АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Здоров'я — найбільший дарунок природи

Святе завдання медицини — збереження даного при­родою здоров'я, а також відновлення втраченого здоров'я людини. Провідником усього раціонального з позиції здоров'я у кожної людини повинен бути, звичайно, медич­ний працівник. Це повинен бути знаючий спеціаліст, який сам зберігає, демонструє і пропагує науково обґрунтовані норми життя. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя — холоду і спеки, ран і от­рут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров'я. З рока­ми здоров'я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина — поєднання двох протилежностей — здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому проміжному третьому стані — між здоров'ям та захворюванням. Кожний ор­ганізм бореться із захворюванням, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров'я.

З давніх часів люди не могли залишатися байдужими до захворювань і намагались якось від них рятуватись. Так виникла практична, а пізніше — і наукова медицина. Усі медичні доктрини складалися з двох частин — вчення про здоров'я і вчення про захворювання. Однак чим біль­ше медицина пізнавала природу захворювань і чим доско­налішими ставали засоби лікування, тим надійнішими здавалися шляхи досягнення здоров'я через лікування. Медицина ставала все більше лікувальною, спеціалізова­ною, госпітальною за орієнтацією.

XIX

Але практика показала, що, незважаючи на досягнення лікуваль­ної медицини, рівень захворюваності та пов'язані з ним економічні витрати залишаються високими. Таким чином, чисто медичні заходи не дали ефекту в досягненні загального здоров'я, оскільки медицина, маючи на меті зберегти здоров'я, фактично вирішує інше — лікуван­ня хворих.

~ Санологія. Валеологія

Санологія — наука про механізми процесів відновлення порушених функцій — видужання від хвороб, травм та інших патоло­гічних станів. Поняття санології невіддільне від поняття валеології.

Валеологія — наука про здоров'я, покликана вивчати механізми підтримки і зберігання стану здоров'я, засоби подовження трива­лості життя, зберігання працездатності.

Здоров'я не можна розглядати лише як нормальну структуру і функцію організму при відсутності проявів захворювання. Це ка­тегорія не лише біологічна, але й соціальна. За визначенням ВООЗ, "здоров'я — це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психологічного і соціального добробуту".

Важливим показником здоров'я є здатність людини найбільш ефективно використати свої біологічні можливості для реалізації со­ціальних функцій. Це значить, що при потребі підвищених вимог до людини в умовах її професійної діяльності (пілоти, космонавти, мо­ряки, металурги та ін.) організм повинен швидко й адекватно перебу­дуватися, а також швидко відновити звичайний, нормальний рівень функціонування. Наприклад, хірург і операційна сестра мають бути готовими до багатогодинної напруженої роботи в умовах статичної пози, вдихати повітря, насичене парами лікарських речовин, і при цьому зберігати здатність до тонких координованих складних мані­пуляцій, постійного відчуття правил асептики, а також поновлюва­ти свою працездатність до наступного робочого циклу. Таким чином, здоров'я визначається запасом життєвих сил і резервами функцій ор­ганізму, здатними компенсувати вплив шкідливих чинників і навіть протидіяти цим чинникам.

Суспільне здоров'я — це здоров'я індивідів, які складають дане суспільство. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політич­ною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики. Суспільне здоров'я характеризується певними показниками, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров'я можуть ха­рактеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони. їх можна розділити на декілька груп.

_______________ основи санології. здоров'я, чинники ризику _______________ 337

Демографічні показники — народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя та ін.

Показник народжуваності — це кількість народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

Число народжених за рік х 1000 Середньорічна кількість населення '

Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випад­ків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

Число померлих за рік х 1000 Середньорічна кількість населення '

Дитяча смертність — показник частоти смерті дітей на першо­му році життя:

Число дітей, які померли на першому році життя за даний рік х 1000

2/3 дітей, які народилися живими в даному році + 1/3 дітей,

які народились живими в попередньому році

Народжуваність вважають високою при показниках понад 25 %, низькою, якщо показник нижче 15 %.

Смертність вважають високою при показниках понад 15 %, низь­кою — до 9 %.

Показник дитячої смертності понад 50 % вважають високим, менше ЗО % — низьким.

До показників суспільного здоров'я належать також медико-санітарні показники: захворюваність, поширення захворювань, не­працездатність через хвороби, нещасні випадки та ін.

Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність захво­рювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення.

Хворобливість (поширеність захворювань) — сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше виявлених у даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно Звернулися в даному році. Обидва показники розраховують на 1000 населення.

Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища в даний рік. При вивченні цього по­казника за ряд років можна створити найбільш правильне уявлен­ня про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюванос­ті, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних за­ходів, спрямованих на її зниження.

Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів се­редовища, і його зростання не означає негативних зрушень у стані

здоров'я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя у зв'язку з досягненнями медицини і накопичення внаслідок цього контингентів, які перебу­вають на диспансерному обліку.

До чинників, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата і відновлення.

Відтворення здоров'я, або охорона і реалізація генофонду, на­родження здорового потомства визначається багатьма біологічни­ми, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров'я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умо­ви перебігу вагітності і пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. Величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх бать­ків. Доброзичлива порада медичних працівників може змінити рі­шення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцін­них батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, ВІЛ-інфікованих та ін.

Формування здоров'я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища. У генотипі індивіда закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявились у ви­гляді певних якостей організму і особистості, придатних для біоло­гічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визнача­ються власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медичний працівник може вплинути на спосіб життя індивіда.

Процес витрати здоров'я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У вироб­ничій діяльності велика увага повинна приділятися оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями і концентраціями різних фізичних і хімічних чинників (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу та ін.).

Процес відновлення здоров'я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновлювальне ліку­вання), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.

Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціаль­ному) відповідають три аспекти здоров'я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в охороні здоров'я пов'язане передусім з діагностикою рівня соматичного здоров'я людини. Головні умови існування всього живого па Землі —

_______________ основи санолопї. здоров'я, чинники ризику _______________ 339

це можливість поглинати енергію із зовнішнього середовища, аку­мулювати її і використовувати для процесів життєдіяльності. Чим доступнішими для використання є резерви біоенергетики, тим більш життєздатнішим є організм, оскільки життя підтримується тратою енергії на всіх рівнях. Здатність мобілізувати енергетичні ресур­си органів і систем є основною умовою термінового пристосування організму до дії екстремальних чинників.

Енерговідтворення у людини відбувається головним чином аероб­ним шляхом, за участю кисню. Отже, максимальне використання кисню може служити інтегральним показником сили процесів енер-гоутворення, тобто рівня соматичного здоров'я людини. Особи з висо­ким потенціалом аеробного енергоутворення мають високу стійкість до широкого спектра впливу — від гіпоксії і втрати крові до зрушень у кислотно-основному стані внутріпінього середовища. У них високі коронарний, респіраторний, ендокринний та інші резерви.

" Чинники ризику

У формуванні здоров'я і спричиненні недуг важливу роль відіграють численні зовнішні і внутрішні чинники, вплив яких не­однозначний і різноманітний. Одні з них тренують, а заодно й по­силюють опірність організму проти захворювань, інші можуть ли­шатись індиферентними або спричиняти хворобливий стан людини. Шкідливі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища здатні спричинити хвороби і називаються чинниками ризику. Тобто, це такі потенційно патогенні чинники, при контакті з якими у люди­ни може виникнути певне захворювання. Наприклад, малорухли­вий спосіб життя, надмірна маса тіла, нераціональне харчування, систематичні психоемоційні перевантаження є чинниками ризику ішемічної хвороби серця. Наявність цукрового діабету в батька або матері, надмірне споживання солодощів є чинниками ризику цукро­вого діабету.

Умовно розрізняють дві групи чинників ризику: зовнішні і внут­рішні. Зовнішні чинники — це забруднення довкілля шкідливими для організму хімічними речовинами (екологічні чинники), неспри­ятливі погодні умови, сонячна радіація, нераціональне і незбалансо-ване харчування, забруднення харчових продуктів і води шкідливи­ми хімічними домішками і радіоактивними нуклідами. Внутрішні чинники — генетична спадковість, малорухливий спосіб життя (гі­подинамія), шкідливі звички (тютюнопаління, алкоголь, наркома­нія, перенесені травми, операції (табл. 8).

340 _________________________™

Таблиця 8. Класифікація чинників ризику виникнення захворювань

Здебільшого виникнення захворювання спричиняється дією на організм не одного, а одночасно кількох чинників ризику. Напри­клад, підвищений артеріальний тиск у поєднанні з гіперхолестери-немією (підвищення концентрації у крові холестерину) і малорухли­вим способом життя істотно збільшують ризик виникнення інфаркту міокарда.

Вивчення чинників ризику необхідне не лише для оцінювання їхнього впливу, але й для вироблення профілактичних заходів, спря­мованих на запобігання їхньому негативному впливу на організм.

Вивчення основ санології особливо актуальне і конче потрібне в умовах сучасного науково-технічного прогресу. Технічна револю­ція сучасності, безперечно, стала визначальною рушійною силою в прискоренні розвитку цивілізації, відкрила сприятливі можливості для задоволення матеріальних потреб людини. Але, незважаючи на очевидну позитивну роль, технічний прогрес призвів до негативних наслідків, зумовлених руйнівним його впливом на довкілля. Побіч-

ОСНОВИ САНОЛОГІЇ. ЗДОРОВ'Я, ЧИННИКИ РИЗИКУ 341

ні негативні результати виробничої діяльності сучасної людини про­явились насамперед небезпечними для здоров'я екологічними зру­шеннями, забрудненням промисловими викидами атмосфери і вод­них ресурсів планети, отруєнням і руйнуванням ґрунтів — основи біологічного існування і харчового достатку людини.

Несприятливі зміни умов життя і середовища сучасної людини значно збільшують кількість чинників ризику у виникненні захво­рювань і зниженні якості життя. Тому кожна свідома людина — і здорова, і хвора, а особливо фахівці медичного профілю повинні бути обізнані із ситуацією поширення чинників ризику у виникненні хво­роб для того, щоб зрозуміти необхідність вироблення і здійснення за­ходів щодо відновлення здоров'я людини і зменшення можливостей розвитку в неї захворювань.

Розроблення стратегії і тактики забезпечення здоров'ям усього народу — справа дуже велика, важка і відповідальна. Вона залежить не тільки від медицини й охорони здоров'я, але, насамперед, від ставлення до цієї проблеми держави через залучення інших галузей науки і виробництва. Засобами досягнення комплексної первинної профілактики забезпечення здоров'я населення є: свідомість (вихо­вання з дитинства розумного ставлення до свого здоров'я, до навко­лишнього середовища, правильний режим праці і відпочинку); рух (помірна фізична праця, фізкультура, загартовування); раціональне харчування.

За визначенням ВООЗ, необхідними умовами збереження жит­тя є:

• мир і свобода від страху війни;

• рівні можливості для всіх;

• задоволення основних життєвих потреб (фізіологічних потреб у безпеці, соціальних, матеріальних, інтелектуальних, культурних, духовних);

• соціальна воля і суспільна підтримка.

Політика значною мірою визначає всі соціальні, економічні і культурні процеси нашого життя. Охорона здоров'я також пов'язана з політикою. У світі існує соціальна несправедливість і несправед­ливість у питаннях охорони здоров'я.

Ідеології, зорієнтовані на високий добробут суспільства, розгля­дають здоров'я як громадський здобуток, тому охорона здоров'я по­винна стати важливим принципом соціально-економічного розвитку країн, у тому числі нашої держави.

Здоров'я — необхідна умова економічного розвитку нації, повин­на розглядатись не тільки як особиста, а й як національна власність людей.

342 _____________________________x«_____________________________

" Контрольні запитання

1. Які стани у загальному здоров'ї свого організму переживає кожна людина?

2. Чи можуть чисто медичні заходи дати повний ефект у досягненні за­гального здоров'я?

3. Що таке санолоґія?

4. Що таке валеологія?

5. Що таке здоров'я за визначенням ВООЗ?

6. Що є важливим показником здоров'я людини?

7. Чим визначається здоров'я?

8. Що таке суспільне здоров'я?

9. Які основні демографічні показники суспільного здоров'я?

10. Назвіть три рівні особистості.

11. Назвіть три аспекти здоров'я.

12. Які основні умови існування всього живого на Землі?

13. Що є основною умовою термінового пристосування організму до дії екстремальних чинників?

14. Що таке чинники ризику?

15. Які розрізняють групи чинників ризику?

16. Охарактеризуйте зовнішні чинники ризику.

17. Охарактеризуйте внутрішні чинники ризику.

18. Які чинники ризику входять у групу "Спосіб життя"?

19. Які чинники ризику входять у групу "Генетика, біологія людини"?

20. Які чинники ризику входять у групу "Зовнішнє середовище"?

21. Які чинники ризику входять у групу "Охорона здоров'я"?

22. Які основні засоби досягнення комплексної первинної профілактики забезпечення здоров'я населення?

23. Які умови збереження життя визначені ВООЗ?

XX

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 707 | Нарушение авторских прав