Синдром системної запальної реакції та позитивна гемокультура
4. позитивна гемокультура
5. позитивна реакція на С- реактивний білок
19. Переносник віруса кліщового енцефаліту:
1. Москіти.
Блохи.
Іксодові кліщі.
4. Воші.
Червонотільцеві кліщі.
20. Найбільш достовірна клінічна ознака в розгарі висипного тифу:
1. Головний біль;
2. Гепатолієнальний синдром;
3. Висока температура тіла;
4. Менінгеальні симптоми;
5. Розеольозно-петехіальна висипка.
ВАРІАНТ 2
1. Копрограма відноситься до методів діагностики:
1. серологічний;
2. мікроскопічний;
3. бактеріологічний;
4. імунологічний;
5. вірусологічний.
2. Збудник черевного тифу являє собою:
1. грампозитивну паличку;
2. грамнегативну паличку;
3. ДНК-вірус;
4. грамнегативну рухому паличку;
5. грампозитивну нерухому паличку з потовщеннями на кінцях.
3. Основне місце локалізації збудника холери в організмі хворого:
1. кров;
2. кістковий мозок;
3. тонка кишка;
4. товста кишка;
5. паренхіматозні органи
4. Кількість ораліту, необхідного для компенсаторної терапії хворих ентероколітичною формою сальмонельозу:
1. В кількості рівній випорожненням;
2. В кількості 1,5 об’єму виділеного хворим за одиницю часу;
3. 500 мл.
4. В кількості рівній 10% від маси тіла;
5. 1000 мл.
5. Розмноження шигел у хворих шигельзом проходить:
1. у крові;
2. у паренхіматозних органах;
3. у лімфатичних утвореннях тонкої кишки;
4. у слизовій оболонці товстої кишки;
5. у мезентеріальних лімфатичних вузлах
6. Найбільш ефективні етіотропні середники при лікуванні псевдотуберкульозу:
1. левоміцетин;
2. сульфаніламіди;
3. бензілпеніцилін;
4. оксацилін;
5. нітрофуранові препарати.
7. Обов’язковій госпіталізації підлягають:
1. всі хворі грипом;
2. тільки хворі ускладненими формами грипу;
3. тільки хворі важкими формами грипу;
4. тільки діти і хворі похилого віку;
5. всі хворі, яких слід віднести до груп з несприятливим перебігомзахворювання, а також по епідемічних показниках.
8. Які клінічні особливості не є характерними для атипової пневмонії що викликається Legionella pneumophyllia:
1. Відсутність кашлю
2. Поява з 4 – 5 дня хвороби спочатку сухого кашлю, потім з виділенням харкотиння слизисто-гнійного характеру, часто з домішками крові.
3. Розвиток у 50% хворих ексудативного плевриту
4. Підвищення на 2 -3 день хвороби температури до 39 -40 град. С
5. Лейкоцитоз у клінічному аналізі крові, гіпонатріємія, підвищення активності амінотрансфераз
9. Діагностика герпетичної інфекції основана на:
1. бактеріологічних методах;
2. серологічних;
3. вірусологічних;
4. імунофлюоресцентних;
5. імунопреципітації.
10. Ізоляція хворого на неускладнену форму кору триває до:
1. 10 дня від початку висипань;
2. 4 дня від початку висипань;
3. 5 дня з моменту останніх висипань;
4. 10 дня з моменту останніх висипань;
5. 15 дня з початку хвороби.
11. Corynebacteria diptheriae морфологічно являє собою:
1. грамнегативна паличка, нерухома;
2. грампозитивна паличка, рухома;
3. грамнегативна паличка, рухому;
4. грампозитивна паличка, нерухома;
5. спори із булавовидним здуттям на кінцях.
12. Середньодобова доза бензилпеніциліну при лікуванні генералізованих форм менінгококової інфекції:
1. не більше 2млн. ОД в добу;
2. 25-50 тис.ОД на 1кг маси тіла;
3. 200-300 тис. ОД. на 1кг. маси тіла;
4. від 4 до 6 млн. ОД в добу;
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 425 | Нарушение авторских прав
|