ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ 353
майже втричі частіше, аніж ті, які не вживають, а у підлітків цей показник ще вищий.
Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше хворіють на атеросклероз, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, схильні до ожиріння.
У формуванні звичок і чинників здорового способу життя використовують 4 основні групи заходів:
1) фізичні, до яких належать фізична активність, загартовування організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональне і збалансоване харчування;
2) індивідуально-психологічні, які включають методи психічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на довголіття і високу якість життя;
3) медико-організаційні, до яких відносять санітарно-гігієнічну освіту, виховання і засвоєння правил особистої і загальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, диспансерні обстеження, опрацювання визначення якості і кількості здоров'я і прогнозування тривалості життя;
4) суспільно-громадянські, які спрямовані на виховання у людини морально-естетичних і суспільно корисних якостей життя; до них належить естетичне, етичне і екологічне виховання, формування духовних якостей особистості з установкою на здоровий спосіб життя.
Таким чином, формування здорового способу життя є головним важелем профілактики захворювань.
Профілактика — це цілісна система заходів, які "проводять не; тільки щодо первинних причин захворювань, а й для запобігання розвитку захворювань. Розділяють профілактику суспільну та індивідуальну, первинну і вторинну.
Первинна профілактика покликана зберігати здоров'я людей, не допускати на людину негативну дію чинників соціального і природного середовища, здатних спричинити хворобливі зміни. Соціальні, медичні, гігієнічні та виховні заходи з арсеналу первинної профілактики спрямовані, по-перше, на запобігання захворюванням шляхом усунення причин і умов їхнього виникнення, по-друге, на підвищення стійкості самого організму до дії несприятливих чинни-! ків зовнішнього середовища. Вторинна профілактика спрямована на припинення чи послаблення патологічного процесу, що вже виник в організмі.
Найефективнішим шляхом профілактики є формування здорового способу життя і диспансеризація населення.
Диспансеризація — активна форма спостереження за станом здоров'я населення за: 1) здоровими особами, що об'єднані за загаль-
ними фізіологічними особливостями або умовами праці; 2) хворими, що страждають на хронічні захворювання, які найчастіше призводять до тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності, а також за тими, що перенесли деякі гострі захворювання; 3) особами з чинниками ризику з метою активного раннього виявлення їх і своєчасного проведення лікувально-оздоровлювальних заходів.
Основна мета диспансеризації полягає в збереженні та зміцненні здоров'я населення, збільшенні тривалості життя людей і підвищенні продуктивності їхньої праці шляхом систематичного спостереження за станом їхнього здоров'я, вивчення і оздоровлення умов праці й побуту, широкого проведення комплексу соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, профілактичних та лікувальних заходів.
Диспансеризація здорових осіб має забезпечувати правильний фізичний розвиток, зміцнювати здоров'я, виявляти й усувати чинники ризику виникнення різних захворювань шляхом широкого проведення суспільних та індивідуальних соціальних і медичних заходів.
Диспансеризація хворих повинна активно виявляти і лікувати хворих на початкових стадіях захворювання, вивчати й усувати причини, які сприяють їх виникненню, запобігати загостренню процесу і його прогресуванню на основі постійного динамічного спостереження та проведення лікувально-оздоровлювальних і реабілітаційних заходів.
Серед дорослого населення, що підлягає диспансеризації, у першу чергу повинні бути такі категорії: працівники провідних галузей промисловості і професій зі шкідливими умовами праці; учні, студенти та підлітки, які працюють, незалежно від характеру виробництва і галузей промисловості; інваліди і ветерани Великої Вітчизняної війни; інваліди та учасники аварії на Чорнобильській АЕС; жінки дітородного віку, хворі по основних групах захворювань, які визначають рівень тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності населення; особи з підвищеним ризиком захворіти — з підвищеним артеріальним тиском, з передпухлинними станами, переддіабетом та іншими станами; особи з надлишковою масою тіла та ін.
За ступенем участі в диспансеризації населення медичні заклади поділяють на три рівні. Перший рівень — амбулаторно-поліклінічні заклади, які обслуговують населення за виробничим або територіальним принципом (ФАП, сімейна амбулаторія, медико-санітарна частина, поліклініка, дитяча та жіноча консультації).
Другий рівень — спеціалізовані диспансери (онкологічний, шкірно-венеричний, протитуберкульозний, психоневрологічний, наркологічний та ін). Третій рівень — обласні, республіканські лікарні,
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ 355
спеціалізовані центри, клініки медичних та науково-дослідних інститутів.
Диспансеризацію здійснюють за такими фазами, що періодично повторюються: а) обліку і обстеження всього населення з метою активного виявлення захворювань на ранніх стадіях, а також чинників ризику; б) проведення необхідних профілактичних і лікувально-оздоровлювальних заходів; в) динамічні спостереження за станом здоров'я кожного індивіда та оцінка ефективності проведених заходів.
При плануванні оглядів населення середні медичні працівники виконують такі функції: проводять облік чисельності населення на дільниці і заповнюють паспортну частину картки диспансерного обліку; визначають віковий, статевий та соціальний склад населення; виділяють осіб, що їх спостерігають в інших закладах; інформують населення про медичні огляди.
Для виявлення контингентів, що підлягають диспансеризації і спостереженню, середні медичні працівники проводять антропометрію, термометрію, вимірюють артеріальний тиск, внутрішньоочний тиск, гостроту зору і слуху, проводять забір біоматеріалів для лабораторних досліджень тощо.
У процесі активного динамічного спостереження середні медичні працівники запрошують осіб диспансерної групи на прийом до лікаря, ведуть картотеку взятих на облік, в якій фіксують своєчасність відвідування. Беруть участь у періодичних оглядах. Щомісячно інформують лікаря і поповнюють картотеку на осіб, які перебувають під спостереженням лікарів різних спеціальностей та в інших закладах.
Перспективним напрямом диспансеризації є використання автоматизованих систем для спостереження стану здоров'я населення, наприклад, комплексної автоматизованої системи оглядів населення. Використання сучасної комп'ютерної апаратури дає можливість набагато збільшити продуктивність праці медичних працівників.
~ Контрольні запитання
1. Як ви розумієте поняття "спосіб життя"?
2. Що відображає спосіб життя людини?
3. Від чого залежать принципи формування способу життя?
4. Які найдієвіші чинники безпосередньо впливають на стан здоров'я населення?
5. Що таке здоровий спосіб життя?
6. Що необхідно людині для ведення здорового способу життя?
356 ______________________________™______________________________
7. Як у процесі еволюційного відбору природа виробила у людини інстинкт самозбереження і самовідновлення здоров'я?
8. На що повинен бути спрямований насамперед здоровий спосіб життя кожної людини?
9. Який комплекс тренувальних і оздоровлювальних заходів передбачає формування здорового способу життя?
10. Яка роль медичних працівників у формуванні здорового життя населення?
11. Що таке профілактика?
12. Як ви розумієте поняття "диспансеризація"?
13. Які мета і завдання диспансеризації населення?
14. Які функції середніх медичних працівників на етапах диспансеризації?
XXII
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1650 | Нарушение авторских прав
|