АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікації найбільш поширених біологічних ритмів

Періодичні процеси спостерігаються на всіх рівнях організації живих сис-

тем і охоплюють широкий діапазон частот.

Найбільш повний частотний класифікатор біоритмів запропонували

Н І. Мойсеева і В.М.Сисуєв (1981), які виділяють 5 класів біоритмів:

1-й клас - високих частот - від долей секунд до ЗО хвилин (осцілляції на

молекулярному рівні, ритми електроенцефалограми, скорочення серця, дихання,

перистальтики кишечника);

2-й клас - середніх частот - від ЗО хв. до 28 годин, включаючи ультрадіанні

(до 20 годин) циркадні (біля добові) - 20-28 годин (сон - бадьорість, екскреція

продуктів обміну тощо);

3-й клас - мезоритми, інфрадіанні (білятижневі) - 28 годин - 6 днів; цирка-

септальні (тижневі) - 7 днів;

4-й клас - макроритми (циркануальні) - від 20 днів - до 1 року (білярічні);

5-й клас - мегаритми, з періодами в десятки років (наприклад, цвітіння де-

яких видів кактусів).

Біоритми класифікуються також за рівнями організації біосистеми: клітинні,

органні, організменні, популяційні.

Частотні спектри різних рівнів у значній мірі перекриваються, але існує за-

гальна тенденція збільшення довжини періодів в міру ускладнення біологічних

систем.

З точки зору взаємодії організму і навколишнього середовища виділяються

два типи коливальних процесів: адаптивні ритми або біоритми, тобто коливання з

періодами, близькими з основними геофізичними циклами, роль яких заключаєть-

ся в адаптації організму до періодичних змін зовнішнього середовища і фізіологі-

чні або робочі ритми, тобто коливання, які відображають діяльність фізіологічних

систем організму. Наприклад, овуляція і mensis у жінок, „тічка" у тварин тощо.

Біологічні ритми являють собою самопідтримуючі автономні процеси періодичного чергування станів організму і коливань інтенсивності фізіологічних реакцій індивідуума.

Людина має складну ієрархію та сувору часову упорядкованість в установленні біоритмологічної структури особистості внаслідок дії внутрішніх та зовнішніх синхронізаторів. Більше того, цілісний організм може існувати лише при певних фазових співвідношеннях різних коливальних процесів у клітинах, тканинах, органах і функціональних системах, з одного боку, та їх чіткій синхронізації з умовами довкілля — з іншого.

Таким чином, стан здоров'я — це стан оптимальної гармонійності між часовою структурою внутрішнього середовища організму та впливом факторів навколишнього середовища, а біоритми, за своєю суттю, відображають зміни різноманітних показників фізіологічних процесів хвилеподібної форми.

Різноманітні ритмічні коливання певних станів живих системах реєструються з частотою від 1 разу в мілісекунду до 1 разу в декілька років. Найбільше значення для людини мають ультрадіанні (довжина періоду від 0,5 до 20 годин), інфрадіанні (від 28 до 60 годин), циркасептідальні (від 60 до 148 годин) та, передусім, циркадіанні (від 20 до 28 годин) біоритми.

Рис 1. Графічне зображення типового біологічного ритма

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 635 | Нарушение авторских прав