АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ 353

Прочитайте:
  1. N Проведення профілактики захворювань серед породіль та новонароджених.
  2. АНАМНЕЗ ЖИТТЯ
  3. Анамнез життя
  4. Анамнез життя.
  5. Б) дослідження Арнульфом Ноймайером способу усунення трупів
  6. Б. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату дітей
  7. Бюрократія й проблеми формування конституційної економіки
  8. Векторна теорія формування ЕКГ. ЕКГ, відведення. Походження зубців, сегментів, інтервалів ЕКГ.
  9. Виды лучевой терапии по источ излучен, способу подведения энергии
  10. Вкажіть місце формування латеральної підшкірної вени.

майже втричі частіше, аніж ті, які не вживають, а у підлітків цей показник ще вищий.

Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше хворіють на атеросклероз, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, схильні до ожиріння.

У формуванні звичок і чинників здорового способу життя вико­ристовують 4 основні групи заходів:

1) фізичні, до яких належать фізична активність, загартовуван­ня організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональне і збалан­соване харчування;

2) індивідуально-психологічні, які включають методи психічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на довголіття і високу якість життя;

3) медико-організаційні, до яких відносять санітарно-гігієнічну освіту, виховання і засвоєння правил особистої і загальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, диспансерні обстеження, опрацювання визначення якості і кількості здоров'я і прогнозування тривалості життя;

4) суспільно-громадянські, які спрямовані на виховання у люди­ни морально-естетичних і суспільно корисних якостей життя; до них належить естетичне, етичне і екологічне виховання, формування ду­ховних якостей особистості з установкою на здоровий спосіб життя.

Таким чином, формування здорового способу життя є головним важелем профілактики захворювань.

Профілактика — це цілісна система заходів, які "проводять не; тільки щодо первинних причин захворювань, а й для запобігання розвитку захворювань. Розділяють профілактику суспільну та ін­дивідуальну, первинну і вторинну.

Первинна профілактика покликана зберігати здоров'я людей, не допускати на людину негативну дію чинників соціального і при­родного середовища, здатних спричинити хворобливі зміни. Со­ціальні, медичні, гігієнічні та виховні заходи з арсеналу первинної профілактики спрямовані, по-перше, на запобігання захворюванням шляхом усунення причин і умов їхнього виникнення, по-друге, на підвищення стійкості самого організму до дії несприятливих чинни-! ків зовнішнього середовища. Вторинна профілактика спрямована на припинення чи послаблення патологічного процесу, що вже ви­ник в організмі.

Найефективнішим шляхом профілактики є формування здорово­го способу життя і диспансеризація населення.

Диспансеризація — активна форма спостереження за станом здоров'я населення за: 1) здоровими особами, що об'єднані за загаль-


ними фізіологічними особливостями або умовами праці; 2) хворими, що страждають на хронічні захворювання, які найчастіше призво­дять до тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності, а та­кож за тими, що перенесли деякі гострі захворювання; 3) особами з чинниками ризику з метою активного раннього виявлення їх і своє­часного проведення лікувально-оздоровлювальних заходів.

Основна мета диспансеризації полягає в збереженні та зміц­ненні здоров'я населення, збільшенні тривалості життя людей і підвищенні продуктивності їхньої праці шляхом систематич­ного спостереження за станом їхнього здоров'я, вивчення і оздо­ровлення умов праці й побуту, широкого проведення комплексу соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, профілактичних та лікувальних заходів.

Диспансеризація здорових осіб має забезпечувати правильний фі­зичний розвиток, зміцнювати здоров'я, виявляти й усувати чинники ризику виникнення різних захворювань шляхом широкого прове­дення суспільних та індивідуальних соціальних і медичних заходів.

Диспансеризація хворих повинна активно виявляти і лікувати хворих на початкових стадіях захворювання, вивчати й усувати при­чини, які сприяють їх виникненню, запобігати загостренню процесу і його прогресуванню на основі постійного динамічного спостережен­ня та проведення лікувально-оздоровлювальних і реабілітаційних заходів.

Серед дорослого населення, що підлягає диспансеризації, у пер­шу чергу повинні бути такі категорії: працівники провідних галузей промисловості і професій зі шкідливими умовами праці; учні, студен­ти та підлітки, які працюють, незалежно від характеру виробництва і галузей промисловості; інваліди і ветерани Великої Вітчизняної війни; інваліди та учасники аварії на Чорнобильській АЕС; жінки дітородного віку, хворі по основних групах захворювань, які визна­чають рівень тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності населення; особи з підвищеним ризиком захворіти — з підвищеним артеріальним тиском, з передпухлинними станами, переддіабетом та іншими станами; особи з надлишковою масою тіла та ін.

За ступенем участі в диспансеризації населення медичні заклади поділяють на три рівні. Перший рівень — амбулаторно-поліклінічні заклади, які обслуговують населення за виробничим або територіаль­ним принципом (ФАП, сімейна амбулаторія, медико-санітарна час­тина, поліклініка, дитяча та жіноча консультації).

Другий рівень — спеціалізовані диспансери (онкологічний, шкір­но-венеричний, протитуберкульозний, психоневрологічний, нарко­логічний та ін). Третій рівень — обласні, республіканські лікарні,

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ 355

спеціалізовані центри, клініки медичних та науково-дослідних інс­титутів.

Диспансеризацію здійснюють за такими фазами, що періодично повторюються: а) обліку і обстеження всього населення з метою ак­тивного виявлення захворювань на ранніх стадіях, а також чинни­ків ризику; б) проведення необхідних профілактичних і лікувально-оздоровлювальних заходів; в) динамічні спостереження за станом здоров'я кожного індивіда та оцінка ефективності проведених за­ходів.

При плануванні оглядів населення середні медичні працівники виконують такі функції: проводять облік чисельності населення на дільниці і заповнюють паспортну частину картки диспансерного об­ліку; визначають віковий, статевий та соціальний склад населення; виділяють осіб, що їх спостерігають в інших закладах; інформують населення про медичні огляди.

Для виявлення контингентів, що підлягають диспансеризації і спостереженню, середні медичні працівники проводять антропомет­рію, термометрію, вимірюють артеріальний тиск, внутрішньоочний тиск, гостроту зору і слуху, проводять забір біоматеріалів для лабора­торних досліджень тощо.

У процесі активного динамічного спостереження середні медичні працівники запрошують осіб диспансерної групи на прийом до ліка­ря, ведуть картотеку взятих на облік, в якій фіксують своєчасність відвідування. Беруть участь у періодичних оглядах. Щомісячно ін­формують лікаря і поповнюють картотеку на осіб, які перебувають під спостереженням лікарів різних спеціальностей та в інших за­кладах.

Перспективним напрямом диспансеризації є використання авто­матизованих систем для спостереження стану здоров'я населення, наприклад, комплексної автоматизованої системи оглядів населен­ня. Використання сучасної комп'ютерної апаратури дає можливість набагато збільшити продуктивність праці медичних працівників.

~ Контрольні запитання

1. Як ви розумієте поняття "спосіб життя"?

2. Що відображає спосіб життя людини?

3. Від чого залежать принципи формування способу життя?

4. Які найдієвіші чинники безпосередньо впливають на стан здоров'я населення?

5. Що таке здоровий спосіб життя?

6. Що необхідно людині для ведення здорового способу життя?


356 ______________________________™______________________________

7. Як у процесі еволюційного відбору природа виробила у людини інс­тинкт самозбереження і самовідновлення здоров'я?

8. На що повинен бути спрямований насамперед здоровий спосіб життя кожної людини?

9. Який комплекс тренувальних і оздоровлювальних заходів передба­чає формування здорового способу життя?

10. Яка роль медичних працівників у формуванні здорового життя насе­лення?

11. Що таке профілактика?

12. Як ви розумієте поняття "диспансеризація"?

13. Які мета і завдання диспансеризації населення?

14. Які функції середніх медичних працівників на етапах диспансери­зації?

XXII


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1661 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)