія Л-3, с. 276
94. Прогноз при вправимих пупкових грижах буде: несприятливий сумнівний сприятливий обережний Л-1, с. 227
95. Визначіть техніку герніотомії вправимої пупкової грижі за першим способом Оливкова: відпрепарований грижовий мішок перекручують, на його верхівку накладають шовкову лігатуру, кінці якої проводять через краї грижового кільця грижовий відпрепарований мішок прошивають кетгутом і вводять у грижове кільце відпрепарований грижовий мішок вправляють через грижове кільце в черевну порожнину, а на краї грижового кільця накладають вузлові шви відпрепарований грижовий мішок прошивають кількома довгими нитками Л-1, с. 232 96. Герніотомія з використанням алопластики – це: накладання спеціальних швів накладання лавсанової чи капронової сітки накладання спеціальної пов’язки накладання іммобілізуючих пов’язок Л-1, с. 215
97.При інтравагінальній грижі у самців: грижовий вміст проникає у порожнину загальної піхвової оболонки грижовий вміст проникає тільки у піхвовий канал грижовий вміст проникає через діафрагму грижовий вміст проникає в ділянку промежини
Л-1, с. 233 98. При огляді тварин з інтравагінальними грижами відмічають: пухлину в ділянці мошонки припухлість у ділянці пупка припухлість в ділянці підгрудка припухлість на шиї Л-1, с. 233 99. Тварину з інтравагінальною грижою перед операцією фіксують: у боковому положенні у спинному положенні з дещо піднятою тазовою частиною у спинному положенні з дещо припіднятою головою у стоячому положенні Л-1, с. 233
100. Оперативний доступ при герніотомії інтравагінальної грижі здійснюють: у ділянці мошонки у ділянці пупка у ділянці зовнішнього пахвового кільця у ділянці маклака Л-1, с. 233
101. Профілактикою гриж є: забезпечення повноцінного раціону запобігання протягам, сирості запобігання травмуванню забезпечення моціоном Л-1, с. 228
102. При атрезії заднього проходу у новонароджених застосовують: оперативне втручання консервативне лікування фізичні методи лікування застосування компресів Л-1, с. 229 103. Повне випадання прямої кишки має: випинання слизової оболонки у вигляді складок з отвором посередині випинання циліндричної форми, що вкрите слизовою оболонкою, яка переходить у шкіру без різких меж випинання, яке утворюється при потугах випинання слизової оболонки, що зникає Л-1, с. 279
104. Визначіть техніку ампутації випавшої прямої кишки за Оливковим: випавшу ділянку прямої кишки пронизують лігатурою, а перерізавши лігатуру посередині, зав’язують ампутовані тканини прямої кишки випавшу ділянку прямої кишки проколюють в’язальними шпицями або довгими голками, за 1см від шпиць ампутують і накладають на тканини вузлові шви випавшучастину прямої кишки ампутують поступово після накладання вузлових швів для ампутації прямої кишки використовують спеціальний прилад Л-1, с. 232
105. При орхітах виникає запалення: сім’яника придатка сім’яника загальної піхвової оболонки сім’яного канатика Л-3, с. 287
106. Постит – це: запалення зовнішньої оболонки вільної частини статевого члена; запалення внутрішнього листка крайньої плоті запалення зовнішньої і внутрішньої оболонки запалення очеревини Л-1, с. 235 107. Парафімоз – це: неможливість втягнення статевого члена в препуцій природжене чи набуте звуження препуціального отвору запалення передміхурової залози запалення сім’яникового мішка Л-1, с. 237
108. Визначіть ділянку ушкодження кінцівки за такими клінічними ознаками: тварина робить хворою кінцівкою маятникоподібні рухи, тобто переставляє кінцівку вперед і назад, ніби підшукуючи найбільш безболісну точку опори: ушкодження плечового суглоба запалення сухожилків і сухожилкових піхв флегмона вінчика, пододерматит перелом трубчастих кісток (плечової, кісток передпліччя) Л-1, с. 244 109. Щоб визначити місце ураження м’язів, тварину змушують: рухатися згори рухатися по колу так, щоб ці м’язи були розміщенні внутрішньо відносно кола рухатися під гору рухатися по колу так, щоб ці м’язи були розміщенні назовні відносно центра кола Л-1, с. 245
110. Дослідження тканин та анатомічних ділянок при хворобах кінцівок у тварин розпочинають з: холки крупа колінного чи ліктьового суглобів копита (копитця) Л-1, с. 232
111. Причинами ревматичного міозиту є: перенапруження м’язової тканини за тривалих перегонів, стрибків, ударів тощо загальне інфекційно-алергічне захворювання організму проникнення в тканини гноєтворних мікробів проникнення анаеробних мікробів Л-1, с. 247 112. Перша стадія розвитку ревматичного міозиту характеризується: підвищеною проникністю кровоносних судин – супроводжується серозним просочуванням та інфільтрацією ростом клітин сполучної тканини з утворенням ущільнених вузликів рубцюванням і контрактурою розплавлення тканин Л-1, с. 247 113. Прогноз за тяжкої форми захворювання ревматичного міозиту: сприятливий обережний несприятливий сумнівний Л-1, с. 248 114. Визначити лікувальні заходи на початковій стадії ревматичного міозиту: загальна антисептична, новокаїнова, електротерапія, місцево тепло; у разі виникнення абсцесів їх розрізають і дренують з антисептичними засобами тощо жарознижуючі, аналгезуючі і протизапальні засоби; внутрішньовенно 10%-ий розчин натрію саліцилату – 1–2 рази на день упродовж 2–3 діб у дозі: великим тваринам 100–200 мл, дрібним – 20–50 мл на початку захворювання протизапальні, а пізніше – засоби, що сприяють розсмоктуванню ексудату, новокаїнова терапія, тепло, масаж оперативні методи лікування Л-1, с. 248
115. Профілактичні заходи ревматичного міозиту: не допускати перевтоми тварин, механічних ушкоджень своєчасно виявляти й лікувати механічні ушкодження, дотримуватись правил асептики і антисептики оберігати тварин від застуди, переохолодження, протягів, стежити за збалансованістю раціону тощо утримувати тварин на глибокій підстилці Л-1, с. 249
116. Розтяг сухожилка – це: розриви окремих фібрил і дрібних кровоносних судин розрив окремих сухожилкових волокон і судин при збереженні анатомічної безперервності повний розрив сухожилка розрив фасцій, м’язів та лімфатичних судин Л-1, с. 254
117. Суть визначення тендовагініту: запалення сухожилкових піхв запалення сухожилка запалення слизової оболонки запалення слизової сумки Л-1, с. 257 118. Вкажіть, який бурсит має такі клінічні ознаки: малоболюча, обмежена, рухома припухлість, при пальпації бурси виявляють флуктуацію і крепітацію: гострий асептичний серозно-фібринозний фібринозний осифікувальний Л-1, с. 263 119. Прекарпальний бурсит часто діагностують у великої рогатої худоби: ділянка п’яткового горба ділянка ліктьового горба ділянка п’ястя ділянка колінного суглоба Л-3, с. 322 120. Розтяг суглоба – це: закрите ушкодження суглобових тканин без порушення цілісності шкіри закрите ушкодження суглобових тканин з частковим розривом зв’язок і суглобової капсули закрите ушкодження суглоба, що супроводжується стійким зміщенням суглобових кінців кісток, ушкодженням зв’язок і суглобової капсули запалення м’язів, яке виникає при проникненні гноєтворних мікробів Л-3, с. 225
121. Артрит – це: хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів хронічне запалення суглоба, яке характеризується розвитком сполучнотканинних і кісткових розрощень запалення суглобів запалення кісткової тканини Л-3, с. 231
122. Асептичний ексудативний артрит виникає: після механічних ушкоджень, перевтоми, при гострому ревматизмі, бруцельозі тощо внаслідок інфікування суглоба у продуктивних тварин внаслідок порушення обміну речовин, відсутності моціону, неправильної годівлі і утримання внаслідок проникнення грибків Л-3, с. 332
123. Розвиток серозно-фібринозного синовіту характеризується: набряком синовіального шару суглобової капсули, інфільтрацією лейкоцитів і виходом із судин фібриногену зменшенням кількості синовії, підвищенням її в’язкості, що призводить до заповнення порожнини суглоба значною кількістю фібрину накопиченням в порожнині суглоба гнійного ексудату накопиченням в порожнині суглоба кров’яного ексудату Л-1, с. 275 124. При емпіємі суглоба відбувається: накопичення гнійного ексудату в порожнині суглоба розрощення суглобового хряща, за якого виникає нерухомість суглоба або контрактура накопичення крові накопичення лімфи Л-3, с. 334
125. В яких тканинах проходять морфологічні зміни при параартикулярній флегмоні? суглобового хряща та епіфізах кісток навколишніх тканинах суглоба синовіальному шарі суглоба у м’язовій тканині Л-1, с. 277
126. Визначіть стадію артрозу, за якої в суглобі виникає глибоке розволокнення і деструкція хряща (без оголення кістки) в ділянках, що зазнають навантаження, поверхневе загострення країв суглобових поверхонь: І стадія ІІ стадія ІІІ стадія ІV стадія Л-1, с. 289–290
127. Дати визначення періоститу: запалення кісткового мозку запалення окістя (надкісниці) запалення кісткової речовини запалення слизової сумки Л-1, с. 308
128. Гострий асептичний періостит характеризується: різким болісним припуханням, підвищенням температури, до 4–7 доби запальні явища поступово зникають випотіванням серозно-фібринозного ексудату, поступово тканина ущільнюється, розростається сполучна тканина підвищенням температури тіла, прискоренням пульсу і дихання, зрушенням лейкоцитарної формули вліво, місцеві запальні ознаки дуже виражені виникають зміни при повторних ушкодженнях Л-1, с. 309
129. Ушкоджений зап’ястковий суглоб перед накладанням шинної пов’язки спочатку покривають: марлевою серветкою та рівним шаром компресійної вати рівним шаром компресійної вати та марлевою серветкою щільною циркулярною бинтовою пов’язкою тонким шаром антисептичної емульсії Л-1, с. 322
130. Переломи в ділянці тіла кістки називають: епіфізарні діафізарні метафізарні епіфізіалізні Л-3, с. 346
131. Ознака поперечного перелому: лінія перелому перпендикулярна до довгої осі кістки у місцях злому кістка гвинтоподібна площина перелому проходить під гострим кутом до довгої осі кістки наявність уламків Л-1, с. 312; Л-3, с. 347
132. Під час клінічного дослідження переломів встановлюють достовірні симптоми: біль, припухлість деформація, порушення функції патологічна рухливість кінцівки, крепітація уламків парези, паралічі Л-3, с. 225
133. Лікування закритих переломів досягається: в разі потреби – репозицією та іммобілізацією уламків накладанням бинтової пов’язки накладанням лігатурної пов’язки накладанням спеціальної пов’язки Л-1, с. 314 134. Для інтрамедулярного (внутрішньокісткового) остеосинтезу застосовують: спиці (штифти) при переломах трубчастих кісток дротяні шви у вигляді петлі гвинти, шурупи, пластини гіпсовий матеріал Л-3, с. 316
135. При гіпсуванні ушкодженої ділянки кінцівки нагіпсований бинт спочатку накладають спіральними рівномірними турами: з місця ушкодження вниз і назад з верху ушкодження і донизу знизу догори ушкодження і назад з місця ушкодження вверх і вниз Л-1, с. 323
136. Копито у коня сформоване: третім і четвертим пальцями другим пальцем третім пальцем другим і третім пальцями Л-3, с. 358
137. До складу копита, крім шкіри, відносять: копитову і човникову кістки, частину вінцевої кістки, копитовий суглоб, кінцеві сухожилки пальцевих м’язів роговий башмак, основу шкіри копита нижню ділянку кінцівки (від п’ястя до плесни) роговий башмак, копитова, п’ясна і плеснові кістки Л-3, с. 358
138. Копитова облямівка (обвідка) – це: валик, що формує роговий башмак вузька безволоса смужка шкіри, що утворює глазур підошовна поверхня копита, де розміщена копитова стрілка бокова ділянка копита Л-4, с. 229 139. Міцність рогу залежить від: наявності в ньому солей кальцію наявності в ньому сполук міді наявності в ньому сірки та зв’язаної води наявності в ньому води Л-4, с. 231
140. Для нормального функціонування копитцевого рогу необхідно оптимальний відсоток насиченоі вологи: -до 15% 15−25% -більше 25% -до 5% Л-1, с. 339 141. Протиударна стійкість копитового рогу підвищується при: надмірній вологості низькій вологості нормальній вологості вмісті солей кальцію Л-1, с. 339
142. Флегмона вінчика – це: обмежене гнійне запалення його підшкірної основи інкапсульоване гнійне запалення його підшкірної основи розлите гнійне запалення його підшкірної основи утворення кров’яного згустка в його основі Л-1, с. 341
143. Пододерматитом називають: запалення вінчика запалення обвідки копита запалення основи шкіри запалення білої лінії Л-1, с. 343
144. Причинами розвитку асептичного дифузного (ревматичного) пододерматиту є: намулення, надмірне обрізування копит тощо поїдання зіпсованого корму, надмірної кількості легкоперетравних, вуглеводних, концентрованих кормів, вторинно – у хворих маститом чи ендометритом проникні рани та їх інфікування, занесення мікрофлори з рухом крові несвоєчасне розчищення та обрізування копитового рогу Л-1, с. 344 145. Розвиток ревматичного запалення копит зумовлене: дією гістаміну порушенням обміну речовин надмірною вологістю в приміщенні нестачею мінеральної годівлі Л-1, с. 344 146. Причиною виникнення гнійного пододерматиту є: порушення умов утримання і годівлі інфікування ран, тріщин тощо, ускладнення асептичного пододерматиту надмірна зволоженість у приміщенні несвоєчасне розчищення та обрізування копитового рогу Л-1, с. 385
147. Мікрофлора за гнійного пододерматиту потрапляє: при утриманні тварин на жорсткій підлозі при надмірній зволоженості в приміщенні безпосередньо після ушкодження, як ускладнення асептичного пододерматиту порушенні антисанітарних правил Л-1, с. 385
148. Запальний процес при глибокому гнійному пододерматиті розвивається, в першу чергу: у судинному шарі основи шкіри у сосочковому шарі основи шкіри у судинному та сосочковому шарі основи шкіри у копитовому суглобі Л-1, с. 346
149. Діагноз при поверхневому і глибокому гнійному пододерматиті встановлюють: за результатами рентгенографії на підставі характерних клінічних ознак оглядом, пальпацією, пункцією аускультацією, пасивними рухами Л-1, с. 346
150. Ексудат, що виділяється при глибокому гнійному пододерматиті, буде: рідкої консистенції, темного кольору густої консистенції, білого кольору сморідного запаху, бурого відтінку кров’яний Л-1, с. 346 151. Прогноз за поверхневого пододерматиту: сумнівний сприятливий обережний несприятливий Л-1, с. 346
152. З метою видалення ексудату з вогнища запалення при гнійному пододерматиті застосовують: антисептичні порошки лікувальні ванни (креоліну, дьогтю, іхтіолу тощо) гіпертонічні розчини ізотонічні розчини Л-1, с. 346
153. Некротичний пододерматит виникає при потраплянні збудника інфекції: Bac. Nekrophorum гр. Clostridium Bact. Proteus vulgaris Bact. Coli commune Л-1, с. 346
154. Виразковий пододерматит (виразка Рустергольца) уражає ділянку: м’якуша підошовний ріг; на межі підошви з м’якушем ділянку білої лінії Л-6, с. 175
155. Гнильний розпад рогової капсули копитець (копитна гниль) у овець розвивається при потраплянні: стрептококів, стафілококів тощо зб. Fusiformisnodosis зб. групи анаеробів грибків Л-1, с. 351
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 624 | Нарушение авторских прав |