АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація алкоголізма

Вперше три стадії алкоголізму описав І. В. Стрельчук (1949). У широко розповсюдженій класифікації алкоголізму А.А. Портнова та І. М. П’ятницької (1971) також виділяються три стадії: початкова (неврастенічна), середня (наркотична), вихідна (енцефалопатична).

На Заході широко поширена класифікація Джеллінека (1960), в якій суттєву увагу приділяється виду алкогольного напою. Виділяється п’ять форм алкоголізма:

- Альфа-алкоголізм – алкоголь вживається як засіб пом’якшення негативних психологічних явищ та соматичних відчуттів. Типовий для винних регіонів (країни Середземномор’я).

- Бетта-алкоголізм – вживання алкоголю відповідно до традицій соціального середовища (російське чи грузинське весілля). За Джеллінеком захворюванням не є.

- Гамма-алкоголізм – вживання міцних спиртних виробів із розвитком синдрому похмілля. Спостерігається запойний тип пияцтва. Супроводжується важкими соціальними наслідками. Характерний для країн, де перевагу надають міцним алкогольним напоям (Північ Європи, Росія тощо).

- Дельта-алкоголізм – проявляється у постійній формі вживання алкоголю із вираженими соматичними наслідками при нерізких соціальних. Типовий для винних регіонів.

- Епсілон-алкоголізм проявляється в істинних запоях, які починаються без видимих причин. Між запоями ніякої тяги до спиртного немає. На думку більшості дослідників, це є вторинним проявом психічного захворювання (афективний розлад, епілепсія тощо).

В Україні, як і в Росії, традиційно використовуються класифікації, пов’язані з розподілом хвороби на три стадії.

Перша стадія алкоголізму характеризується наступними ознаками: 1) первинна патологічна тяга до алкоголю, або психічна залежність – об’єднує в собі два симптоми – психічну тягу до алкоголю та виникнення ейфорії в стадії сп’яніння. 2) ріст толерантності до алкоголю визначається тим, що зникає блювотний рефлекс, а перша вжита доза не викликає приємного почуття сп’яніння й потрібно вжити більшу кількість спиртного або перейти на міцніші напої. 3) амнезії сп’яніння проявляються найчастіше у формі палімпсестів, тобто із пам’яті випадають фрагменти певних подій, які мали місце в стані сп’яніння.

Першу стадію алкоголізму діагностують, як правило, у осіб 16-35 років. Її тривалість найчастіше становить 1-6 років.

Друга стадія алкоголізму характеризується посиленням усіх симптомів першої стадії. При цьому спостерігається: 1) поява вторинної патологічної тяги до алкоголю (фізична залежність), яка виникає не лише в певних ситуаціях, але й спонтанно. Хворі, як правило, самі придумують поводи для вживання алкоголю. 2) встановлюється максимальна толерантність до алкоголю, яка не змінюється тривалий час (плато толерантності). Хворі повністю втрачають кількісний контроль – напиваються завжди і всюди. 4) відбувається зміна картини сп’яніння: зменшується період ейфорії, сп’яніння частіше протікає за дисфоричним типом. Алкогольні амнезії стають систематичними. яка проявляється в неможливості переносити абстинетний стан (синдром відміни), який виражається в прагненні до нового вживання алкоголю для позбавлення від неприємних симптомів.

Крім того відмічається:

1) поява абстинентного (похмільного) синдрому. Це комплекс вегетативних, сомато-неврологічних, психопатологічних порушень, які виникають у хворих на алкоголізм внаслідок припинення або різкого зменшення вживання алкоголю. У літературі можна зустріти такі його назви, як синдром відміни, синдром похмілля, синдром другого дня тощо. Вперше описаний російським психіатром С. Г. Жисліним (1935), який визначив його основну ознаку як «розлади, обумовлені попереднім алкогольним ексцесом, які зменшуються або зникають зовсім лише після повторного вживання певних доз алкоголю».

Розрізняють наступні варіанти алкогольного абстинентного синдрому:

А) із переважанням вегетативних компонентів (І ступінь важкості). Характерні пітливість, тахікардія, сухість у роті, зниження апетиту. Бажання опохмілитися не завжди реалізується негайно через певні соціально-етичні причини (наприклад, необхідність вранці сісти за кермо). Тому це відкладається на вечірні години. Тривалість – до 1 доби.

Б) із переважанням вегето-соматичних неврологічних розладів (ІІ ступінь важкості). Спостерігається зазвичай після багатоднівного зловживання. Клінічно відмічаються гіперемія та набряки обличчя, почервоніння очей, прискорене серцебиття із порушенням ритму, болі у серці, коливання артеріального тиску, тремор рук, порушення сну. Часто загострюються хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи. Опохміляються зазвичай вранці, оскільки соціально-етичні фактори відходять на другий план.

В) із переважанням психічного компоненту (ІІІ стадія важкості) характеризується тривожно-параноїдною установкою, понижено-тривожним настроєм. Часто зустрічаються добові коливання афекту із відносним покращенням у першу половину дня. Можуть бути суїцидні думки. Почуття власної провини поєднується із негативним ставленням до оточуючих, їх неприйманням, що може ще більше поглиблювати депресію. Сон поверхневий, неспокійний із кошмарними сновидіннями. Опохміляються постійно. Тривалість 2-3 доби. На фоні такого варіанту алкогольного абстинентного синдрому можуть виникати алкогольні психози.

2) формуються наступні типи зловживання алкоголем:

А) постійний тип (систематичний) характеризується щоденним або майже щоденним вживанням спиртного.

Б) періодичний тип (ложно-запойний) проявляє себе чергуванням періодів щоденного пияцтва з інтервалами, коли хворий не вживає спиртного.

В) змішаний тип, коли на фоні постійного пияцтва відмічаються періоди його підсилення із вживанням спиртного в максимальних дозах.

3) можлива поява алкогольних психозів як на фоні похмільного синдрому, так і на висоті сп’яніння під час запою;

4) починають проявлятися зміни особистості хворого.

Друга стадія хвороби зазвичай формується у віці 25-40 років після зловживання алкоголем протягом 10-15 років.

Третя стадія алкоголізму характеризується погіршенням усіх проявів, які відмічаються у другій та появою істинних запоїв та деградації особистості.

1) патологічну тягу до алкоголю за силою на цій стадії можна прирівняти до сили голоду чи спраги. Втрата кількісного контролю супроводжується повною втратою ситуаційного контролю.

2) виражені зміни картини сп’яніння із переважанням дисфорічного афекту.

3) знижується толерантність до алкоголю. Характерна тотальна алкогольна амнезія, яка проявляється при прийомі відносно невеликих доз алкоголю.

4) абстинент ний синдром, як правило, ІІІ ступеня важкості.

5) істинний запій починається непереборним бажанням. У перший день запою випивається максимальна кількість алкоголю. В наступні дні через зниження толерантності доза падає. У кінці запою розвивається інтолерантність, яка призводить до припинення алкоголізації.

6) формуються стійкі зміни особистості:

- психопатоподібна деградація характеризується зміною поведінки, яка проявляється грубим цинізмом, агресією, надоїдливою відвертістю, прагненням очорнити оточуючих;

- алкогольна деградація із переважанням ейфорії відрізняється благодушним настроєм із різким зниженням критики до свого положення та оточення. Хворим характерний так званий алкогольний гумор із примітивними штамами та шаблонними жартами переважно на алкогольну чи сексуальну тематику.

- алкогольна деградація з аспонтанністю характеризується в’ялістю, пасивністю, зниженням спонукань, повною втратою інтересів та ініціативи. Активність з’являється лише при придбанні спиртного.

Останнім часом число жінок, які страждають на алкоголізм суттєво зросло. Хоча жіночий алкоголізм, у порівнянні із чоловічим, розвивається у більш пізньому віці (25-35 років), дослідники давно відмітили його особливу важкість та злоякісність, що обумовлено рядом факторів.

Біологічні фактори: 1) спадковість (має більше значення, ніж у чоловіків); 2) менструальний цикл, який має період перед менструальної напруги, сприяє розвитку алкоголізму тому, що алкоголь знімає напругу, діючи заспокійливо, але, крім цього, в цей період підсилюється всмоктування алкоголю із шлунково-кишкового тракту у кров. Тому алкоголь, вжитий у перерахунку на масу тіла, діє на жінку сильніше, формуючи більш сильний токсичний ефект. Цьому ж сприяє більш низька ферментативна активність (ферменту алкогольдегідрогенази у тому числі) у жінок у порівнянні із чоловіками; 3) вміст води у жіночому організмі на 10% менше, ніж у чоловічому. Отже, при вживанні однакової дози алкоголю концентрація в крові у жінок більша ніж у чоловіків, що також підсилює токсичний ефект.

Соціально-психологічні фактори: 1) емансипація призвела до підвищення рівня алкоголізму серед жінок; 2) на жінок у більшій мірі ніж на чоловіків впливає психічна травматизація.

Мікросоціальне середовище: алкоголізм найбільше поширений серед жінок, які працюють у сфері обслуговування: у працівників торгівлі та закладів харчування, провідниць тощо; частіше зустрічається у жінок, чоловіки яких страждають на алкоголізм

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 970 | Нарушение авторских прав