АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Профілактика десинхронозів - заходи, направлені на зниження їх про-

Явів

Не всім людям властиві однакові добові періоди працездатності. Одня, так

звані „жайворонки", енергійно працюють в першій половині дня; інші, „сови", -

увечері. Рано вранці працювали Л.М.Толстой, А.П.Чехов, Е.Хемінгуей. „Сови" ж,

навпаки, засинають пізно, вранці насилу прокидаються, їм властива найбільша

працездатність в другій половині дня, а деяким - пізно увечері або, навіть, вночі.

Вночі працювали О.Бальзак, Д.І.Менделєєв, В.Моцарт.

Індивідуальний ритм працездатності корисно знати кожній людині, встано-

вивши періоди максимального підйому працездатності, можна відводити їх для

виконання найскладніших і відповідальних завдань, а періоди спадів використо-

вувати для менш важливої роботи, роблячи в цей час більш часті перерви.

При організації професійної праці і відпочинку слід враховувати індивідуа-

льні властивості біологічних ритмів кожної людини. Організація трудового режи-

му на виробництвах в другу і третю робочої зміни, особливо в професіях, які ви-

магають підвищеної уважності і характеризуються монотонністю, слід погоджу-

вати з індивідуальними особливостями біологічних ритмів так, що інтенсивні на-

вантаження припадали на природні підйоми працездатності.

При всіх видах позмінної діяльності кожній людині важливо виробити в се-

бе індивідуальний, самий відповідний ритм внутрішньо змінної праці, збільшую-

чи темп роботи в періоди високої працездатності і влаштовуючи мікропаузи при

відчутті втомленості.

Для профілактики десинхронозів і підвищення працездатності необхідно ор-

ганізовувати денний сон. Рекомендується організувати свій денний відпочинок

так, щоб він за своїми умовами наближався до нічного сну. Тиша, відсутність сто-

ронніх подразників, затемнення дозволяють людини в цих умовах швидше відно-

вити сили і пристосуватися до тимчасової зміни життєвого ритму.

4. Гігієнічні принципи загартовування. Гігієнічна характеристика лазень та їх роль у збереженні здоров’я і профілактиці захворювань.

Загартовування організму — це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму, що в остаточному підсумку приводить до зниження «простудних» захворювань. Причому загартовування дітей дає подвійний позитивний результат — зниження їх захворюваності і підвищення корисної зайнятості батьків на виробництві, що має не тільки соціальне, але й істотне економічне значення. Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи загартовування є невичерпними джерелами збільшення здоров'я дітей різного віку.

З давніх часів використовувалися і зараз залишаються основні і найдійовіші засоби загартовування природні сили природи: сонце, повітря і вода.

Загартовування найчастіше розглядається як процес пристосування організму до мінливих умов погоди і клімату. Але говорячи про загартовування як засобі фізичного виховання, мається на увазі не тільки пристосування організму, що відбуває під впливом несприятливих умов. Загартовування треба розглядати як свідоме застосування у визначеній системі заходів, що підвищують опірність організму, що виховують здатність швидко і без шкоди для здоров'я застосовуватися до різних умов зовнішнього середовища. Загартовування варто починати із самого раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його застосування в залежності від віку. Оздоровче значення повітряних, сонячних ванн, водяних процедур безсумнівне.

Існує два правила загартування. Їх два – щоденність і поступовість.

Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіоло­гічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

Загартуван­ня підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє фор­муванню позитивних психофізіологічних реакцій.

Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, на­приклад, повітря і води), індивідуальний режим (характер, інтен­сивність і режим загартування повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан здоров'я тощо.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 500 | Нарушение авторских прав